Рішення № 17776766, 01.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2011 р. Справа № 22/001-11/6

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,

представники:

позивача не зявився;

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (далі - ТОВ “ВіЕйБі Лізинг”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 071005-09/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу від 05 жовтня 2007 року щодо своєчасної сплати лізингових платежів у порядку та строки передбачені договором, у звязку з чим у відповідача перед позивачем за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року утворився борг в сумі 75 898,51 грн, з яких 59 203,04 грн основного боргу; 1 308,09 грн пені; 253,18 грн 3% річних; 158,20 грн інфляційних втрат та 14 976 грн - штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05 січня 2011 року позовні матеріали прийняті до провадження суддею Третьяковою О.О., призначено розгляд справи на 26 січня 2011 року та присвоєно справі № 22/001-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 січня 2011 року розгляд справи відкладено на 09 лютого 2011 року.

Відповідно до Наказу № 6-ВП від 07 лютого 2011 року доповідач у справі 22/001-11 суддя Третьякова О.О. з 07 лютого 2011 року перебуває у відпустці.

У звязку з вищевикладеним, відповідно до ст. 2-1 ГПК України, 08 лютого 2011 року автоматизована система документообігу суду здійснила перерозподіл справи № 22/001-11 у провадження судді Черногуза А.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08 лютого 2011 року прийнято справу № 22/001-11 до свого провадження (суддя Черногуз А.Ф.) та присвоєно їй № 22/001-11/6.

У звязку з неявкою в судове засідання 09 лютого 2011 року представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 01 березня 2011 року.

24 лютого 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано клопотання від 24 лютого 2011 року, а якому він зазначив, що відповідач добровільно погасив всю суму боргу та частково сплатив заявлені штрафні санкції, а саме: 59 203,04 грн основного боргу; 1 308,09 грн пені; 253,18 грн 3% річних та 158,20 грн інфляційних втрат. Згідно зазначеного клопотання позивач просить суд стягнути з відповідача 14 976 грн штрафу та судових витрат.

До початку судового засідання 01 березня 2011 року позивачем подано клопотання, в якому він просить розглянути справу за наявними матеріалами справи та водночас зазначив, що позовні вимоги підтримує в частині стягнення судових витрат та суми штрафу в повному розмірі у сумі 14 976 грн.

Представник відповідача в судове засідання 01 березня 2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 09 лютого 2011 року з відміткою «Відправлено вих. № 88 від 10 лютого 2011 року”.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

01 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

05 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (далі Лізингодавець, позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі Лізингоодержувач, відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу № 071005-09/ФЛ-Ф-О (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом даного договору є надання позивачем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в специфікації (Додаток 2 до договору) далі за текстом договору “Майно”або “Предмет лізингу”, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача на визначений строк, за умовами сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2.1. договору строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 (тридцять сім ) місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають:

- згідно п. 3.1.1. договору, платежі по відшкодуваню (компенсації) частини вартості майна;

- згідно п. 3.1.2. договору, винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах п. п. 3.4.1.-3.4.5. договору.

Сторонами погоджено (п. п. 3.2., 3.3. договору), що загальна вартість майна з ПДВ 20% на момент укладення договору складає 374 400 грн.

Загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає без ПДВ 20% - 107119,42 грн. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1. 3.4.5. договору.

Як визначено п. 3.4. договору, платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця у порядку передбаченими п.п. 3.4.1. 3.4.5. договору.

Зокрема, пунктом 3.4.1. договору передбачено, що Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Згідно з п. 18.1. договору, даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обовязковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань.

Одночасно, між сторонами у справі підписаний Додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 071005-09/ФЛ-Ф-О від 05 жовтня 2007 року “Графік сплати лізингових платежів”.

В подальшому, сторонами у справі було також підписано додаткову угоду від 14 квітня 2009 року до договору № 071005-09/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу від 05 жовтня 2007 року з додатком № 1 “ Графік сплати лізингових платежів” до неї, яким встановлені строки оплати, розмір лізингових платежів та розміри винагороди (комісія).

Відповідно до п. 4.3 договору, приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складення акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі майна підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Так, 19 жовтня 2007 року між сторонами підписаний акт приймання - передачі майна в користування за договором № 071005-09/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу від 05 жовтня 2007 року, згідно з яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв майно, а саме: цифрову фотолабораторію KIS DKS, модель 1710, 2007 року випуску, загальна вартість якої, включаючи ПДВ, становить 374 400 грн.

Відтак, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе зобовязання згідно з умовами договору, передавши відповідачу у лізинг визначене договором майно.

Проте, порушуючи умови договору, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання по оплаті лізингових платежів, оскільки, у встановлений графіком строк не здійснив оплату лізингових платежів, у звязку з чим з вересня 2010 року по грудень 2010 року у відповідача утворилась заборгованість по лізинговим платежам у сумі 59203,04 грн., а саме:

з 20.09.10р. існує залишок непогашеної заборгованості на суму 14 150,69 грн, без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-931559 від 20.09.10р.);

з 20.10.10р. заборгованість збільшилась на суму 14995,78 грн, без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-933177 від 20.10.10р.);

з 19.11.10р. заборгованість збільшилась на суму 14 950.94 грн, без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-934649 від 19.11.10р.);

з 20.12.10р. заборгованість збільшилась на суму 15105,63 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-936068 від 20.12.10р.).

При цьому, судом встановлено, що нарахування лізингових платежів здійснюється з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США відповідно до вимог пунктів 3.4.1-3.4.5 Договору. Розрахунки лізингових платежів наведені в Довідках про нарахування лізингових платежів (додаються).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем в частині сплати, передбачених договором № 071005-09/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу від 05 жовтня 2007 року та графіком, лізингових платежів станом на час подання позову становить 59203,04 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 253,18 грн 3% річних, 158,20 грн інфляційних втрат; на підставі п. 11.2.1. договору просить суд стягнути з відповідача 1 308,09 грн пені та на підставі п. п. 8.2.1., 11.2.3. договору просить суд стягнути з відповідача 14976 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною першою ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, під час розгляду справи позивачем подано клопотання від 24 лютого 2011 року, в якому він зазначив, що відповідач добровільно погасив всю суму боргу та частково сплатив заявлені штрафні санкції, а саме: 59203,04 грн основного боргу; 1308,09 грн пені; 253,18 грн 3% річних та 158,20 грн інфляційних втрат. Згідно зазначеного клопотання позивач просить суд стягнути з відповідача 14 976 грн штрафу нарахованого за період з 4 кварталу 2009 року по 3 квартал 2010 року, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору (п. 8.2.1. та п. 11.2.3. договору) в частині надання позивачу звітів про стан та місцезнаходження майна.

Як на доказ того, що відповідач добровільно погасив всю суму боргу та частково сплатив заявлені штрафні санкції, позивач посилається на банківську виписку від 14 лютого 2011 року на загальну суму 65000 грн з призначенням платежу відшкодування частини вартості майна за договором № 071005-09 ФЛ-Ф-О від 05.10.2007 року.

Таким чином, вбачається, що за рахунок сплаченої відповідачем суми 65000 грн. з призначенням платежу відшкодування частини вартості майна за договором № 071005-09 ФЛ-Ф-О від 05.10.2007 року позивач задовольнив свою основну вимогу про стягнення 59203,04 грн та частково задовольнив свої вимоги про стягнення штрафних санкцій, а саме - 1308,09 грн пені; 253,18 грн 3% річних та 158,20 грн інфляційних втрат.

Таким чином, судом встановлено, що спір частково врегульовано самими сторонами шляхом погашення відповідачем 59203,04 грн основного боргу та зарахування позивачем решти проплачених коштів в рахунок задоволення вимог зі стягнення 1308,09 грн пені; 253,18 грн 3% річних та 158,20 грн інфляційних втрат.

Оскільки, 59 203,04 грн основного боргу; 1 308,09 грн пені; 253,18 грн 3% річних та 158,20 грн інфляційних втрат сплачено, тому суд вважає, що предмет спору в цій частині вимог у даній справі відсутній, і вважає за необхідне застосувати п. 1-1 ст. 80 ГПК України до правовідносин, які склалися між сторонами.

Відповідно до п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, на час вирішення спору незадоволеними залишились вимоги відповідача про стягнення 14976 грн. штрафу за договором № 071005-09/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу від 05.10.2007 року.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами п. 11.2.3 договору передбачено, що за використання майна не за призначенням, невиконання обовязку щодо його утримання, неподання інформації щодо стану та місцезнаходження майна згідно з п. 8.2.1 договору, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 % загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Згідно з п. 8.2.1 договору, лізингоодержува взяв на себе обовязок щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звітів у встановленій сторонами формі.

Оскільки умовами договору передбачений обовязок лізингоодержувача надавати звіти про стан та місцезнаходження майна, проте останній, порушуючи умови договору, за період з 4 кварталу 2009 року по 3 квартал 2010 року зазначених звітів не надав, а за порушення зазначеної умови передбачений такий вид відповідальності, як стягнення штрафу, тому вимога позивача про стягнення 14 976 грн штрафу підлягає задоволенню.

Суд позбавлений можливості зарахувати залишок від сплачених відповідачем 65000 грн. в рахунок вимог позивача про стягнення штрафу за договором, оскільки вказана сума сплачувалась відповідачем та була прийнята позивачем за призначенням платежу відшкодування частини вартості майна за договором № 071005-09 ФЛ-Ф-О від 05.10.2007 року.

Клопотання від позивача про здійснення відповідного зарахування до суду не надходило.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду, сторони повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 14976 грн. штрафу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не заперечена та не спростована, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (код ЄДРПОУ 33880354) 14976 грн. штрафу, а також судові витрати: 758,99 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Провадження у справі в частині стягнення 59 203,04 грн основного боргу; 1 308,09 грн пені; 253,18 грн 3% річних, 158,20 грн інфляційних втрат припинити.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.