Рішення № 17776765, 09.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2011 р. Справа № 6/034-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТІЯ” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором на централізовану охорону обєкта № 864 від 1 липня 2007 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 16 від 27.12.2010р.);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТІЯ” (далі ТОВ “ГАРАНТІЯ”, позивач) звернулося з позовом до господарського суду Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення боргу за договором на централізовану охорону обєкта № 864 від 1 липня 2007 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 864 на централізовану охорону обєкта від 01 липня 2007 року щодо оплати наданих послуг, у звязку з цим за відповідачем утворився борг у розмірі 3710 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 6/034-10 та призначено до розгляду на 25 січня 2010 року.

У звязку з неявкою в судові засідання 25 січня 2011 року, 08 лютого 2011 року та 22 лютого 2011 року представників відповідача та неподання ними витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на іншу дату.

На виконання вимог ухвали суду від 08 лютого 2011 року у справі № 6/034-10 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області надано довідку з Єдиного державного реєстру щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. Згідно даної довідки адреса відповідача: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 09 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 09 березня 2011 року знову не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 22 лютого 2011 року з відміткою на звороті ухвали “Відправлено Вих. № 119 від 23 лютого 2011 року” за адресою, що вказана у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

09 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТІЯ” (далі - виконавець, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі замовник, відповідач у справі) було укладено та підписано договір № 864 на централізовану охорону обєкта (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) замовник передає, а виконавець приймає під охорону майно, що належить замовнику і знаходиться на обєкті, позначеному на плані (схемі) Додаток № 1, що є невідємною частиною договору.

Виконавець приймає на себе зобовязання про надання централізованої охорони обєкта в цілому, шляхом забезпечення збереження майна замовника, що в ньому знаходиться, в період знаходження обєкта під охороною.

Періодом охорони вважається час з моменту прийняття обєкта під охорону до його зняття з охорони замовником потягом доби.

Відповідно до п. п. 8.1., 8.3. договору вартість послуг, наданих замовнику виконавцем є договірною і визначається на підставі двосторонньої угоди, що додається до даного договору (Додаток № 2). Оплата послуг охорони проводиться щомісячно і вноситься замовником на протязі 15 календарних днів кожного поточного місяця за минулий місяць, згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування на розрахунковий рахунок охорони.

Одночасно, 01 липня 2007 року між сторонами укладено та підписано угоду про вартість послуг (далі угода, Додаток № 2 до договору), відповідно до умов якої (п. 1 угоди) вартість послуг виконавця за один місяць становить суму 250 грн, ПДВ 20%: 50 грн, загальна вартість 300 грн.

Згідно з п. 2 угоди вартість послуг виконавця, що в казані в п. 2.8. та п. 2.9. договору за одну годину становить 10 грн, ПДВ 20%: 2 грн. Загальна вартість 12 грн.

Так, на виконання умов договору позивачем видано наказ від 01 липня 2007 року про прийняття під охорону ПЦН магазину “Луіза” ФОП ОСОБА_2

Позивачем до матеріалів справи додано підписаний сторонами акт вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та технічного стану обєкта від 01 липня 2007 року.

Судом встановлено, що позивачем були надані послуги з охорони майна відповідача за лютий 2009 року та за період з жовтня 2009 року по серпень 2010 року на загальну суму 4200 грн, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами.

Отже, факт виконання позивачем своїх договірних зобовязань, а саме, надання послуг з охорони майна відповідача за вказані періоди підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, в тому числі, Актів здачі-приймання робіт (копії в матеріалах справи) судом було встановлено, що позивач здійснив охорону майна, що належить замовнику і знаходиться на обєкті, позначеному на плані (схемі) Додаток № 1 у відповідності до вимог договору, а також, за відсутності у відповідача заперечень щодо наданих позивачем згаданих послуг.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 8.3. договору, відповідач зобовязаний був оплатити надані послуги, отримані по актам здачі-прийманні робіт на протязі 15 календарних днів кожного поточного місяця за минулий місяць, тобто, кінцевий строк, в який відповідач повинен був оплатити надані послуги є 15 числа кожного місяця.

Проте, як зазначив позивач, відповідач в порушення своїх зобовязань за договором № 864 на централізовану охорону обєкта від 01 липня 2007 року щодо оплати отриманих послуги з охорони розрахувався частково, в результаті чого за останнім утворився борг за лютий 2009 року та за період з жовтня 2009 року по серпень 2010 року в сумі 3710 грн.

Позивачем була вручена відповідачу претензія № 162 від 27 вересня 2010 року (вручена 27 вересня 2010 року) з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму бору в розмірі 3710 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором № 864 на централізовану охорону обєкта від 01 липня 2007 року становить - 3710грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторонни (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач у судові засідання не зявився та не надав жодних заперечень стосовно заявлених вимог, не дивлячи на те, що суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Зважаючи на те, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 509 ЦК України та п. 8.3. договору № 864 на централізовану охорону обєкта від 01 липня 2007 року основний борг у сумі 3710 грн відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3710 грн основного боргу за надані послуги з охорони майна, що належить замовнику є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не заперечена та не спростована, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАРАНТІЯ” (код 20582961) 3710 грн основного боргу, а також 102 грн державного мита та 236 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.