Рішення № 17776749, 24.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р. Справа № 6/017-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Басейнового управління водних ресурсів р. Рось до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,

представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Басейнове управління водних ресурсів р. Рось (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 14 про спільну діяльність по використанню насосної станції та прилеглої території Рокитнянської МЗС від 12 березня 2007 року по сплати щомісячних платежів у розмірі 600 грн. в тому числі ПДВ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24 листопада 2010 року порушено провадження у справі № 6/017-10 та призначено до розгляду на 14 грудня 2010 року.

У зв’язку з неявкою в судові засідання 14 грудня 2010 року та 28 грудня 2010 року представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів та необхідністю витребуванням нових доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 11 січня 2011 року.

Позивач декілька разів уточняв позовні вимоги, згідно з останнім клопотанням від 11 січня 2011 року, позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу та штрафу, а також, зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та 3% річних.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 12 000,00 грн. - основного боргу за період з 01 травня 2009 року по 01 січня 2011 року; 155,10 грн. - пені за період з 25 травня 2009 року по 01 жовтня 2010 року; 732,60 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року; 144 грн. - 3% річних за період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2010 року та 840 грн. - 7% штрафу.

11 січня 2011 року суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України на 24 січня 2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання 24 січня 2011 року не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання 24 січня 2011 року, також, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 11 січня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2809032 1, врученого 18 січня 2011 року за адресою згідно матеріалів справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

24 січня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

12 березня 2007 року між Білоцерківським міжрайонним управлінням водного господарства (управління) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 14 про спільну діяльність по використанню насосної станції та прилеглої території Рокитнянської МЗС (далі –договір).

Згідно положення про Басейнове управління водних ресурсів р. Рось, затвердженого Наказом Державного комітету України по водному господарству та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26 січня 2009 року позивач є правонаступником Білоцерківського міжрайонного управлінням водного господарства.

Відповідно до п. 1.1. договору (предмет договору) - спільна господарська діяльність сторін по використанню насосної станції та прилеглої території Рокитнянської МЗС в межах Синявської сільської ради.

Як визначено п. 2.6. договору, підприємець зобов’язується незалежно від результатів підприємницької діяльності сплачувати управлінню помісячно по 600 грн. в тому числі ПДВ.

Сторонами погоджено (п. 3.1. договору), що розрахунок по договору проводиться помісячно до 25 числа поточного місяця.

Договір укладений на 10 років з 12 березня 2007 року по 12 березня 2017 року та вступає в силу з моменту його підписання.

Господарським судом досліджено, що на виконання умов договору позивачем створені необхідні умови для проведення підприємницької діяльності відповідача, як того вимагає п. п. 2.1. –2.4. договору.

Як стверджує позивач, відповідач здійснював з першим спільну діяльність у відповідності до домовленостей сторін по використанню насосної станції та прилеглої території Рокитнянської МЗС.

Таким чином, протягом травня 2009 року –січня 2011 року позивач створив відповідачу необхідні умови для проведення підприємницької діяльності відповідача згідно договору № 14 про спільну діяльність по використанню насосної станції та прилеглої території Рокитнянської МЗС від 12 березня 2007 року, а відповідач сплатив свій внесок у спільну діяльність лише частково, в наслідок чого у останнього утворився борг за договором на загальну суму 12 000,00 грн.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 3.1. договору, відповідач повинен був сплачувати внески у спільну діяльність по використанню насосної станції та прилеглої території Рокитнянської МЗС щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, в порушення умов договору, відповідач неналежним чином не виконав свої зобов’язання за договором щодо сплати внески у спільну діяльність.

Таким чином, беручи до уваги вище встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором становить 12 000,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач у судові засідання не з’являвся та не надав жодних заперечень стосовно заявлених вимог, не дивлячи на те, що був обізнаний стосовно розгляду справи судом, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвал суду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Зважаючи на те, що основний борг у сумі 12 000,00 грн. відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. основного боргу по несплаченим внескам у спільну діяльність по використанню станції та прилеглої території Рокитнянської МЗС згідно договору № 14 від 12 березня 2007 року є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором, позивачем нараховано першому пеню за період з 25 травня 2009 року по 01 жовтня 2010 року в сумі 155,10 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідно до п. п. 5.1., 5.2. положення про Басейнове управління водних ресурсів р. Рось, затвердженого Наказом Державного комітету України по водному господарству та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26 січня 2009 року, позивач є державним підприємством.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 22, ст.ст. 73, 74 ГК України позивач є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки та має право у своїй діяльності застосувати до осіб, що порушили господарське зобов’язання наслідки встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Беручи до уваги п. 3.1. договору, розрахунки по договору проводяться помісячно до 25 числа поточного місяця, то момент прострочення відповідачем виконання зобов’язання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу по кожному місяцю окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі №5/634-08.

Проте, враховуючи строки виникнення зобов’язання щомісячних платежів за договором (прострочення зобов’язання почалось з 25.05.2009), період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 2 статті 231 ГК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

60025.05.2009 - 25.11.20091850.1 %111.00

60025.06.2009 - 25.12.20091840.1 %110.40

60025.07.2009 - 25.01.20101850.1 %111.00

60025.08.2009 - 25.02.20101850.1 %111.00

60025.09.2009 - 25.03.20101820.1 %109.20

60025.10.2009 - 25.04.20101830.1 %109.80

60025.11.2009 - 25.05.20101820.1 %109.20

60025.12.2009 - 25.06.20101830.1 %109.80

60025.01.2010 - 25.07.20101820.1 %109.20

60025.02.2010 - 25.08.20101820.1 %109.20

60025.03.2010 - 25.09.20101850.1 %111.00

60025.04.2010 - 25.10.20101840.1 %110.40

60025.04.2010 - 01.10.20101600.1 %96.00

60025.05.2010 - 01.10.20101300.1 %78.00

60025.06.2010 - 01.10.2010990.1 %59.40

60025.07.2010 - 01.10.2010690.1 %41.40

60025.08.2010 - 01.10.2010380.1 %22.80

60025.09.2010 - 01.10.201070.1 %4.20

всього 1622,40 Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди (за кожний місяць окремо відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України), складає 1622,40 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому заявлена вимога позивача про стягнення з відповідача 155,10 грн. пені підлягає задоволенню. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань, позивач, також, заявив до стягнення з відповідача 732,60 грн. інфляційних втрат та 144 грн. 3% річних. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що інфляційні втрати нараховані позивачем за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року на суму боргу 6600 грн., що складає –732,60 грн. інфляційних втрат.

Проте, враховуючи строки виникнення зобов’язання щомісячних платежів за договором (прострочення зобов’язання почалось з 25.05.2009), період нарахування інфляційних втрат, заявлений позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за такий період (С x ИИ – С, де С –сума боргу; ИИ –індекс інфляції):

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.06.2009 - 28.02.20106001.08551.00651.00

01.07.2009 - 28.02.20106001.07343.80643.80

01.08.2009 - 28.02.20106001.07444.40644.40

01.09.2009 - 28.02.20106001.07645.60645.60

01.10.2009 - 28.02.20106001.06840.80640.80

01.11.2009 - 28.02.20106001.05834.80634.80

01.12.2009 - 28.02.20106001.04728.20628.20

01.01.2010 - 28.02.20106001.03722.20622.20

01.02.2010 - 28.02.20106001.01911.40611.40

Всього 322,20 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 322,20 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 732,60 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 322,20 грн. Вбачається, що 3% річних нараховані позивачем за період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2010 року на суму боргу 12 000,00 грн., що складає –144 грн. грн. 3% річних. Проте, враховуючи строки виникнення зобов’язання щомісячних платежів за договором (прострочення зобов’язання почалось з 25.05.2009), період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, положення частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив розрахунок 3% річних згідно формули за такий період (С x 3 x Д:365:100, де С –сума боргу; Д –кількість днів прострочки):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

60025.05.2009 - 01.01.20102223 %10.95

60025.06.2009 - 01.01.20101913 %9.42

60025.07.2009 - 01.01.20101613 %7.94

60025.08.2009 - 01.01.20101303 %6.41

60025.09.2009 - 01.01.2010993 %4.88

60025.10.2009 - 01.01.2010693 %3.40

60025.11.2009 - 01.01.2010383 %1.87

60025.12.2009 - 01.01.201083 %0.39

Всього 45,26 Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 45,26 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 144 грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню в сумі 45,26 грн. Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань, позивач, також, заявив до стягнення з відповідача 840 грн. штрафу.

Ч. 2. ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначалось вище, організаційно-правова форма позивача –Державна організація (установа, заклад).

Враховуючи вищевикладене та неодноразове порушення строків оплати та згідно з положенням ч. 2 ст. 231 ГК України відповідач зобов’язаний сплатити позивачеві штраф у розмірі семи відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, що складає 840 грн., згідно клопотання про уточнення позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. основного боргу, 155,10 грн. пені, 322,20 грн. інфляційних втрат, 45,26 грн. 3 % річних та 840 грн. штрафу є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що при подачі позову у даній справі позивач збільшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми, проте, державного мита ним не доплачено. У зв’язку з цим, суд дійшов висновку про до стягнення з останнього на користь Державного бюджету 36,72 грн. державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Басейнового управління водних ресурсів р. Рось (код 03562263) 12 000,00 грн. основного боргу; 155,10 грн. пені; 322,20 грн. втрат коштів від інфляції; 45,26 грн. 3% річних та 840 грн. штрафу, а також 133,63 грн. державного мита та 227,34 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Басейнового управління водних ресурсів р. Рось (код 03562263) в дохід державного бюджету 36,72 грн. суму недоплаченого державного мита.

4.          В частині позову про стягнення 410,40 грн. інфляційних втрат та 98,74 грн. 3% річних відмовити.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Черногуз А.Ф.