Рішення № 17776751, 01.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2011 р. Справа № 6/029-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Буассон Еліт” Бельведер Груп” до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” про стягнення боргу за договором № 49/Д-10 про діяльність дистрибютора від 29 червня 2010 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 14.01.2011 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Буассон Еліт” Бельведер Груп” (далі - ТОВ “Буассон Еліт” Бельведер Груп”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (далі - ДП МОУ “Білоцерківський військовий торг”, відповідач) про стягнення боргу за договором № 49/Д-10 про діяльність дистрибютора від 29 червня 2010 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору № 49/Д-10 про діяльність дистрибютора від 29 червня 2010 року щодо оплати отриманого товару по видатковій накладній № Л-00000551 від 07 липня 2010 року на зальну суму 15671,81 грн.

У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 16847,41 грн., з яких 15671,81 грн. основного боргу, 867,10 грн. пені, 141,05 грн. інфляційних втрат та 167,45 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 грудня 2010 року порушено провадження у справі № 6/029-10 та призначено до розгляду на 18 січня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 18 січня 2011 року представника відповідача, неподання ним витребуваних документів та необхідністю витребуванням нових доказів, суд відклав розгляд справи на 01 лютого 2011 року.

31 січня 2011 року позивачем подана заява з доказами її надіслання відповідачу, згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми 1138,68 грн. пені та 220,26 грн. 3% річних, а також зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми 134,74 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 15671,81 грн. основного боргу, 1138,68 грн. пені за період з 09 серпня 2010 року по 26 січня 2011 року, 134,74 грн. інфляційних втрат за період з 09 серпня 2010 року по 26 січня 2011 року та 220,26 грн. 3% річних за період з 09 серпня 2010 року по 26 січня 2011 року.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 17 165,49 грн., з яких: 15671,81 грн. основного боргу, 1138,68 грн. пені, 134,74 грн. інфляційних втрат та 220,26 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про збільшення та зменшення позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання 01 лютого 2011 року вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином - ухвалою господарського суду Київської області від 22 грудня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2443259 7, врученого 28 грудня 2010 року та ухвалою господарського суду Київської області від 18 січня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2721785 9, врученого 24 січня 2011 року.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

01 лютого 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

29червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Буассон Еліт” Бельведер Груп” (виробник, позивач у справі) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (дистрибютор, відповідач у справі) було укладено договір № 49/Д-10 про діяльність дистрибютора (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) виробник продає, а дистриб'ютор купує напої (далі - товар), згідно з видатковими накладними, що додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною, на умовах і в порядку, викладеними в цьому договорі.

Цей договір одночасно є також договором про умови купівлі-продажу товару у виробника дистриб'ютором, і замінює собою договір купівлі-продажу, якщо тільки інше не буде окремо обумовлено сторонами (п. 1.4. договору).

Згідно з п. 1.2. договору сторони визначили, що момент переходу права власності на товар від виробника до дистриб'ютора встановлюється, зокрема, моментом підписання вповноваженими представниками сторін накладної, якщо приймання товару здійснюється в присутності представників виробника і дистриб'ютора.

Як визначено п. 2.1. договору, найменування, кількість і якість товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Сторонами погоджено (п. п. 3.1., 3.2. договору), що датою отримання дистриб'ютором партії товару є дата, визначена згідно п. 1.2. даного договору.

Дистриб'ютор приймає товар по кількості згідно накладних.

У відповідності до п. п. 5.1. 5.4 договору, ціна товару вказується у накладних на підставі затвердженого сторонами протоколу узгодження цін у вигляді додатку до договору, що є невідємною частиною договору. Зміна ціни товару можлива виключно за згодою сторін шляхом підписання нового протоколу. Дистриб'ютор зобов'язаний оплатити вартість товару, отриманого по кожній окремій накладній з відстроченням платежу не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару дистриб'ютором від виробника (п. 3.1 Договору). Оплата здійснюється в національній валюті на розрахунковий рахунок Виробника. Оплата вважається проведеною належним чином у момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок виробника. Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, поставленого виробником дистриб'ютору за договором на підставі накладних на товар.

На виконання умов договору, 07 липня 2010 року ТОВ “Буассон Еліт” Бельведер Груп” - позивач поставив, а Державне підприємство Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” - відповідач за довіреністю № 422 від 07 липня 2010 року отримав товар на загальну суму 15671,81 грн. в тому числі з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № Л-00000551 від 07 липня 2010 року на суму 15671,81 грн. в тому числі з ПДВ, яка підписана обома сторонами договору (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що вище зазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме:

·найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

·назву документа(форми);

·дату і місце складення документа;

·зміст та обсяг господарської операції;

·одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

·посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

·особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Отже, факт передання відповідачем матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною, про що свідчить підпис повноважної особи відповідача, доданої до позовної заяви та довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Таким чином, за наслідками дослідження вказаної видаткової накладної та довіреності (копії в матеріалах справи) судом було встановлено, що позивач передав, а відповідач отримав товар за документами оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та до вимог умов договору, а також, за відсутності у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманого товару за підписаною видатковою накладною.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 5.2. договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару, отриманого по видатковій накладній з відстроченням платежу не більше 30 календарних днів з дати отримання товару, тобто, кінцевий строк, в який відповідач повинен був оплатити товар є 06 серпня 2010 року (07 липня 2010 + 30 календарних днів).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором № 49/Д-10 про діяльність дистрибютора від 29 червня 2010 року щодо оплати отриманого товару, в результаті чого за відповідачем станом на час розгляду справи утворився борг за отриманий товар у сумі 15 671,81 грн., в тому числі з ПДВ.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором № 49/Д-10 про діяльність дистрибютора становить 15671,81грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Зважаючи на те, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України та п. 5.2. договору основний борг у сумі 15671,81 грн. відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15671,81 грн. основного боргу за отриманий товар згідно видаткової накладної № Л-00000551 від 07 липня 2010 року є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за договором, позивачем у відповідності п. 6.2 договору нараховано першому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 09 серпня 2010 року по 26 січня 2011 року на суму боргу 15671,81 грн., що складає 1138,68 грн.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як встановлено пунктом 6.2. договору У випадку затримки оплати за товар дистриб'ютор сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за весь період прострочки платежу, починаючи з дати, коли дистриб'ютор був зобов'язаний оплатити партію товару (п. 5.2) до моменту погашення боргу в повному обсязі. Виплата пені не звільняє дистриб'ютора від сплати основного боргу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи строки виникнення зобовязання з оплати отриманого товару за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

15671.8109.08.2010 - 09.08.201018.5000 %0.047 %*7.30

15671.8110.08.2010 - 26.01.20111707.7500 %0.042 %*1131.38

Всього 1138,68 Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 1138,68 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1138,68 грн. пені підлягає задоволенню. Також, позивач заявив до стягнення з відповідача 134,74 грн. інфляційних втрат та 220,26 грн. 3% річних. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 09 серпня 2010 року по 26 січня 2011 року на суму боргу 15671,81 грн., що складає 134,74 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Враховуючи строки виникнення зобовязання з оплати отриманого товару за договором, період нарахування інфляційних втрат за який нараховується інфляція, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за такий період (С x ИИ С, де С сума боргу; ИИ індекс інфляції):

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.09.2010 - 31.12.201015671.811.046720.9016392.71

Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 720,90 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому заявлена вимога позивача про стягнення з відповідача 134,74 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі 134,74 грн.

Вбачається, що 3% річних нараховані позивачем за період з 09 серпня 2010 року по 26 січня 2011 року на суму боргу 15 671,81 грн., що складає 220,26 грн.

Враховуючи строки виникнення зобовязання з оплати отриманого товару за договором, період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, положення частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив розрахунок 3% річних згідно формули за такий період (С x 3 x Д:365:100, де С сума боргу; Д кількість днів прострочки):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

15671.8109.08.2010 - 26.01.20111713 %220.26

Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 220,26 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 220,26 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15671,81 грн. основного боргу, 1138,68 грн. пені, 134,74 грн. інфляційних втрат та 220,26 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Судом враховано, що після подачі позову у даній справі позивач збільшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми, проте, державного мита ним не доплачено. У звязку з цим, суд дійшов висновку про стягнення з останнього на користь Державного бюджету 3,18 грн. державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (код 08358735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Буассон Еліт” Бельведер Груп” (код 31712600) 15 671,81 грн. основного боргу; 1138,68 грн. пені, 134,74 грн. втрат коштів від інфляції та 220,26 грн. 3% річних, а також 171,65 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буассон Еліт” Бельведер Груп” (код 31712600) в дохід державного бюджету 3,18 грн. суму недоплаченого державного мита.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.