Рішення № 17776748, 25.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2011 р. Справа № 6/014-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за Договором № 869/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 01 квітня 2008 року,

представники:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 4 від 30.12.2010 року);

ОСОБА_3 (довіреність № 21 від 10.01.2011 року);

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

В листопаді 2010 року Комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради (далі –КП “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення боргу за договором № 869/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 01 квітня 2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04 листопада 2010 року передано позовну заяву Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13977,33 грн. з доданими до неї документами за підсудністю до господарського суду Київської області в порядку ст. 17 ГПК України.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 869/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 01 квітня 2008 року по оплаті орендованого приміщення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 листопада 20010 року порушено провадження у справі № 6/014-10 та призначено до розгляду на 30 листопада 2010 року.

У судових засіданнях 30 листопада 2010 року та 21 грудня 2010 року, суд виніс ухвали про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11 січня 2011 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи до 25 січня 2011 року.

В судовому засіданні 25 січня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві та у поданих поясненнях щодо нарахування компенсації плати за землю.

Представник відповідача в судове засідання 25 січня 2011 року вчетверте не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області від 16 листопада 2010 року, від 30 листопада 2010 року, від 21 грудня 2010 року та від 11 січня 2011 року, які були надіслані відповідачу за юридичною та поштовою адресами, вказаними позивачем в позовній заяві.

Вбачається, що ухвали суду отримувались відповідачем за поштовою адресою, про що підтверджується повідомленнями про вручення (копії в матеріалах справи).

Ухвали надіслані за вказаною позивачем юридичною адресою, яка відповідає адресі вказаній у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повертались відділом зв’язку з поміткою «дача закрита”.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

25 січня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01 квітня 2008 року між КП “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради (далі –орендодавець, позивач) та ФОП ОСОБА_1, (далі –орендар, відповідач) укладено договір № 869/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець та орендар на підставі розпоряджень Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29 грудня 2007 року, № 355 від 06 березня 2008 року передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для розміщення кафе без реалізації алкогольних напоїв за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 7.

Як визначено п. п. 2.1., 2.2. договору, об’єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 70,3 кв. м. Вартість об’єкту оренди згідно зі звітом про експертну оцінку станом на 31 грудня 2007 року становить 272 111,00 грн.

У відповідності до п. п. 3.1, 3.2., 3.3., 3.8., 3.9. договору, за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської в м. Києві радою від 20 грудня 2006 року № 101 або за результатами конкурсу на право оренди об’єкту комунальної власності.

Орендна плата на момент укладення договору встановлюється у розмірі 8% від вартості майна і становить 1814,07 x Іпр x Ім грн.. на місяць.

Розрахунок орендної плати: 272111,00 x 8% : 12 = 1814,07 x Іпр x Ім, де

Іпр –індекс інфляції за період з дати проведення експертної оцінки до дати укладання договору оренди.;

Ім –індекс інфляції за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Орендар повинен сплачувати орендну плату (п. п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п. п. 3.5., 3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві.

Одночасно між сторонами підписано розрахунок компенсації плати за землю об’єкту оренди (додаток № 3 до договору). Відповідно до даного розрахунку компенсація земельного податку, що сплачується орендодавцем складає 135,96 грн.

Строк дії договору встановлено з 01 квітня 2008 року до 06 лютого 2011 року.

Судом встановлено, що 01 квітня 2008 року сторонами підписано акт прийому-передачі, за яким відповідач прийняв об’єкт оренди загальною площею 70,3 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 7.

В подальшому, 25 грудня 2008 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди не житлового приміщення № 869/3 від 01 квітня 2008 року.

Так, в п. 2.1 договору сторони погодили, фразу: загальною площею 70,3 кв. м. у тому числі цоколь –70,3 кв. м. змінити фразою: загальною площею 69,0 кв. м. в тому числі цоколь 69,0 кв. м.

Пункт 3.1. договору сторони погодили викласти в наступні редакції: «Орендна плата встановлюється в розмірі 8 % від вартості майна і становить 1780,53 грн. на місять, індекс інфляції враховується з 31 грудня 2007 року”.

В додаток № 3 сторони погодили внести зміни: суму компенсації плати земельного податку «135,96 змінити на суму 133,44”.

Орендар зобов’язаний вносити орендні та інші платежі своєчасно і в повному обсязі (п.4.2. договору).

Позивачем обгрнтовано та не спростовано відповідачем, що протягом лютого –червня 2010 року відповідач безперешкодно користувався орендованим майном за договором 869/3 від 01 квітня 2008 року.

Таким чином, позивач свої обов’язки виконав належним чином, а саме, передав об’єкт оренди відповідачу на умовах передбачених договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить, також, відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов договору.

01 липня 2010 року сторонами підписано акт прийому-передачі (повернення) орендованого приміщення за договором орендодавцеві (належна копія містяться в матеріалах справи).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань не в повній мірі сплатив орендну плату за орендоване приміщення, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Факт щодо несплати відповідачем коштів по договору № 869/3 від 01 квітня 2008 року, додатково підтверджується довідкою позивача № 142/57 від 17 січня 2011 року.

Таким чином, на час вирішення спору борг відповідача по сплаті орендної плати у період з лютого по червень 2010 року за договором становить - 12519,40 грн., яка розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786, зі змінами та доповненнями та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що борг відповідача перед позивачем по орендній платі за договором оренди № 869/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 01 квітня 2008 року та додаткової угоди до нього у сумі 12519,40 грн., за період з лютого 2010 року по червень 2010 року, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 12519,40 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 663,78 грн. пені та 794,15 грн. компенсації плати за землю.

Пунктом 3.5. договору визначено, що крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю. Розрахунок компенсації плати за землю наведений в додатку № 3 до договору.

Оскільки розрахунок позивача компенсації плати за землю у сумі 794,15 грн. арифметично вірний, вимога позивача про стягнення з відповідача 794,15 грн. компенсації плати за землю підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором, позивачем нараховано першому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за наступні періоди:

з 01 березня 2010 року по 01 вересня 2010 року на 2590,48 грн. боргу –217,20 грн. пені;

з 01 квітня 2010 року по 01 вересня 2010 року на 2613,79 грн. боргу –486,28 грн. пені;

з 01 травня 2010 року по 01 вересня 2010 року на 2605,95 грн. боргу –149,30 грн. пені;

з 01 червня 2010 року по 01 вересня 2010 року на 2590,31 грн. боргу - 111 грн. пені, всього в сумі 663,78 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Як встановлено пунктом 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів передбачених п.п. 3.1., 3.6., орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи строки виникнення зобов’язання з оплати орендних платежів за договором по кожному місяцю (прострочення зобов’язання почалось з 01 числа місяця наступним за звітним), період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2590.4801.04.2010 - 07.06.20106810.2500 %0.056 %*98.94

2590.4808.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*40.45

2590.4808.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*39.82

2590.4810.08.2010 - 01.09.2010237.7500 %0.042 %*25.30

2613.7901.05.2010 - 07.06.20103810.2500 %0.056 %*55.78

2613.7908.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*40.82

2613.7908.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*40.17

2613.7910.08.2010 - 01.09.2010237.7500 %0.042 %*25.53

2605.9501.06.2010 - 07.06.2010710.2500 %0.056 %*10.25

2605.9508.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*40.70

2605.9508.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*40.05

2605.9510.08.2010 - 01.09.2010237.7500 %0.042 %*25.45

2590.3101.07.2010 - 07.07.201079.5000 %0.052 %*9.44

2590.3108.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*39.81

2590.3110.08.2010 - 01.09.2010237.7500 %0.042 %*25.30

Всього 557,81 Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди (за кожний місяць окремо відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України), складає 557,81 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 663,78 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 557,81 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідач у судові засідання не з’явився та не надав жодних заперечень стосовно заявлених вимог, не дивлячи на те, що був обізнаний стосовно розгляду справи судом, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвал суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12519,40 грн. основного боргу, 557,81 пені та 794,15 грн. компенсації плати за землю є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради (код 35756919) 12519,40 грн. основного боргу; 557,81 грн. пені та 794,15 грн. компенсації плати за землю, а також 138,71 грн. державного мита та 234,21 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині позову про стягнення 105,97 грн. пені відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Черногуз А.Ф.