Рішення № 17776738, 11.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р. Справа № 6/025-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрветпромпостач” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет” про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 23.11.2010 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрветпромпостач” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет” (далі - відповідач) про стягнення боргу за поставлений товар.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги поставкою відповідачу за видатковими накладними: № В-00000567 від 30 березня 2009 року, № В-00001597 від 25 вересня 2009 року та № В-00001761 від 28 жовтня 2009 року товару на загальну суму 19601,55 грн. та неналежним виконанням відповідачем свого зобовязання по його оплаті (не в повному обсязі), у звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 12321,55 грн. основного боргу, 566,77 грн. інфляційних втрат та 127,60 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 грудня 2010 року порушено провадження у справі № 6/025-10 та призначено до розгляду на 28 грудня 2010 року.

28 грудня 2010 року відповідачем подано відзив № 38 від 28 грудня 2010 року, в якому він зазначив, що 20 грудня 2010 року на рахунок позивача було сплачено 3321,55 грн.

В судовому засіданні 28 грудня 2010 року позивачем подана заява № 547 від 24 грудня 2010 року, згідно якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача основного боргу в сумі 9000 грн. (у звязку з частковою оплатою частини боргу), 121,53 грн. 3% річних (у звязку з невірним розрахунком при поданні позову) та 566,77 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 9000 грн. основного боргу, 121,53 грн. 3% річних та 566,77 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2010 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11 січня 2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання 28 грудня 2010 року представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних документів.

В судовому засіданні 11 січня 2011 року позивачем подано пояснення до позовних вимог, в яких він зазначив, що основний борг у сумі 19601,55 грн., який утворився згідно видаткових накладних: № В-00000567 від 30 березня 2009 року, № В-00001597 від 25 вересня 2009 року та № В-00001761 від 28 жовтня 2009 року зменшено самим позивачем на суму боргу в розмірі 7280 грн. (до подання позову) та зменшився на суму боргу в 9000 грн. у звязку зі сплатою відповідачем (після подання позову).

Представник відповідача в судове засідання 11 січня 2011 року втретє не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2810245 1, врученого 05 січня 2011 року.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

11 січня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

У період з 30 березня 2009 року по 28 жовтня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрветпромпостач” - позивач поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет” - відповідач за довіреностями: серія ЯОГ № 3924559 від 30 березня 2009 року, № 007 від 24 вересня 2009 року, № 001 від 27 жовтня 2009 року отримав товар на загальну суму 28988,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: № В-00000567 від 30 березня 2009 року на суму 6324,118 грн., № В-00001597 від 25 вересня 2009 року на суму 11155,66 грн., № В-00001761 від 28 жовтня 2009 року на суму 11508,96 грн. (належним чином завірені копії в матеріалах справи).

Судом встановлено, що вище зазначені накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенню «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме:

- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

- назву документа(форми);

- дату і місце складення документа;

- зміст та обсяг господарської операції;

- одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,

- особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Отже, факт передання відповідачем матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, про що свідчить підписи повноважної особи відповідача, доданих до позовної заяви та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Відтак, сторонами на підставі ст. ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України було укладено угоди, згідно з якими у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобовязання оплатити отриманий товар.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення своїх зобовязань відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши до подання позову, лише: 6878,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 321 від 22 вересня 2009 року та 2508,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 413 від 30 жовтня 2009 року, разом.

Водночас, судом встановлено, що зі змісту укладеного сторонами договору шляхом складання документів, а саме, видаткових накладних: № В-00000567 від 30 березня 2009 року на суму 6324,118 грн., № В-00001597 від 25 вересня 2009 року на суму 11155,66 грн., № В-00001761 від 28 жовтня 2009 року на суму 11508,96 грн. неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обовязок оплати отриманий товар, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Згідно з частиною 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 15 липня 2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 240 від 09 липня 2010 року, що підтверджується фіскальним чеком № 5343 від 15.07.2010 року та списком № 1 згрупованих поштових відправлень з проханням у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії погасити борг за поставлений товар згідно видаткових накладних: № В-00000567 від 30 березня 2009 року, № В-00001597 від 25 вересня 2009 року, № В-00001761 від 28 жовтня 2009 року, яка залишена без задоволення.

Судом встановлено, що звертаючись з позовом до суду позивач зменшив суму боргу на 7280 грн., оскільки, як пояснив позивач, зазначена суму являється боргом позивача перед відповідачем за товар отриманий від останнього за накладною № В-00000609 від 01 квітня 2010 року на суму 7280 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, зокрема, боргу за отриманий від позивача товар у розмірі - 12321,55 грн. (28988,80 грн. (6878,29 грн. 2508,96 грн. (сплачено відповідачем до подання позову) -7280 грн.(сума боргу позивача перед відповідачем на яку позивач зменшив існуючий борг відповідача).

Водночас, судом прийнято до уваги поданий відповідачем відзив № 38 від 28 грудня 2010 року, в якому він зазначив, що 20 грудня 2010 року (на час розгляду спору) на рахунок позивача було сплачено 3321,55 грн. Доказом того, що відповідачем дійсно перераховано позивачу зазначену суму підтверджується платіжним дорученням № 376 від 20 грудня 2010 року.

У звязку з цим позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 9000 грн. основного боргу та 566,77 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення 3% річних, то позивачем здійснено їх перерахунок та зменшено розмір позовних вимог у частині стягнення 3 % у звязку з тим, що при поданні позову позивач невірно нарахував суму 3% річних. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 121,53 грн. 3% річних.

Крім того, позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог № 547 від 24 грудня 2011 року фактично посилається на те, що обовязок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 настав 22 липня 2010 року (строк оплати).

Однак, з таким твердження позивача суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з п. 4.1.2 ст. 5 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" зазначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема, в межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Оскільки вимога позивача про сплату боргу за поставлений товар була відправлена відповідачу 15 липня 2010 року, згідно фіскального чеку № 5343 від 15 липня 2010 року, обовязок відповідача по сплаті боргу з урахуванням семиденного строку передбаченого ст. 530 ЦК України та чотирьох денного строку перебігу поштової кореспонденції (оскільки точного моменту предявлення вимоги відповідачу неможливо встановити) настав - 27 липня 2010 року.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар по видатковим накладним: № В-00000567 від 30 березня 2009 року, № В-00001597 від 25 вересня 2009 року, № В-00001761 від 28 жовтня 2009 року станом на час розгляду спору становить 9000 грн. (28988,80 грн. (6878,29 грн. 2508,96 грн.) - сплачено відповідачем до подання позову - 7280 грн. - сума боргу позивача перед відповідачем на яку позивач зменшив існуючий борг відповідача - 3321,55 грн. погашено відповідачем після подання позову).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Зважаючи на те, що основний борг у сумі 9000 грн. відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9000 грн. основного боргу за отриманий товар згідно видаткових накладних: № В-00000567 від 30 березня 2009 року, № В-00001597 від 25 вересня 2009 року, № В-00001761 від 28 жовтня 2009 року є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 547 від 24 грудня 2010 року, також, заявив до стягнення з відповідача 121,53 грн. 3% річних та 566,77 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що 3% річних з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог нараховані позивачем за такий період: з 22 липня 2010 року до 19 листопада 2010 року на суму боргу 12321,55 грн. та складає 121,53 грн.

Враховуючи часткову оплату основного боргу та строки виникнення зобовязання по оплаті отриманого товару за накладними, період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, вимоги частини 2 ст. 530 ЦК України, частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив розрахунок 3% річних згідно формули за такий період (С x 3 x Д:365:100, де С сума боргу; Д кількість днів прострочки):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

900027.07.2010 - 19.11.20101163 %85.81

Всього 85,81 Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 85,81 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 121,53 грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню в сумі 85,81 грн. Інфляційні втрати нараховані позивачем за такий період: з серпня по жовтень 2010 року на суму боргу 12321,55 грн. та складає 566,77 грн.

Всього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 566,77 грн.

Враховуючи строки виникнення зобовязання по оплаті отриманого товару, період нарахування інфляційних втрат, заявлений позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за такий період (С x ИИ С, де С сума боргу; ИИ індекс інфляції):

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

з серпня по жовтень 201090001.047423.009423.00

Всього 423 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 423 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 566,77 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 423 грн. Відповідно до ч.2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відзиві відповідач заперечив проти стягнення 3% та інфляційних з тих підстав, що договір, який би передбачав відповідальність 3% та інфляційних не був укладений.

Проте, вказані заперечення безпідставні, оскільки, право на стягнення 3% та інфляційних за прострочення виконання грошового зобовязання забезпечене позивачу в силу вимог закону, а саме ст. 625 ЦК України.

Відповідач у судові засідання не зявлявся та не надав жодних заперечень стосовно заявлених вимог в частині стягнення основного боргу, не дивлячись на те, що був обізнаний стосовно розгляду справи судом, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвал суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9000 грн. основного боргу, 85,81 грн. 3 % річних та 423 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрветпромпостач” (код 31033523) 9000 грн. основного боргу; 85,81 грн. 3% річних та 423 грн. втрат коштів від інфляції, а також 127,51 грн. державного мита та 231,48 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині позову про стягнення 35,72 грн. 3% річних та 143,77 грн. інфляційних втрат відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.