Постанова № 17775756, 04.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/713/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д. І.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Арт Регіон" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Арт Регіон" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Арт - Регіон" 24.01.2011 року звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень рішень №№ 0000012300/0, 0000022300/0 від 06.01.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду І інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а судове рішення прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Так судом І інстанції не враховано, що на час укладення договорів та здійснення господарських операцій із позивачем ТОВ "Екопласт Львів", ТОВ "Іртас", ТОВ "Віктор Ко" були зареєстровані в ЄДРЮО та перебували на обліку у відповідних органах державної податкової служби і являлись платниками податку на додану вартість. З огляду на викладене, висновки відповідача про нікчемність або фіктивність укладених договорів є безпідставними. Також, на думку позивача, являються безпідставними висновки відповідача та суду І інстанції про безтоварність господарських операцій та відсутність ознак їх реальності. Разом з тим відповідач не надав судових рішень, які б свідчили про нікчемність чи фіктивність цих угод. Безпідставними являються висновки про те, що позивачем допущені порушення під час формування кредиту та валових витрат з контрагентами ТОВ "Фірма Теплий дім", ТОВ "Енергія Лімітед", ТОВ "Компанія Прогрес", ТОВ "БФО Експерт", оскільки сам факт порушення кримінальних справ відносно учасників та керівників органів контрагентів позивача не являється належним і допустимим доказом фіктивності операцій. Таким чином позивач зазначає, що судом І інстанції не встановлено фактів, які б свідчили про нікчемність, фіктивність договорів укладених позивачем з вищевказаними контрагентами. Тому, відповідачем безпідставно та протиправно визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток у прийнятих податкових повідомленнях - рішеннях №№ 0000012300/0, 0000022300/0 від 06.01.2011 року, які позивач просить визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову суду І інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши, що судове рішення І інстанції є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 01.03.2011 року, - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою АБ № 300278 з ЄДРПОУ, позивач зареєстрований як юридична особа, види діяльності: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, будівництво будівель, виробництво виробів з бетону для будівництва, вирощування зернових та технічних культур, виробництво продуктів борошномельної - круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Позивачем отримано ліцензію серії АВ № 459552 від 23.03.2009 року на право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, з переліком робіт що пов'язані з будівельними та монтажними роботами, роботами з опорядження конструкцій та устаткування, улаштування транспортних споруд, в тому числі покриття доріг автомобільних місцевого значення, вулиць, доріг, майданів населених пунктів, внутрішньогосподарських, сільськогосподарських.

Посадовими особами Старокостянтинівської ОДПІ проведено виїзну планову перевірку приватного підприємства "Арт Регіон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.01.09 по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 22.12.2010 року № 1720/23/36299509, яким встановлено: заниження нарахування прибутку підприємств в сумі 91039 грн. в результаті порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 334/94);

заниження нарахування податку на додану вартість на загальну суму 86631 грн. в результаті порушень п.п 7.4.1 пп. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168 "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 168).

За результати розгляду матеріалів перевірки Старокостянтинівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 06.01.2011 року: № 0000022300/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 108289 грн. та № 0000012300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 113799 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд І інстанції погодився з висновками відповідача , викладеними в акті перевірки, про відсутність фактичного здійснення операцій із зазначеними контрагентами в межах господарської діяльності підприємств, що підтверджується відсутністю належним чином оформлених додатків до договорів, документів що підтверджують транспортування продукції, її приймання та передачі. Суд прийняв до уваги матеріали, надані відповідачем, по взаємовідносинам із контрагентами позивача, перевірку на яких не можливо провести у зв'язку із відсутністю за юридичними та фактичними адресами, до податкових органів за місцем реєстрації не звітують. Також судом встановлено відсутність у контрагентів позивача виробничих фондів, офісних та складських приміщень, транспортних засобів, недостатня кількість працівників, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності по укладеним договорам.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду І інстанції, а також з висновками відповідача, що викладені в акті перевірки № 1720/23/36299509 від 22.12.2010 року, з огляду на наступне.

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог Закону № 334/94, а саме завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1" всього в сумі 436625 грн. у тому числі за І квартал 2010 року у сумі 15864 грн. за ІІ квартал 2010 року у сумі 297816 грн., за ІІІ квартал 2010 року у сумі 122945 грн., а саме підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість бітуму, асфальтної та щебеневої продукції та послуг в сумі 436625 грн. за договорами із ТОВ "Екопласт Львів" 189667 грн., ТОВ "Іртас" - 177751 грн., ТОВ "Віктор Ко" - 10763 грн., ТОВ "Фірма "Теплий Дім" - 24000 грн., ТОВ "Енергія Лімітед" - 12174 грн., ТОВ "Компанія "Прогрес" 6406 грн., ТОВ "БФО Експерт" в сумі 15864 грн.

Також перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, ПП "Арт - Регіон" завищено суму податкового кредиту за березень - серпень 2010 року всього в сумі 86631 грн. в тому числі за березень 2010 року - 3173 грн., травень 2010 року - 13546 грн., червень 2010 року - 20498 грн., липень 2010 року - 40249 грн., серпень 2010 року - 9165 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ "БФО "Експерт"", ТОВ "Екопласт Львів",ТОВ "Іртас", ТОВ "Віктор Ко", ТОВ "Фірма "Теплий Дім", ТОВ "Енергія Лімітед", ТОВ "Компанія "Прогрес" по операціям які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Зазначені висновки відповідачем зроблено на підставі інформації, викладеної в листі СВ ПМ ДПА у Львівській області № 8094/09-1 від 10.12.2010 року, відповідно до якого СВ ПМ ДПА у Львівській області порушено кримінальну справу № 179-0467 відносно ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 - ОСОБА_7, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_10, ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України та пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами підприємства "Гарант" ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП "Гарант" ЛООУТГ, ТОВ НВП "Дівема", ПП "Тарпія Захід" за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Податковою міліцією ДПА у Львівській області повідомлено про розслідування кримінальної справи № 179-0467, яким встановлено організовану групу осіб, яка на території Львівської області створила "конвертаційний центр" до якого входили суб'єкти господарювання в т.ч. ТОВ "Екопласт Львів", ТОВ "Іртас". За результатами зустрічної перевірки стосовно взаємовідносин ПП "Арт Регіон" з ТОВ "Віктор Ко" ДПІ у Залізничному районі м. Львова складено акт нікчемності та безтоварності в порушення ст.ст. 215, 203,216,228 ЦК України, вчинювались правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам здійсненим ТОВ "Віктор Ко" у якого відсутні виробничі фонди, офісні та складські приміщення, транспортні засоби, недостатня кількість працівників, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

За повідомленням слідчого податкової міліції ДПІ у Деснянському районі м. Києва розглядається кримінальна справа № 53-3668 об'єднана із кримінальними справами відносно фіктивного підприємництва ТОВ "Фірма - Теплий дім", ТОВ "Енергія Лімітед", ТОВ "Компанія Прогрес", ТОВ "БФО Експерт". Відповідно до інформації розшуку, зазначені підприємства за місцем реєстрації не знаходяться, до податкових органів не звітують. Встановлено, що дані підприємства використовуються групою осіб для прикриття незаконної діяльності оподаткування грошових коштів, шляхом укладення договорів, які не несуть за собою фактичних наслідків.

Враховуючи отриману інформацію відповідачем зроблено висновок про фіктивність, нікчемність та безтоварність господарських операцій з вищевказаними особами та позивачем.

Суд І інстанції погодився з такими доводами відповідача.

Однак судом І інстанції не враховано те, що сам факт порушення кримінальної справи стосовно контрагентів позивача не являється підставою для визначення останньому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Правочини по придбанню відповідних товарів та виконанню робіт у акті перевірки позивача визнано безтоварними, при цьому податковим органом не враховано той факт, що відповідний товар фактично використано при провадженні господарської діяльності позивача, не враховано реальне існування товару, а також те, що дохідна частина підприємства сформована за наслідками виконання відповідних робіт (улаштування доріг та ін.) із використанням такого товару та податковим органом не змінена і порушень там не виявлено.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів позивача не являється підставою для визнання всіх господарських операцій з такими контрагентами безтоварними, а договори нікчемними.

У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

Винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобовязань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Відповідачем не підтверджено існування обвинувального вироку суду, який набув законної сили у кримінальній справі № 179-0467, а тому сам факт її порушення, не може слугувати підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань.

Наведене виключає правову обґрунтованість покладення відповідних даних досудового слідства, в основу порушення податкового законодавства ПП "Арт Регіон".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Поряд з цим, судом І інстанції не взято до уваги, що в період укладення та виконання договорів з позивачем, а саме з січня по серпень 2010 року вищевказані контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується наявними у справі витягами з даного реєстру серії АД №№904944, 904940, 90438, 90443, 904942, 904939, 904941. Вказані контрагенти отримали свідоцтва платника податку на додану вартість, що також встановлено відповідачем та відображено в акті перевірки.

Відповідач в акті перевірки (на аркуші 76) зазначає, що перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Таким чином відповідач сам підтверджує факт існування бухгалтерських проводок по укладених угодах. Також відповідач стверджує про наявність у позивача документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" є необхідними для формування податкового кредиту, однак робить висновок що це не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

На думку податкового органу товарність усіх вказаних операцій повязаних з рухом продукції, зокрема її транспортуванням, не підтверджена позивачем належними первинними документами, а саме, товарно-транспортними накладними, які відсутні у ПП "Арт Регіон".

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В свою чергу, згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1.01.1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

У свою чергу, податковий орган виключив зі складу валових витрат позивача не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Так, позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обовязковість яких встановлена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року.

Аналогічно, відповідні суми виключено також зі складу податкового кредиту, формування якого регламентовано Законом України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до п. 1.7 ст. 1 якого, податковий кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Тобто, відсутність у позивача ТТН не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних ТМЦ. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обовязковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обовязок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії субєктів не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не повязане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Як відповідачем так і судом І інстанції не враховано те, що господарські операції позивача з ТОВ "Фірма - Теплий дім", ТОВ "Енергія Лімітед", ТОВ "Компанія Прогрес", ТОВ "БФО Експерт" підтверджується первинними документами, зокрема: договором поставки від 11.05.2010 року, договорами купівлі - продажу № 01/06/02 від 01.05.2010 року, № 06/01 від 01.06.2010 року, договорами № 15/02-01Т від 15.02.2010 року, від 11.05.2010 року; видатковими накладними № РН-0686 від 02.08.2010 року, № РН-0287 від 28.05.2010 року, № РН-02 від 28.05.2010 року, № 10-601 від 01.06.2010 року, № ЕЛ - 030604 від 03.06.2010 року, № 18 від 16.06.2010 року, № 21 від 21.06.2010 року, № 22 від 22.06.2010 року, № 23 від 29.06.2010 року, № 19 від 23.06.2010 року, № 11 від 25.06.2010 року, № 8 від 25.06.2010 року, № 20 від 28.06.2010 року, № 9 від 29.06.2010 року, № 25 від 31.07.2010 року, № РН - 0687 від 05.08.2010 року, № РН - 0688 від 12.08.2010 року; накладними, податковими накладними, актами надання послуг, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за травень, червень , липень, серпень 2010 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за травень, червень, липень, серпень 2010 року, виписками по рахунку №2600135199 за період з 14.06.2010 року по 03.09.2010 року; договорами на ремонт та реконструкцію доріг на вул. Міцкевича, Бандери в м. Бориславі, вул. Шевченка - Шашкевича в м. Соснівка, вул. 22-го січня , Грушевського в м. Соснівка, вул. Українська в м. Сокаль, вул. Кропивницька, Котляревського, Шевченка в смт. Східниця, Шушкевича в м. Дубляни; договорами оренди дорожньо-будівельної техніки; деклараціям по податку на додану вартість за період з березня по серпень 2010 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також іншими документами наданими позивачем.

Отже, вищевказані докази дають підстави стверджувати про безпідставність висновків органу державної податкової служби щодо фіктивності, безтоварності та нікчемності договорів позивача укладеного з контрагентами та вказує на добросовісність позивача як платника податків.

Враховуючи викладене, позивач мав всі підстави для віднесення витрат по цим угодам до валових витрат, а також на формування податкового кредиту.

Так, відповідно до п.5.2 ст.5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.5.3 ст. 5 зазначеного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Статтею 3 Закону України від 16.07.99 № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом апеляційної інстанції у позивача наявні первинні бухгалтерські документи що вказують на здійснення господарських операцій по вищевказаних договорах. Таким чином у позивача були правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат.

Виходячи із вимог статті 71 КАС, обовязок доведення відповідних обставин у спорах між особою та субєктом владних повноважень покладається на субєкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Отже, насамперед дослідженню підлягають доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат.

Разом з тим, відповідач не виконав обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень №№ 0000012300/0, 0000022300/0 від 06.01.2011 року на предмет їх відповідності критеріям, що визначені в ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому вказані рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність на деяких податкових накладних прізвищ та ініціалів осіб які їх підписали, оскільки вказані порушення не свідчать про безтоварність договорів, та не можуть бути підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань.

Доводи відповідача щодо відсутності контрагентів за юридичною адресою, відсутність у них ліцензій на право здійснення певних видів робіт, що передбачені договорами з позивачем не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки ці обставини не є підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань.

Як встановлено судом апеляційної інстанції дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а тому для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року Постанова Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, а також формування валових витрат порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Дослідженими у справі доказами встановлено необізнаність позивача, що заявляє право на податковий кредит з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності). Прикладом може бути постанова Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 3060678.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду І інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності даної справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Арт Регіон" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Арт Регіон" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати , прийняти нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції №№ 0000012300/0, 0000022300/0 від 06.01.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПП "Арт Регіон" документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3, 40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "09" серпня 2011 р.

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Матохнюк Д.Б.

< Список >Совгира Д. І.

< Список >

<Список >