Ухвала суду № 17775755, 03.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3303/11

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2011 року Старокостянтинівськийміськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю в розмірі 5223 грн. 52 коп.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на обліку в Старокостянтинівському МРЦЗ, як безробітній, подавши відповідні дані, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує та в періоди з 28 лютого 2005 року по 02 березня 2006 року та з 05 червня 2007 року по 10 червня 2008 року отримував допомогу по безробіттю.

Із витягів наказів Старокостянтинівського МРЦЗ вбачається, що відповідачу починаючи з 28 лютого 2005 року у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» неодноразово надавався статус безробітного з виплатною допомоги по безробіттю та поновлення виплат такої допомоги.

До Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості надійшла інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про те, що з 23 червня 2003 року по 05 листопада 2008 року ОСОБА_2 був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, що свідчить про надання відповідачем недостовірної інформації в своїй заяві.

За результатами розслідування головним спеціалістом юрисконсультом Старокостянтинівського МРЦЗ ОСОБА_3 складено акт від 17 вересня 2010 року №307 із висновком про те, що ОСОБА_2 обманним шляхом набув статус безробітного та незаконно отримав допомогу по безробіттю, яка підлягає поверненню в повному обсязі.

На підставі даного акта 12 січня 2011 року позивачем було предявлено претензію щодо повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, яку відповідач не визнав, кошти у строк, визначений для добровільного погашення не повернув.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ (Закон №1533) загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В свою чергу ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Для одержання статусу безробітного, громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів та не зареєстрований як фізична особа підприємець.

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа-підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона зможе стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю, за умови сплати страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Отже, особа зареєстрована як приватний підприємець не може набути статусу безробітної і не має права на виплату допомоги по безробіттю до припинення підприємницької діяльності, тобто до внесення в ЄДР відповідного запису.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню підлягає допомога яку ОСОБА_2 безпідставно отримав в період з 28 лютого 2005 року по 02 березня 2006 року та з 05 червня 2007 року по 10 червня 2008 року так як останній в цей час був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по суті порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки позивачем грубо порушено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, який передбачений ч.2 с.99 КАС України з огляду на таке.

Так, ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення Старокостянтинівський МРЦЗ дізналося 17 вересня 2010 року, що підтверджується актом розслідування, а з даним позов останній звернувся до суду 03 березня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар