Ухвала суду № 17775432, 28.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1912/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" липня 2011 р.

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. адміністративну справу за позовом Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство», третя особа дочірнє підприємство «Ямниця»відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», про стягнення 332000 грн.,

ВСТАНОВИВ

Білоцерківська ОДПІ звернулась до суду з позовом про стягнення з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство»вартості товару в сумі 332000 грн., одержаного за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду та ухвалити нову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши повноту встановлення місцевим адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.07.2009 р. по 30.07.2009 р. посадовцями Білоцерківської ОДПІ проведено невиїзну перевірку з питань правових відносин ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство»з ДП «Ямниця»ВАТ «Івано-Франківськцемент», СВК «Лан», ТОВ «СІ-1», ТОВ «Самшит», ТОВ «Дібровааргоплюс».

Результати перевірки оформлено актом № 2627/23-2-19405691/154 від 31.07.2009 р.

Згідно цьому акту у грудні 2006 р. позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних та до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від ДП «Ямниця»ВАТ «Івано-Франківськцемент».

Згідно названій накладній ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство»отримало від третьої особи металоріжучий інструмент на загальну суму 332000 грн.

За твердженням відповідача розрахунки між підприємствами було проведено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Разом з тим, з наданих державною податковою інспекцією у Тисменницькому районі Івано-Франківської області відповідей на запити, пояснень директора та головного бухгалтера ДП «Ямниця»ВАТ «Івано-Франківськцемент»вбачається, що у будь-які господарські відносини дочірнє підприємство з відповідачем не вступало, податкову накладну від № 782 від 30.12.2006 р. не виписувало.

Крім того, за характером підприємницької діяльності ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент»не могло поставляти металоріжучий інструмент, оскільки є сільськогосподарським товаровиробником.

Зазначені обставини були підтверджені представником ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент»у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що правочин фактично укладено не було, будь-які поставки відповідачеві не здійснювались, а відтак за відсутності факту укладення правочину відсутній і предмет (чи його вартість) який підлягає стягненню в доход держави.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з правомірністю висновків суду попередньої інстанції.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зокрема, за приписами частини першої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Чинний ЦК України не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Разом з тим такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобовязання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, однією із обовязкових умов для застосування цих санкцій є укладення правочину з такою метою.

Оскільки судом встановлено, що будь-яких угод між ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство»та ДП «Ямниця»ВАТ «Івано-Франківськцемент»не укладалось, то саме по собі формування відповідачем податкового кредиту на підставі недостовірних первинних документів не може бути підставою для застосування наслідків нікчемності правочину.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 29 липня 2011 р.