Постанова № 17774443, 08.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5035/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Солдатенко Е. С.,

представника відповідача - Кадишевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства " Енергомонтажна компанія "Емко"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2011 року Приватне підприємство "Енергомонтажна компанія "Емко" надалі - позивач, ПП "Енергомонтажна компанія "Емко"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9597 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4798 грн 50 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року винесено відповідачем на підставі висновку про порушення пп 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - ЗУ "Про ПДВ"), ст.ст. 185, 187, п. 198.1, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження суми ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 9597 грн. по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (надалі - ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10"). Разом з тим, правомірність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої під час придбання у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товару у грудні 2010 року, підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно - транспортними накладними), наявні документи, що підтверджують подальше використання у господарській діяльності придбаного товару.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено, що позивачем неправомірно віднесено в грудні 2010 року суму ПДВ в розмірі 9597 грн. до складу податкового кредиту за результатами господарських операцій із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", оскільки вказане підприємство згідно податкової звітності не має основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання, формує податковий кредит від підприємств, які мають ознаки сумнівності ТОВ «Компанія «Відродження», ПП «Нафта-Капітал». Відповідно до акту камеральної перевірки ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" № 18/15-321/37261004 від 02.03.2011 року встановлено порушення пп 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму ПДВ 4 722 890 грн., та як наслідок, зменшено податкове зобов'язання, в тому числі, по контрагенту ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" за грудень 2010 року на суму ПДВ 9597 грн. За таких обставин позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 395 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 9597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4798 грн. 50 коп.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Енергомонтажна компанія "Емко" (ідентифікаційний код 33910090) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 14.11.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 128028, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 23488759 від 22.11.2005 року.

06.04.2011 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Лашко А.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" з питання взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2011 року № 1979/15-322/33910090, в якому відображено порушення позивачем пп 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 185, 187, п. 198.1, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та, відповідно, занижено суму ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 9597 грн. по взаємовідносинах з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14395 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 9597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4798 грн. 50 коп.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням - рішенням , у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон «Про ПДВ»), встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути обєктом оподаткування.

Отже, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Беручи до уваги вищенаведені положення, судом досліджено докази щодо підстав формування позивачем податкового кредиту із ПДВ за результатами господарської операції із ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».

Як встановлено судом, позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" укладено договір поставки № 55 від 02.02.2011 року, відповідно до умов якого ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (продавець) зобов`язується передати у власність ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" (покупець) товар (матеріали в асортименті), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було видано податкові накладні:

-№ 235 від 30.12.2010 року щодо поставки товару: пісок - 35,7 м. куб, блок бетонний ФБС - 4 шт., на загальну суму 4633,56 грн., в тому числі ПДВ 772,26 грн.;

-№ 386 від 30.12.2010 року щодо поставки товару: блок бетонний ФБС 24 - 10 шт., блок бетонний ФБС 12 - 14 шт., блок бетонний ФБС 9 - 4 шт., пісок природний 120 куб. м, бруски обрізні різні - 2, 45 м. куб, суміші бетонні (розчин) 1 м. куб, на загальну суму 25681,62 грн., в тому числі ПДВ 4280,27 грн.;

-№ 387 від 30.12.2010 року щодо поставки товару: дріт сталевий чорний - 54 кг., дріт сталевий світлий - 20 кг., сталь кругла 155 кг., труба ф 80 - 46.5 м., труба ф 57 - 27 м., труба ф 76 - 18 м., труба ф 219 - 12 м., деталі закладні 70 кг., сталь штабова 40 х 4 мм - 225 кг., сталь кутова 50х50 мм - 210 кг., скоба будівельна 21 кг, на загальну суму 27268,84 грн., в тому числі ПДВ 4544,81 грн.

Актом перевірки від 06.04.2011 року № 1979/15-322/33910090 встановлено та підтверджується даними податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2010 року, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", в розмірі 9597 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" щодо поставки товарів у грудні 2010 року позивачем надано суду видаткові накладні № 219 від 30.12.2010 року, № 273 від 30.12.2010 року, № 272 від 30.12.2010 року, рахунки-фактури № 219 від 30.12.2010 року, № 273 від 30.12.2010 року, № 272 від 30.12.2010 року, платіжні доручення № 1082 від 06.01.2011 року, № 1095 від 13.01.2011 року, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар.

Відносно транспортування товару від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” до ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" позивачем надано три товарно-транспортні накладні від 30 грудня 2010 року, відповідно до яких перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_4 з пункту навантаження: АДРЕСА_1, пункт розвантаження АДРЕСА_2, з використанням автомобілів Mersedes Actros НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2, Mersedes Actros НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4.

У товарно-транспортних накладних товар, що перевозився, зазначено наступним чином:

- матеріали згідно накладної № 219 від 30.12.2010 року масою 45 тонн;

- матеріали згідно накладної № 272 від 30.12.2010 року масою 140 тонн;

- матеріали згідно накладної № 273 від 30.12.2010 року масою 3 тонни.

Із наявних у справі документів вбачається, що між позивачем і ФОП ОСОБА_4 було укладено договір № 0110 від 01.10.2010 року щодо здійснення вантажних перевезень. Відповідно до підписаного сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000089 від 30.12.2010 року ФОП ОСОБА_4 було надано послуги із перевезення вантажу (8 годин) на суму 300 грн.

Згідно загальної технічної характеристики вантажного автомобіля Mersedes Actros його маса складає 18-25 тонн, при цьому вантажопідйомність 9 14 тонн. Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що належні йому на праві власності вантажівки Mersedes Actros НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2, Mersedes Actros НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 можуть перевозити вантаж максимальною масою 22-25 тонн.

Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001, № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

А згідно п. 22.5. Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. здійснюється за спеціальними правилами. Зокрема, згідно Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року, № 30 , рух таких транспортних засобів потребує дозволу, виданого перевізникові Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями дозволу, в якому визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів

Позивачем не надано доказів щодо отримання відповідних дозволів на перевезення, а свідком ОСОБА_4 спростовано можливість перевезення вантажу масою 45 і 140 тонн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що перевезення згідно товарно-транспортних накладних від 30.12.2010 року товару масою 45 тонн та 140 тонн було неможливим.

Крім того, свідками директором ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" та ФОП ОСОБА_4, в ході розгляду справи надано суперечливі показання з приводу транспортування придбаного у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” товару.

Так, директором ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" - ОСОБА_3 було зазначено, що перевезення товару, придбаного у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” здійснювалось одночасно двома машинами фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, які виїхали із м.Кременчука, прибули у м. Комсомольськ, звідки після завантаження повернулися до м.Кременчука, при цьому директор, який мав довіреність на отримання товару, під час перевезення їхав в машині в перевізником - ОСОБА_4 , а другим автомобілем керував інший водій.

Разом з тим, згідно показань свідка ФОП ОСОБА_4, перевезення товару він здійснював сам, двома поїздками за маршрутом м. Кременчук - м. Комсомольськ - м. Кременчук, із використанням спочатку однієї машини, потім іншої. При цьому директор ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" - ОСОБА_3 разом з ним не їздив, натомість зустрічав його у м. Комсомольську, при завантаженні транспорту. Точну адресу у м. Комсомольську, де здійснювалося завантаження товару, ОСОБА_4 не назвав, із асортименту товару пам'ятав лише пісок і металеві вироби.

Зважаючи на вищевикладене, складені на підтвердження перевезення товару три товарно-транспортні накладні від 30.12.2010 року не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом із показань свідків, щодо здійснення перевезення двома машинами. При цьому суперечливий характер показань свідків унеможливлює встановлення дійсного способу транспортування товару.

Що стосується місця, звідки забирався придбаний у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” товар, судом встановлено наступне.

У товарно-транспортних накладних пункт навантаження вказано як АДРЕСА_1, що у той же час є юридичною адресою ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».

Разом з тим, на запит Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року № 16/2а-1670/5035/11 Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" надано інформаційні довідки із Реєстру прав власності на нерухоме майно відносно об`єкта, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Строни, б.1, із яких вбачається, що ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” не є власником будь-якої із будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, відомості про інші речові права, які належать вказаному підприємству, також відсутні.

При цьому згідно актів обстеження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, складених Кременчуцькою ОДПІ 17.03.2011 року, 25.03.2011 року, 08.04.2011 року, за адресою м. Комсомольськ, вул..Строни, 1, ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»не знаходиться, зі слів працюючих осіб за вказаною адресою, про ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»їм нічого не відомо.

З огляду на викладене, відвантаження товару за адресою вул. Строни, 1, м. Комсомольськ саме Приватним підприємством «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»не підтверджується, інших доказів, які б свідчили про факт відвантаження товару цим підприємством, не надано.

За таких обставин документи, надані позивачем на підтвердження подальшого використання у господарській діяльності придбаного у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товару, а саме, реалізації його ТОВ "Медіа Плюс" та ФОП ОСОБА_6 (податкові, видаткові накладні тощо), не можуть взяті до уваги судом, оскільки в ході розгляду справи не доведено, що продано товар, який поставлений позивачу саме ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10». Крім того, позивачем надано суду довіреність від ТОВ «Медіа Плюс»на отримання матеріальних цінностей, яка стосується взагалі електроматеріалів, а не будівельних матеріалів.

Суд також враховує, що операції із купівлі-продажу будівельних матеріалів (піску, бетонних блоків, труб, бетонних сумішей тощо) не узгоджуються із основними видами діяльності позивача, якими згідно довідки з ЄДРПОУ від 12.01.2009 року є: 45.31.0 електромонтажні роботи, 45.33.1 монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, 45.33.2. водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, 45.33.3. газопровідні роботи, 45.34.0 інші монтажні роботи, 45.21.4 будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.

Таким чином, з огляду на те, що надані позивачем в обґрунтування здійснення господарських операцій із ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»документи (зокрема, товарно-транспортні накладні) мають суперечливий характер, не узгоджуються із показаннями свідків та встановленими судом обставинами, фіксують події, здійснення яких у реальності є неможливим, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання товарів позивачем саме від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, а також беручи до уваги те, що актом перевірки ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»по декларації за грудень 2010 року від 02.03.2011 року № 18/15-321/37261004 встановлено, що підприємство формує податковий кредит від підприємств, які мають ознаки сумнівності ТОВ «Компанія «Відродження», ПП «Нафта-Капітал», у зв'язку з чим наявні проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути обєктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9597 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4798 грн. 50 коп. ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ», Податкового кодексу України, прийняте з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Отже, позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Енергомонтажна компанія "Емко" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2011 року.

СуддяМ.В. Довгопол