Постанова № 17773067, 03.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

категорія №5.8.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2011 року Справа № 2а-5628/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

суддів Смішливої Т.В., Горпенюк О.А.,

при секретарі Липовій К.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 12.05.2011 № 14-211д)

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сверловантрацит» до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанов від 27.11.2003 № 18-12/154-2, від 16.12.2003 № 18-12/154-3, від 16.12.2003 № 18-12/154-3,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року Державне підприємство «Свердловантарцит» (надалі ДП «Свердловантрацит», позивач) звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до урядового органу державного управління Державної інспекції з енергозбереження (надалі відповідач), в якому просить скасувати постанови Державної інспекції з енергозбереження від 27.11.2003 № 18-12/154-2 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 9488360 грн. 00 коп., від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565 грн. 08 коп., від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565080 грн. 00 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на таке.

Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області під час комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів на Відокремленому підрозділі «Центральна збагачувальна фабрика «Свердловська» ДП «Свердловантрацит» були складені акти від 27.11.2003 за № 18-12/154 та від 16.12.2003 № 18-12/154-1. Згідно з актами перевірки було винесено приписи від 27.11.2003 та від 16.12.2003, а також прийнято оскаржувані постанови.

Позивач вважає застосовану підвищену плату незаконною з наступних підстав. 27.11.2003 проводив перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів за той самий період, що вказаний в акті № 18-12/154-1 від 16.12.2003, про що свідчить акт від 27.11.2003 № 18-12/154 комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів, припис від 27.11.2003 та постанова від 27.11.2003 № 18-12/154-2 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 9488360 грн., що не відповідає п. 12 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві, в установах та організаціях та усунення фактів її неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 № 64 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2000 за № 653/4874 (надалі Порядок), яким передбачено один раз скласти акт, припис та постанову.

Відповідачем за період перевірки складено два акти, два приписи та три постанови.

На акт комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів від 27.11.2003 № 18-12/154, припис від 27.11.2003 та на постанову від 27.11.2003 № 18-12/154-2 позивачем було направлено акт розбіжностей від 11.12.2003 № 823 на адресу відповідача. У відповідь на акт розбіжностей відповідач листом від 15.12.2003 № 18-12/04-1055 надіслав позивачу акт комплексної перевірки від 16.12.2003 № 18-12/154-1 та постанову від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів, які були оскаржені до начальника територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Луганській області та до вищестоящого органу.

Для збагачення рядового вугілля на ВП «ЦЗФ «Свердловська» ДП «Свердловантрацит» використовуються тільки електроенергія та природний газ, які в даному випадку можна віднести до паливно-енергетичних ресурсів. Рядове вугілля та концентрат, отриманий внаслідок збагачення цього рядового вугілля, на підприємстві не використовується.

Крім того, акт, складений відповідачем, не відповідає формі, затвердженій наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 № 64 та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 25.09.2000 за № 653/4874. Позивач також посилається, що відповідач не повідомив за 10 днів про початок проведення планової перевірки у письмовій формі позивача, чим порушив п. 4 Порядку та не предявив доручення на перевірку та програму перевірки, чим порушив п. 5 Порядку.

Для надання контррозрахунку з документальним та нормативним поясненням до нього позивачем було залучено інститут «Укрндівуглезбагачення», який листом від 05.04.2006 № 11/209 пояснює помилковість розрахунків актів від 27.11.2003 № 18-12/154 та від 16.12.2003 № 18-12/154-1.

Справа неодноразово розглядалася судами та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 направлена до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, в матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в яких зазначено наступне. При першій перевірці 27.11.2003 при виконання розрахунку перевитрат паливно-енергетичних ресурсів до постанови від 27.11.2003 № 18-12/154-2 підприємством позивача було надано недостовірні дані ціни вартості паливно-енергетичних ресурсів, про що підприємство позивача неодноразово повідомлялося листами територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області, тому розрахунок перевитрат ПЕР вважався невірним. Таким чином, постанова про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів від 27.11.2003 № 18-12/154-2 вважається недійсною. На підставі цього було проведено другу перевірку 16.12.2003 та складено нову постанову про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів від 16.12.2003 № 18-12/154-3, яка є чинною та складеною відповідно до вимог законодавства.

Всі матеріали комплексної перевірки ДП «Свердловантрацит», у тому числі й постанова про застосування підвищеної плати були складені у відповідності до Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві, в установах та організаціях та усунення фактів її неефективного використання. Таким чином, підвищену плату за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів застосовано до позивача згідно чинного законодавства. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, обєднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян визначає Закон України «Про енергозбереження» від 01.07.1994 № 74/94-ВР (далі Закон № 74/94).

Відповідно до ст. 1 Закону № 74/94 метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими субєктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, повязаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження.

Згідно з п.п. «е» ч. 1 ст. 11 Закону № 74/94 економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Відповідно до абзацу 2 розділу ІІ додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 1993 року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.

Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях, усунення фактів їх неефективного використання затверджено наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04 серпня 2000 року № 64 (далі Порядок № 64).

Згідно з п. 8 Порядку № 64 за результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати ПЕР, спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго- та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів; споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.

Пунктами 12, 15, 18 Порядку № 64 встановлено, що за результатами перевірки інспектор складає акт.

Рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором, і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати.

Порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786.

Частиною 1 цього Порядку встановлено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов'язану з обмеженням обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями цього механізму є матеріальне заохочення економії паливно-енергетичних ресурсів та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів використовується також для прогнозування обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів у регіонах, галузях та у цілому в державі.

Основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, а для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів - міжгалузеві, галузеві та регіональні норми питомих витрат.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 17 цього ж Порядку норми витрат паливно-енергетичних ресурсів - це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - одиниця продукції), орієнтований на прогресивне виробництво.

Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації (далі - підприємство). Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким субєктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039, інспекція має право застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом установлено, що Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області під час комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів на Відокремленому підрозділі «Центральна збагачувальна фабрика «Свердловська» ДП «Свердловантрацит» були складені акти від 27.11.2003 за № 18-12/154 (арк. справи 28-33 т. 1) та від 16.12.2003 № 18-12/154-1 (арк. справи 17-24 т. 1). Згідно з актами перевірки було винесено приписи від 27.11.2003 та від 16.12.2003. На підставі актів перевірки Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області було винесено оскаржувані постанови: від 27.11.2003 № 18-12/154-2 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 9488360 грн. 00 коп. (арк. справи 35 т. 1), від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565 грн. 08 коп. (арк. справи 26 т. 1), від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565080 грн. 00 коп. (арк. справи 27 т. 1).

Суд вважає, що перевірку було проведено відповідачем з порушенням вимог законодавства, висновки в актах перевірки не відповідають дійсності, а постанови підлягають скасуванню з наступних підстав.

Згідно плану інспекторських перевірок енергоємних підприємств територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області на листопад 2003 року перевірка ВП «Центральна збагачувальна фабрика «Свердловська» мала бути проведена у період з 18.11.2003 по 20.11.2003 (арк. справи 208 т. 2). Як убачається з матеріалів справи, фактично перевірку було проведено 27.11.2003, тобто у термін, не передбачений планом перевірок.

Відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача в письмовій формі за 10 днів про початок проведення планової перевірки, як це передбачено п. 4 Порядку № 64.

Як убачається з розяснень відповідача щодо проведення комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів ВП «Центральна збагачувальна фабрика «Свердловська» ДП «Свердловантрацит» (арк. справи 206 т. 2), перевірку позивача в грудні 2003 року відповідач не здійснював, акт комплексної перевірки від 16.12.2003 № 18-12/154-1 було складено за результатами розгляду акту розбіжностей, направленого відповідачу позивачем. Таким чином, за результатами однієї перевірки відповідачем було складено два акти.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що при перевірці 27.11.2003 при виконанні розрахунку перевитрат ПЕР до постанови від 27.11.2003 № 18-12/154-2 підприємством позивача було надано недостовірні дані ціни вартості ПЕР. Відповідачем не надано суду доказів подання позивачем таких недостовірних даних.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що постанова про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання ПЕР від 27.11.2003 № 18-12/154-2 вважається недійсною. В матеріалах справи відсутні відомості про скасування вказаної постанови відповідачем чи іншим уповноваженим органом.

16.12.2003 відповідачем було винесено постанову № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565 грн. 08 коп. Згідно вищевказаних розяснень відповідача (арк. справи 206 т. 2) при складанні вказаної постанови було допущено помилку: замість суми 6565,08 тис. грн. було зазначено 6565,08 грн., у звязку з чим було винесено постанову від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565,80 тис. грн. Відповідачем не надано суду відомостей про скасування постанови від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565,80 грн. Таким чином, за одне виявлене при перевірці правопорушення відносно позивача було винесено три постанови про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів, які є чинними.

Щодо викладених в акті перевірки від 16.12.2003 № 18-12/154-1 висновків щодо нераціонального (неефективного) використання ПЕР суд зазначає наступне.

У п. 1 розділу І вказаного акту зазначено, що ЦЗФ «Свердловська» спеціалізується на переробці та збагаченні рядового вугілля. У своїй виробничій діяльності підприємство використовує природний газ, покупну теплоенергію та електроенергію. У розділі ІІ акту відповідач зазначає, що на підприємстві використовується природний газ з теплотворною здатністю 8050 ккал/куб. м. У п. 2 «Схема обліку палива» відповідачем проводиться описання обліку рядового вугілля. У п. 9 цього розділу «Факти прямих витрат, неекономного та неефективного використання палива» приводиться аналіз переробки рядового вугілля та концентрату.

Позивач зазначає, що рядове вугілля та концентрат, отриманий внаслідок збагачення цього рядового вугілля, на підприємстві не використовується. Зазначене твердження фактично не заперечується відповідачем та не спростовується матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача про перевитрати вказаного виду ПЕР унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання.

Крім того, в акті зроблено висновок про неекономне та нераціональне (неефективне) використання позивачем електроенергії. Суд не погоджується з висновками відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про енергозбереження» економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів.

Згідно положень вказаного закону під прямими втратами паливно-енергетичних ресурсів слід розуміти втрату паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів). Марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів згідно Закону це систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів).

Нераціональне (неефективне) використання ПЕР прямі втрати ПЕР, їх марнотратне витрачання та використання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів нормами витрат палива та енергії.

В акті перевірки зазначено, що неефективні втрати активної електроенергії в електричних мережах виникли внаслідок низького коефіцієнту потужності системи електропостачання. З огляду на вищенаведені визначення зазначені в акті втрати електроенергії не можуть вважатися неекономним та нераціональним використанням вказаного виду ПЕР.

Крім того, суд зазначає, що розрахунок нераціональних (неефективних) втрат ПЕР відповідачем було здійснено згідно Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів М-00013184.0.022-01, яка затверджена наказом Держкоменергозбереження від 26.10.2001 № 113, про що зазначено на стор. 14 акту.

Вказана Методика не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України, а тому відповідач з огляду на принцип законності не повинен був керуватися цією Методикою.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Сверловантрацит» до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанов від 27.11.2003 № 18-12/154-2, від 16.12.2003 № 18-12/154-3, від 16.12.2003 № 18-12/154-3 задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанови Державної інспекції з енергозбереження від 27.11.2003 № 18-12/154-2 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 9488360 грн. 00 коп., від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565 грн. 08 коп., від 16.12.2003 № 18-12/154-3 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів на суму 6565080 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 08 серпня 2011 року.

Головуючий суддяІ.О. Свергун

суддя

суддяО.А. Горпенюк Т.В. Смішлива