Вирок № 17743539, 18.04.2011, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 1806/1-342/11

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2011 року місто Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми в складі:

головуючого судді Литовченка О.В.

при секретарі Лесняк В.О.

з участю прокурора Таміліної Н.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Воронізької області, Тернівського району, с. Русаново РФ, українця, громадянина України, перебуваючого на обліку як безробітного в Шосткинському міськрайонному центрі зайнятості, з неповною середньою освітою, одруженого, не військовозобовязаного, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-17.07.2001 року Яготинським районним судом Київської області за ст. ст. 141 ч. 2, 46-1 КК України до трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

-10.04.2002 року Яготинським районним судом Київської області за ст. ст. 185 ч. 2, 71 КК України до трьох років шість місяців позбавлення волі, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2004 року умовно-достроково звільнений на 1 рік 7 днів;

-24.05.2005 року Яготинським районним судом Київської області за ст. ст. 309 ч. 1, 296 ч. 4, 70, 71 КК України до пяти років позбавлення волі, звільнений 02.04.2010 року з Березанської ВК Київської області (№ 95) по відбуттю строку покарання,

за ст.185 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.01.2011 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, під час перебування в кафе «Мандри», розташованому на станції Суми за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 1, ОСОБА_2 діючи повторно, з прямим умислом на заволодіння чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння - протиправного посягання на право власності іншого громадянина, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, з корисливих спонукань, будучи упевненим, що його дії залишаються непоміченими, тобто діючи таємно, коли інші відвідувачі кафе та продавці не могли бачити, як відбувається крадіжка, шляхом вільного доступу до чужого майна, викрав зі столику вказаного кафе майно, що належало ОСОБА_3, а саме:

-мобільний телефон 3600», вартістю згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України на Південній залізниці №34 від 28.01.2011 року 474 гривні 60 копійок;

-сім-картку оператора мобільного зв'язку «МТС», на рахунку якої знаходились кошти в сумі 14 гривень;

-чохол для мобільного телефону, вартістю 40 гривень.

Своїми діями ОСОБА_2 спричинив матеріальний збиток ОСОБА_3, згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України на Південній залізниці №34 від 28.01.2011 року, на загальну суму 528 гривень 60 копійок.

Після скоєння крадіжки останній з викраденим телефоном зник з місця пригоди, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Враховуючи, що учасники судового розгляду визнали недоцільними дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ними не оспорюються (цивільний позов заявлено не було), зясовано, що підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. А також їм розяснено, що вони у такому випадку позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, - суд відповідно до ч. 3, 4 ст. 299, 301-1 КПК України розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 по предявленому йому обвинуваченню за ст. 185 ч. 2 КК України свою вину у скоєному визнав повністю та своїми показами підтвердив вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_3, а саме, що 07.01.11 приблизно о 10.30 годин він разом зі своєю дружиною та її братом ОСОБА_4 прийшли до кафе «Мандри», яке розташоване на залізничному вокзалі ст. Суми, де замовили чай та 200 грамів горілки. За другим столиком від вікна сиділи дві жінки, родина ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пересіли за перший столик від вікна - дружина і її брат сиділи під вікном, а підсудний сидів напроти них, спиною до другого столику, де сиділи жінки. Жінки, які сиділи за сусіднім столиком посиділи ще приблизно 20-30 хвилин і пішли. Буквально через хвилину дружина ОСОБА_2 сказала йому, що на сусідньому столі залишився мобільний телефон, він повернувся, подивився на телефон та одразу повернувся обличчям до дружини та брата. Дружина після того, як сказала це, відволіклася, оскільки у неї зав'язалася якась розмова з її братом ОСОБА_4. В той час, коли вони розмовляли, ОСОБА_2 спокійно повернувся до столику, де раніше сиділи жінки, та нікому нічого не кажучи та розуміючи, що в цей час на нього, ні працівники кафе, ні дружина ні її брат не звертають уваги, узяв зі столику мобільний телефон та швидко поклав його до кишені. Телефон знаходився в червоному чохлі. Одразу ж вони всі разом встали та пішли з кафе, оскільки випили та з'їли все, що узяли. ОСОБА_2 здогадався, що вказаний телефон належить комусь з жінок, які сиділи раніше в кафе. Одразу ж вийшовши з кафе, його дружина та брат пішли вперед, ОСОБА_2 йшов позаду них, дістав мобільний телефон 3600», вимкнув його та поклав знову до себе в кишеню. На протязі всього часу перебування в м. Суми викрадений телефон ОСОБА_2 не включав, так як розумів, що його можуть шукати і телефонувати на його номер. Сім-карту, яка знаходилася в викраденому телефоні він дістав, зламав та викинув ще в м. Суми, неподалік від стоматологічної поліклініки, безпосереднього місця він зараз не пам'ятає. Приїхавши додому викрадений телефон в чохлі ОСОБА_2 поклав на столі. За час перебування вдома у нього викраденого телефону дружина декілька разів ставила в нього свою сім-карту та телефонувала. ОСОБА_2 особисто даним телефоном не користувався, тому що розумів, що його будуть шукати. Дружина запитувала у нього звідки узявся даний мобільний телефон, але він їй нічого не пояснював з цього приводу. Викрадений телефон він добровільно видав працівникам міліції. У вчиненому кається. Матеріальна шкода потерпілій відшкодована.

Показання підсудного є достовірними, узгоджуються з матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна на суму 528 гривень 60 копійок.

При призначенні підсудному ОСОБА_2 покарання, суд на підставі ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю даного злочину, матеріальні збитки відшкодовані добровільно шляхом повернення майна потерпілій, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4. Дані обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, те що підсудний вчинив злочин маючи не зняту і непогашену в установленому порядку судимість, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд також враховує, що вчинений ним злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Шосткинському міськрайонному центрі зайнятості, має постійне місце проживання та сімю, потерпіла ніяких претензій ні матеріального, ні морального характеру до підсудного не має, тяжкі наслідки від скоєного не настали, враховуючи також обставини, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи підсудного у якого на утриманні знаходиться малолітня дитина, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування призначеного йому покарання, а тому вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. ст. 75, 76 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю два роки.

На підставі ст.93 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з підсудного судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 232 грн. 20 коп. (а.с. 33).

Відповідно до вимог ст. 81 КПК України речовий доказ по кримінальній справі (а.с. 46) мобільний телефон «Нокіа 3600»та чохол до нього, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_3 (а.с. 47) суд вважає за необхідне залишити потерпілій ОСОБА_3

Цивільний позов в справі не заявлений.

Керуючись ст.ст. 323 і 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 232 грн. 20 коп. витрат по проведенню експертизи на рахунок НДЕКЦ при УМВС України на Південній залізниці, код 35973367, банк одержувача ГУДКУ в Харківській області, регістраційний рахунок 31259272210492, МФО 851011.

Речовий доказ по кримінальній справі (а.с. 46) мобільний телефон «Нокіа»3600 та чохол до нього, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_3 (а.с. 47) залишити потерпілій ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя О.В. Литовченко