Ухвала суду № 17727690, 02.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19379/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" серпня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та Прокуратури Подільського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року позивач Закрите акціонерне товариство "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація" звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000962360/0 від 11.11.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 2303 249,00 грн., № 0000972360/0 від 11.11.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 1727 048,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач та Прокуратура Подільського району м.Києва звернулися із апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову позивачу відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилалися на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не повністю досліджені докази по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено перевірку Закритого акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.10 р. та іншого законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.10 р.

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2010 р. № 359/23-611/31244188, яким встановлено порушення:

п.п.1.31 ст.1, п.1.32 ст.1, п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, пп.4.1. ст.4, п.4.1.1. п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11, п.2.1. ст.2, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, абз.1 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну сум 1341096 грн., в тому числі за 2007 рік у сумі 38400грн., 2008 рік у сумі 1302696 грн., та завищено податок на прибуток на загальну суму 23730 грн., в тому числі півріччя 2009 року у сумі 26426 грн., 9 місяців 2009 рік у сумі 23730 грн., 2009 рік у сумі 23730 грн.;

п.4.1. ст.4, пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1. пп.7.4.2., пп.7.4.5 п.п.7.4.5., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1195112 грн. в т.ч. в червні 2008р. на суму 25374 грн., в листопаді 2008р. на сум 736696 грн., в грудні 2008р. на суму 433042 грн., та встановлено завищення податку на додану вартість на суму 56482 грн., в т.ч. в липні 2009р. на суму 28923 грн., в серпні 2009р. на суму 577 грн., в вересні 2009 року у сумі 604 грн., в жовтні 2009 року в сумі 901 грн., грудні 2009 року у сумі 25477 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000962360/0 від 11.11.2010 р. з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2377 318,00 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 1195681,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1181637,00 грн. та № 0000972360/0 від 11.11.2010 р. з податку на додану вартість на загальну суму 1765 109,00 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 1167553,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 597556,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту та валових витрат здійснено на підставі та відповідно до норм чинного законодавства, підтверджено усією необхідною первинною документацією.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Бізнес Група СТГ»було укладено договори:

-№ 7/1-08 від 04.11.2008 p.. предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»оздоблювальних робіт на об'єкті: «Реконструкція парку Вічної Слави у Печерському районі м. Києва», а саме: оздоблення приміщення туалету у парку «Вічної Слави»;

-договір будівельного підряду № 3-5/УК-08 від 10.11.2008 р., предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»загально-будівельних робіт, а саме: фарбування покрівлі собору по об'єкту: «Успенський собор в м. Канів»;

-договір підряду № 4/81-08 від 26.11.2008 p.. предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»сантехнічних робіт на об'єкті: «Корпус № 21, 21-а Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у м. Києві, вул. І. Мазепи, 21»;

-договір № 10-2008 від 20.10.2008 p., предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»підсилення фундаментів палями на об'єкті: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі МНС (першочергові та аварійні роботи)»;

-договір будівельного підряду № 4 від 17.10.2008 р., предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»загально будівельних робіт (земляні, кам'яні, фундаментальні, монтажні, оздоблювальні) по об'єкту: «Будинок музей Т. Г. Шевченка. Реконструкція та реставрація».

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені контролюючим органом на підставі того, що вищезазначені договори є фіктивними, а отже підстави для формування податкового кредиту та валових витрат у позивача були відсутні.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Реальність придбання робіт (послуг) на виконання вищезазначених договорів, наявних у матеріалах справи, підтверджується Актами огляду прихованих робіт, Актами приймання виконаних підрядних робіт, Калькуляціями, Довідками про вартість підрядних робіт, які розкривають зміст та обсяг виконаних робіт та щодо яких, у податкового органу не було зауважень при перевірці.

Враховуючи вищезазначене, у позивача були усі підстави для відображення у податковому обліку коштів, включених до складу податкового кредиту та валових витрат.

Окрім того, як вбачається з реєстрів актів виконаних робіт за формою № КБ 2 та довідками про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3, контрагент позивача виконував робити на державних обєктах, фінансування яких здійснюється безпосередньо з Державного бюджету України і наявність на реєстрах актів виконаних робіт підписів та печаток замовників, свідчать про те, що робити виконано, а архітектурні обєкти введено у експлуатацію (що в свою чергу свідчить про реальне настання правових наслідків як для замовників так і для виконавця).

Посилання Прокуратури Подільського району м.Києва на те, що ГСУ МВС України порушено кримінальну справу № 18-323 за ознаками злочинів, передбачених ч.1, 2 ст. 205, ч.1 ст. 366 КК України, за фактом створення фіктивних підприємств та службових підроблень документів учинених службовими особами ТОВ «Бізнес Група СТГ», не може братися судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на те, що з апеляційної скарги прокуратури не вбачається, що в межах даної кримінальної справи досліджувалась наявність у позивача та ТОВ «Бізнес Група СТГ»протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, при укладенні вищезазначених договорів виконання підрядних робіт.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповіді його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину обєктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Однак не є такими правочини, за якими реальність настання правових наслідків поставлено в залежність від поведінки учасників чи інших обставин.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Як було встановлено в суді першої інстанції, при укладанні договору № 4 від 17.10.2008 р. та додаткової угоди №1 від 03.12.2008 p., договору № 7/1-08 від 04.11.2008 p., договору № 10-2008 від 20.10.2008 p., договору № 4/81-08 від 26.11.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 17.12.2008, договору № 3-5/УК-08 від 10.11.2008 р., позивач здійснив усі можливі дії щодо встановлення цивільної правосуб'єктності ТОВ «Бізнес Група СТГ».

Дана обставина підтверджувалася наявністю у позивача ксерокопій Статуту, довідки з ЄДРПОУ серії АА № 086888, ліцензії серії АБ № 27136-і. свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 261962, свідоцтва №100144624 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес Група СТГ».

Даними документами, а саме довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 07.10.2008 року підтверджується, що ТОВ «Бізнес Група СТГ»перебувало в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України (запис внесено до реєстру 11.12.2002 року).

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Окрім того, чинне законодавство не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Доводи податкового органу щодо анулювання свідоцтва платника податків не може братися судом апеляційної інстанції до уваги оскільки, свідоцтво платника ПДВ - ТОВ «Бізнес Група СТГ»було анульовано податковими органами лише 21.08.2009 року, тобто через рік після виконання сторонами зазначених договорів та відображення їх результатів у податковому обліку позивача.

Правова позиція щодо необхідності проведення перевірки своїх контрагентів для майбутньої спільної діяльності викладена також в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначається, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платників податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

За наведених обставин та правових норм, саме по собі анулювання свідоцтва платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання вищезазначених господарських договорів, не може бути достатньою підставою для визнання недійсними вчинених цим підприємством з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва не доведено правомірність винесення оскаржуваних повідомлень-рішень та не спростовано доводів позивача, які підтверджують правомірність формування ним податкового кредиту та валових витрат належними засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та Прокуратури Подільського району м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та Прокуратури Подільського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Ю.А.Ісаєнко

С.Б. Шелест