Ухвала суду № 17708180, 02.08.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6666/09/11/0170

02.08.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт ЕЕ№НОМЕР_1 виданий Джанкойським МР ВГУ МВС України в Криму 22.02.2011, довіреність №б/н від 27.07.2011,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 02.03.11 у справі №2а-6666/09/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус - Трейд" (вул. Бородіна, 14-г, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

доДержавної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим від 17.12.2008 №0016362301/0, від 27.02.2009 №0016362301/1, від 15.05.2009 №0016362301/2 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19228,29 грн., у тому числі 14327,47 грн. за основним платежем та 4900,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим №0016372301/0, від 27.02.2009 №0016372301/1, від 15.05.2009 №0016372301/2 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15116,94 грн., у тому числі 10077,97 грн. за основним платежем та 5038,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" 3939,73 грн. (т.6арк.с.224-231).

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами, спростовуються матеріалами справи та висновком експерта.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобус-Трейд" відмовити (т.6арк.с.234-235).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні 02.08.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 02.08.2011, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.6арк.с.242), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

22.05.2009 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд", звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0016372301/0 від 17.12.2008, №0016372301/1 від 27.02.2009, №0016372301/2 від 15.05.2009, №0016362301/0 від 17.12.2008, №0016362301/1 від 27.02.2009, №0016362301/2 від 15.05.2009 (т.1арк.с.3-6).

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про не підтвердження факту використання придбаних бензину і газу для господарської діяльності платника податку, оскільки витрати на придбання палива віднесено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість у ціні вказаних товарів - до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених документів бухгалтерського і податкового обліку.

З 31.10.2008 по 28.11.2008 посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008.

За результатами перевірки складено Акт №8963/23-7/22230255 від 05.12.2008 (т.1арк.с.7-41) та Довідка про загальну інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" та результати його діяльності за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 (т.1арк.с.42-50) .

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»- заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15680,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року - 3714,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 4082,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 3812,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 4072,00 грн.

- підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»- заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12544,00 грн., у тому числі: за липень 2007 року - 974,00 грн., за серпень 2007 року - 1132,00 грн., за вересень 2007 року - 866,00 грн., за жовтень 2007 року - 1014,00 грн., за листопад 2007 року - 1312,00 грн., за грудень 2007 року - 940,00 грн., за січень 2008 року - 708,00 грн., за лютий 2008 року - 1188,00 грн., за березень 2008 року - 1153,00 грн., за квітень 2008 року - 1133,00 грн., за травень 2008 року - 1149,00 грн., за червень 2008 року - 976,00 грн.

На підставі Акту перевірки та відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»17.12.2008 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0016362301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 21127,80 грн., у тому числі за основним платежем - 15680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5447,80 грн. (т.1арк.с.59);

-№0016372301/0, яким визначено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16740,00 грн., у тому числі за основним платежем - 11160,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 5580,00 грн. (т.1арк.с.59).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги платника податку залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 17.12.2008 №0016362301/0 та №0016372301/0 - без змін, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2009 №0016362301/1 та №0016372301/1, від 15.05.2009 №0016362301/2 та №0016372301/2 (т.1арк.с.60-63).

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу (т.5арк.с.164-165).

Висновком №13/09 судово-бухгалтерської експертизи по адміністративній справі №2а-6666/09/11/0170 встановлено, що первинними документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-Трейд»висновки Акту перевірки Державної податкової інспекції в м.Сімферополі відносно завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус-Трейд»витрат на бензин, газ для вантажних автомобілів за період з 3-го кварталу 2007 року по 2-ї квартал 2008 року в сумі 62723,00 підтверджені тільки в сумі 5410,13 грн., та не підтверджені в сумі 57312,87 грн.(т.6арк.с.10-19).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168), Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон №334), Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та, з урахуванням Висновків експерта, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2008 №0016362301/0, від 27.02.2009 №0016362301/1, від 15.05.2009 №0016362301/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19228,29 грн., у тому числі 14327,47 грн. за основним платежем та 4900,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим від 17.12.2008 №0016372301/0, від 27.02.2009 №0016372301/1, від 15.05.2009 №0016372301/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15116,94 грн., у тому числі 10077,97 грн. за основним платежем та 5038,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону №334 встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Термін «господарська діяльність»встановлений пунктом 1.32 статті 1 цього Закону - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, твердження відповідача про порушення вказаних норм підтверджується висновком експерта про непідтвердження факту використання палива у власній господарській діяльності позивача частково в сумі 5410,13 грн..

Відповідно до розділу 1 Правил подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3 пункту 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Проте, форми подорожного листа вантажного автомобіля та товарно-транспортної накладної затверджені Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 №228/253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за №483/1508, яку Висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 №10/68 скасовано та виключено з Державного Реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006.

В Правила перевезень були внесені зміни згідно наказу Міністерства транспорту України від 22.05.2006 №493- пункт 11.2 «товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобілю відносяться до документів суворої звітності, які виготовляються типографським способом з обліковою серією і номером»- виключено.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною другою статті 9 вказаного Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач застосовує для обліку роботи вантажних автомобілів товарно-транспортні накладні, за формою, розробленою підприємством, які містять усі передбачені законом обов'язкові реквізити, подорожні листи вантажного автомобіля (за формою, яку затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995), накази керівника та інші документи.

Висновком експерта підтверджено, що за перевірений період підприємством використано у власній господарській діяльності (для доставки товарів покупцям власним та орендованим транспортом) паливо на суму 38599,71 грн., вартість палива, використання якого у власній господарській діяльності не підтверджено первинними документами, становить 5410,13 грн.

У судовій колегії відсутні підстави для неприйняття зазначених висновків.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже, діючим законодавством передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Висновок експерта про відсутність належного підтвердження факту використання у межах господарської діяльності позивача палива на суму 5410,13 грн. обумовлює правомірність висновків податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1352,53 грн. та з податку на додану вартість на суму 1082,03 грн.

Штрафні (фінансові) санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях застосовано на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, згідно із яким, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення сум податкового зобов'язання у решті сум (з податку на прибуток - 14327,47 грн. за основним платежем і 4900,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з податку на додану вартість - 10077,97 грн. за основним платежем і 5038,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно частині другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності, обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими.

У судової колегії відсутні підстави для неприйняття висновків судово-бухгалтерської експертизи з урахуванням статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в зазначеній частині.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.11 у справі №2а-6666/09/11/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.11 у справі №2а-6666/09/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 серпня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна