Ухвала суду № 17708181, 02.08.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16437/10/8/0170

02.08.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт ЕС№НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 30.01.2004, довіреність №б/н від 02.08.2011,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 18.03.11 у справі №2а-16437/10/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіор" (вул. Радянська, буд. 18, кв.70, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, 98403)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2011 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 15.12.2010 №000081230/0 в частині донарахування податку на прибуток підприємств на суму 201494,00 грн. та штрафних санкцій на суму 72539,70 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №0000822300/0 від 15.12.2010. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіор" 3,40 грн. судового збору (т.2арк.с.143-151).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 15.12.2010 №000081230/0 в частині донарахування податку на прибуток підприємств на суму 201494,00 грн. та штрафних санкцій на суму 72539,70 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000822300/0 від 15.12.2010 про визначення податку на додану вартість в сумі 241794,00 грн., в тому числі за основним платежем 161196,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 80598,00 грн., не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, так як господарські договори, укладені відповідачем є чинними та не можуть бути визнані нікчемними, отже витрати, повязані з виконанням вказаних договорів правомірно включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити (т.2арк.с.155-157).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, так як договори поставки та укладені правочини позивача не спричинили реального настання наслідків і товар не був переданий по ним.

В судовому засіданні 02.08.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 02.08.2011, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.2арк.с.163), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

17.12.2010 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіор”, звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про (з урахуванням заяв від 17.03.2010, 18.03.2010) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000822300/0 від 15.12.2010, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 241794,00 грн., в тому числі 161196,00 грн. основного платежу та 80598,00 грн. штрафних санкцій, та повідомлення рішення №0000812300/0 від 15.12.2010 в частині донарахування податку на прибуток на суму 201494,00грн. та штрафних санкцій на суму 72539,70грн. (т.1арк.с.3-9, т.2арк.с.132, 136-137).

Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке виразилось у завищенні валових витрат та завищенні податкового кредиту по господарським операціям з постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Кард Групп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Сігма Груп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Укрімпекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-Партнер”, адже ці угоди не мали реальних правових наслідків та є нікчемними, є безпідставними і суперечать фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству України, а факт анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість не призводить до недійсності угод, які мали місце між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіор” та вищенаведеними підприємствами та не позбавляє правового значення виданими за цими господарськими операціями податковими накладними.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіор” має статус юридичної особи з 19.10.2000, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№794083, виданим Бахчисарайською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим (т.1арк.с.124).

22.11.2010 - 07.12.2010 Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіор” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

За результатами перевірки складено Акт №146/23/31164485 від 10.12.2010 та Довідку про загальну інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіор” та результати його діяльності за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 (т.1 арк.с.11-65,66-84).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/99-ВР - заниження податку на прибуток в сумі 202094,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року у сумі 22500,00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 53415,00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 125579,00 грн., за 2 квартал 2010 рок у сумі 11575,00 грн. та завищення за 3 квартал 2010 року у сумі 10975,00 грн.;

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР - завищенні податкового кредиту всього в сумі 161196,00 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 18000,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 42732,00 грн., за січень 2010 року в сумі 27965,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 4973,00 грн., за березень 2010 року в сумі 67526,00грн.

15.12.2010 на підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000822300/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 241794,00 грн., в тому числі 161196,00 грн. основного платежу та 80598,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000812300/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 276948,70 грн., в тому числі 202094,00 грн. основного платежу та 74854,70 грн. штрафних санкцій (т.1арк.с.85-86).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіор” мало взаємовідносини з підприємствами-постачальниками, на посадових осіб яких відкриті карні справи за фактом фіктивного підприємництва згідно з постановою заступника начальника ОРУД СВ ПМ Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим майора податкової міліції І.І.Хиневича про порушення карної справи від 26.06.2010, а саме:

1)Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК Укрімпекс” договір від 02.11.2009 про поставку сировини, термін дії договору - до 02.11.2010. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС “Контрагенти”) встановлено, що дане підприємство має стан 0 “основний платник”, свідоцтво платника податку на додану вартість №100227738 від 25.05.2009 анульовано 10.02.2010 з позначкою “інші випадки”, за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_6; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні;

2)Товариство з обмеженою відповідальністю “Сігма Груп” - договір від 30.10.2009 про поставку сировини, термін дії договору до 30.10.2010. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС “Контрагенти”) встановлено, що дане підприємство має стан 9 “направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням”, свідоцтво платника податку на додану вартість №100243053 від 04.09.2009 анульовано 07.04.2010 з позначкою “інші випадки”, за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_7; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні; встановлено розбіжності з даними декларацій з податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіор” у березні 2010 року в сумі 26977,50 грн.;

3)Товариство з обмеженою відповідальністю “Крим-Партнер” - договір до перевірки не надано. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС “Контрагенти”) встановлено, що дане підприємство має стан 0 “основний платник”, свідоцтво платника податку на додану вартість №100256102 від 25.11.2009 анульовано 07.04.2010 з позначкою “інші випадки”, за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 29 осіб; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_8; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні; встановлено розбіжності з даними декларацій по податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіор” у березні 2010 року в сумі 40548,00 грн.;

4)Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Кард Групп»- договір до перевірки не надано. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС “Контрагенти”) встановлено, що дане підприємство має стан 3 “прийнято рішення про припинення”, свідоцтво платника податку на додану вартість №100153769 від 05.12.2008 анульовано 24.07.2009 з позначкою “інші випадки”, за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_9; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток має власні основні засоби 2 та 4 групи.

30.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Сігма Груп” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіор” (Покупець) укладений Договір б/н, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, партію якого, відповідно до пункту 3.1 договору, Продавець поставляє за попередньою заявкою Покупця. Строк дії договору до 30.10.2010 (т.1арк.с.87).

На виконання вказаного Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Сігма Груп” у період дії договору був поставлений позивачу товар дробленка ПЕ-80, що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними №751 від 25.03.2010, №745 від 19.03.2010, №441 від 17.02.2010, №181 від 29.01.2010, №118 від 03.11.2009 та податковими накладними №888 від 25.03.2010, №882 від 19.03.2010, №509 від 17.02.2010, №200 від 29.01.2010, №163 від 03.11.2009 (т.1арк.с. 89-92, 99-102, 111-112).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (т.2арк.с. 191-214).

Аналогічний за змістом Договір, але строком дії до 02.11.2010, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіор” з Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Укрімпекс”(т.1арк.с.88).

На виконання вказаного Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Укрімпекс” у період дії договору позивачу поставлений товар дробленка ПЕ-80, що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними №1140 від 24.11.2009, №1134 від 18.11.2009, №1130 від 11.11.2009, №1126 від 06.11.2009 та податковими накладними №1409 від 24.11.2009, №1403 від 18.11.2009, №1398 від 11.11.2009, №1393 від 06.11.2009 (т.2арк.с.103-110).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (т.2арк.с.153-162).

Крім того, без укладеного письмового договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-Партнер” поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю “Авіор” товар дробленка ПЕ-80, що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними №62 від 15.03.2010, №58 від 09.03.2010, №52 від 01.03.2010 та податковими накладними №239 від 15.03.2010, №235 від 09.03.2010, №230 від 01.03.2010 (т.1арк.с.93-98).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (т.2арк.с.172-183).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Кард Груп” також без укладеного письмового договору здійснювало протягом перевіреного періоду поставку позивачу товару дробленки ПЕ-80, що підтверджується витратною накладною №898 від 14.05.2009 та податковою накладною №972 від 14.05.2009 (т.1арк.с.113-114).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (т.2арк.с.165-167).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР), Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини пятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на статтю 228 Цивільного кодексу України відносно нікчемності Договорів відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Кард Групп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Сігма Груп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Укрімпекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-Партнер”, оскільки вказаною статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Договори відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Кард Групп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Сігма Груп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Укрімпекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-Партнер” та первинні документи, які підтверджують виконання зазначених господарських зобовязань, вказують на те, що воля сторін була спрямована на настання правових наслідків, що обумовлені ними і ніяким чином не спрямовані на порушення конституційних прав, свобод людини, знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.

Посилання відповідача на Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 №П-6 від 15.06.1965 та №П-7 від 25.04.1966, а також Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних, талонів замовника та актів приймання-передачі відповідно до пункту 26 Інструкції №П-6 від 15.06.1965, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вказані Інструкції, як і Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, покупцями та продавцями, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, адже відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, судова колегія вважає вказані Договори такими, що відповідають як загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так і вимогам, додержання яких має бути при укладенні договорів підряду, купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, повязаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до валових витрат витрати, повязані з веденням своєї господарської діяльності за господарськими договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Кард Групп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Сігма Груп”, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Укрімпекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-Партнер”.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, що відповідачем належним чином зроблено не було.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угод та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових рішень, не підтверджена наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суди при розгляді податкових спорів мають виходити з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У звязку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Податкова вигода також може бути визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що діяльність платника податків, його взаємозалежних або афільованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

В даному випадку зазначені порушення відсутні, так як матеріали справи підтверджують тільки виконання господарської операції у відповідності з діючим законодавством України.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Помилкове посилання суду першої інстанції на відсутність рішення суду про недійсність правочинів, що не передбачено діючим цивільним законодавством не тягне скасування рішення та висновків, що повязані з цими господарськими операціями.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.11 у справі №2а-16437/10/8/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.11 у справі №2а-16437/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 серпня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна