Ухвала суду № 17708178, 02.08.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2537/11/0170/20

02.08.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт ЕС№НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 01.11.1997, довіреність №б/н від 01.04.2011,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 04.05.11 у справі №2а-2537/11/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ялтинське АТП №14328" (вул. Південнобережне шосе, 38, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання недійсним повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2011 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Ялтинське АТП №14328" задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 №004751501/0; стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства "Ялтинське АТП №14328" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн. (арк.с.44-45).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Ялта Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити (арк.с.50-51).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, вважає, що суми податків та зборів, нараховані після відкриття процедури банкрутства можуть бути стягненні на загальних підставах з посиланням на Лист Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»№01-8/480 від 20.04.2001.

В судовому засіданні 02.08.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 02.08.2011, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.59), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

28.02.2011 Відкрите акціонерне товариство “Ялтинське АТП №14328” звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсним повідомлення рішення №004751501/0 від 16.12.2010 про встановлення суми податкового зобовязання (арк.с.3-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в м.Ялта Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомленнярішення за неподання декларацій з податку на прибуток з 2007 року по ІІІ квартал 2010 року, однак, податкові зобовязання з податку на прибуток відповідачем не перевірялись, отже, не є нарахованими, Декларація з податку на прибуток не надавалася з 2007 року, інші документи не було витребувано, позивач з 2004 року знаходиться в процедурі банкротства, тому отримання прибутку підприємством неможливо, до повноважень ліквідатора підприємства не відноситься обовязок подавати податкові декларації.

03.12.2010 Державною податковою інспекцією в м.Ялта Автономної Республіки Крим проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності Відкритого акціонерного товариства “Ялтинське АТП №14328”, за результатами якої складено Акт перевірки №4287/03114603/15-1 від 03.12.2010 (арк.с.15-16)

Перевіркою встановлено порушення підпункту «б»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 та пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 - за неподання податкової декларації позивачем у строки, визначені законодавством.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 004751501/0 від 16.12.2010, яким на підставі підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 визначено суму податкового зобовязання штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2210,00 грн.(арк.с.40).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2004 відносно боржника - Відкритого акціонерного товариства “Ялтинське АТП №14328” відкрито процедуру санації. 19.01.2010 Відкрите акціонерне товариства “Ялтинське АТП №14328” ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим визнано банкрутом (арк.с.7-8).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі Закон №2181-ІІІ), Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №2343-ХІІ від 14.05.1992.

Суд першої інстанції здійснив аналіз зазначеного діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2010 у справі №2-4/5994.6-2008 припинено судову процедуру санації, визнано боржника - Відкрите акціонерне товариство "Ялтинське АТП №14328" банкрутом, введено відносно Відкритого акціонерного товариства "Ялтинське АТП №14328" процедуру ліквідації, що передбачає:

- строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута та зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів) вважається таким, що настав;

-припинення нарахування неустойки (штрафу, пені) процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

-встановлення, що вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятись тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобовязань боржника, визнаного банкрутом, здійснювати у випадках і порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

-припинення повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном;

-зобовязання посадових осіб банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору у строк до 04.02.2010 (арк.с.7-9).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2010 припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_5 по справі про банкрутство боржника - Відкритого акціонерного товариства "Ялтинське АТП №14328", призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Герасимова І.А., зобовязано арбітражного керуючого ОСОБА_5 протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали суду передати ліквідатору Герасимову І.А. документи, повязані з банкрутством Відкритого акціонерного товариства "Ялтинське АТП №14328", печатки та штампи банкрута, зобовязано ліквідатора Герасимова І.А. після завершення усіх розрахунків з кредиторами надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс у строк до 17.01.2011 (арк.с.10-12).

Відповідно до Відомостей про сплату станом на 21.09.2010 та Довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обовязкових платежів), що контролюються органами Державної податкової інспекції в м.Ялта №1227/400 від 23.09.2010 Відкрите акціонерне товариство "Ялтинське АТП №14328" станом на 23.09.2010 не мало заборгованості із сплати податків, зборів (обовязкових платежів) (арк.с.13,14).

Отже, діючим законодавством не передбачено можливості нарахування штрафних санкцій за невиконання податкових зобовязань підприємству, відносно якого відкрита процедура банкрутства.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача незаконні та необґрунтовані.

Частина третя статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначає перелік вимог, що можуть міститись в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позву. Перелік вимог, зафіксований у статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Особливість змісту адміністративного позову визначається характером певних спірних правовідносин.

Отже законодавець залишив відкритим перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові.

Таким чином, позовна заява може містити, крім визначених в статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Вимоги позивача про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним, замість визнання його протиправним, незаконним та його скасування, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів предмет позову і підстава позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є те, що конкретно вимагає позивач обравший спосіб захисту цього права чи інтересу, що є змістом вимоги.

Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права повязують виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків субєктів спірного матеріального правовідношення.

У судової колегії, при викладених обставинах, відсутні підстави для зміни предмету позовних вимог, так як принцип диспозитивності означає, що процес розгляду адміністративного спору виникає, як правило, з ініціативи зацікавлених осіб і суд вирішує тільки ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і суд не може вийти за межі цих вимог. Дії адміністративного суду залежать від вимог позивача і заперечень відповідача, адміністративний суд вирішує справу в обсязі заявлених сторонами вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Чинники диспозитивності повязані не із специфікацією субєктивних прав, які підлягають захисту, а із самою природою юрисдикції діяльності із захисту субєктивних прав. Диспозитивність, як юридично забезпечена властивість вільної реалізації правоволодільцем субєктивного права, що йому належить, притаманна сфері публічного права.

Вимоги про визнання акту державного чи іншого органу недійсним за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним, протиправним, що забезпечує захист прав позивача, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розгляду судом.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу правомірності прийняття податкового повідомлення рішення відносно підприємства, яке визнано банкрутом та знаходиться в стадії ліквідації, що передбачає припинення підприємницької діяльності, перехід прав керівника підприємства до ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобовязань та зобовязань по оплаті податків і зборів вважається наступившим, задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.05.11 у справі №2а-2537/11/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.05.11 у справі №2а-2537/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 серпня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна