Ухвала суду № 17706718, 29.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011 року справа №2а/0570/706/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по адміністративній у справі № 2а/0570/706/2011 за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000621520/0 від 12.11.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

24.11.2010 року ДП «Добропіллявугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань зі збору, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору за забруднення навколишнього природного середовища ВП «Шахта Добропільська» ДП «Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 26352481) за період з 03.09.2009 по 19.02.2010, за наслідками якої складено акт № 1250/15-1/26352481 від 10.11.2010). На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки відповідачем безпідставно були визначені суми сплати податкового боргу та змінено призначення платежу, оскільки відповідач врахував сплачені суми в якості погашення податкового боргу, який виник на підставі розрахунків плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи та збору за забруднення навколишнього природного середовища, та нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань. Вважає, що відповідачем було порушено право позивача самостійно визначати цільове призначення власних грошових коштів.

Посилаючись на ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 139 Господарського кодексу України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п.7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0.

Постановою постанову Донецького окружного адміністративного від 06 червня 2011 року у справі № 2а/0570/706/2011 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції №0000621520/0 від 12.11.2010, яким до відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» державного підприємства «Добропіллявугілля» застосовано штраф у розмірі 72260 (сімдесят дві тисячі двісті шістдесят) грн. 94 коп.

Не погодившись з таким рішенням, Добропільська обєднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм права, у звязку з чим просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Позивач - державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року, включено до ЄДРПОУ за № 32186934, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 291209.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» є філією Державного підприємства «Добропіллявугілля» без права юридичної особи, що підтверджується довідкою Управління статистики у місті Добропіллі серії АБ № 208671 від 07.10.2009 року (а.с. 28). Згідно з довідкою Добропільської ОДПІ від 03.03.2005 року № 58, відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» взято на облік як платник податків з 22.04.2003 року (а.с. 30).

10.11.2010 року Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища, Відокремленим підрозділом «Шахта «Добропільська» Державного підприємства «Добропіллявугілля», ЄДРПОУ 26352481, за період з 30.06.2009 року по 29.10.2010 року, за наслідком якої складено акт № 1250/15-1/26352481 від 10.11.2010 року (а.с. 32-37).

Відповідно до вказаного акту, перевіркою, у тому числі, було встановлено, що Відокремленим підрозділом «Шахта «Добропільська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» здійснювалось погашення податкового зобовязання зі плати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, згідно розрахунків вх. № 23976 від 30.01.2010 року (за 4 квартал 2009 року), вх.№7585 від 29.04.2010 року (за 1 квартал 2010 року), вх.№13555 від 04.08.2010 року (за 2 квартал 2010 року) на загальну суму 361304,69 грн. із затримкою на 71 календарний день, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3.ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», абз.3 п.13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженого Постановою КМУ № 115 від 29.01.1999 року

12.11.2010 року Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000621520/0, яким позивачу на підставі вказаного вище акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку спати узгодженої суми податкового зобовязання на 71 календарний день нараховано штрафні санкції у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання, що складає 72260,94 грн. (а.с. 48).

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» входить до складу загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 28 Кодексу України про надра плата за користування надрами справляється у вигляді, зокрема, відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Частина 2 ст. 33 вказаного Кодексу передбачає, що порядок встановлення нормативів відрахувань за виконані геологорозвідувальні роботи та їх справляння визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999 року затверджений Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння (надалі Порядок).

Згідно до пункту 13-1 зазначеного Порядку, розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин.

Надрокористувач, зареєстрований в органах державної податкової служби іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, що ним експлуатується, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, додатково подає (надсилає) до органу державної податкової служби, в якому він зареєстрований, копію розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи з відміткою органу державної податкової служби, яка прийняла розрахунок.

Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.

Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2010 року позивачем було подано до Добропільської ОДПІ розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України за 4 квартал 2009 року №23976, у якому він визначив суму яка підлягає сплаті у звітному кварталі (код рядка 23) 282770,64 грн. (а.с. 175).

Сплата визначеного податкового зобовязання за 4 квартал 2009 року була здійснена позивачем платіжними дорученнями №1374 від 18.12.2009 року на суму 175000,0грн., № 1424 від 29.12.2009 року на суму 38900,00грн., з призначенням платежу «авансовий платіж за ГРР за 4-квартал 2009 року по строку платежу до 19.02.2009 року»., та платіжним дорученням №31 від 29.01.2009 року на суму 68870,64грн. з призначенням платежу «податок по ГРР за 4 квартал 2009 року по строку платежу до 19.02.2009 року»

Судом встановлено, що грошові кошти, які сплачувались позивачем згідно зазначених платіжних доручень, направлялись на погашення податкового боргу за попередні звітні періоди та погашення податкового боргу зі збору за ГРР (пені та штрафних санкцій) стягнутих на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2009 року у справі №2а-10166/09/0570.

Так, за позовом Добропільської ОДПІ до ДП «Добропіллявугілля» про стягнення заборгованості у справі №2а-10166/09/0570 з відповідача було стягнуто суму податкової заборгованості за користування надрами, збору за геологорозвідувальні роботи, збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному розмірі 2769384,76 грн.

Зокрема, сума стягнутого податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи склала 938251,42 грн., у тому числі: основний платіж 534307,32 грн., штрафні санкції 397189,78 грн., пеня 6754,32 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2009 року відстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009 року, якою задоволені вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення суми податкової заборгованості у загальному розмірі 2769384,76 грн. (у тому числі збір за ГРР у сумі 938251,42 грн.) до 01.09.2014 року (а.с. 180-181).

Згідно статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що 30.09.2009 року на виконання зазначених рішень суду Добропільською ОДПІ було реструктуризовано борг з основного платежу зі збору за ГРР у сумі 534307,32грн., проте штрафні санкції у сумі 397189,78 грн., пеня у сумі 6754,32 грн. не реструктуризувались. Відповідні коригування щодо зазначених сум штрафу та пені в обліковій картці ВП «Шахта Добропільська» ДП «Добропіллявугілля» відрахувань на геологорозвідувальні роботи відповідачем не проводились (а.с. 188-194).

Як наслідок, кошти, які перераховувались позивачем на сплату зобовязань за звітні 4 квартал 2009 року, 1 та 2 квартали 2010 року, направлялись відповідачем на погашення вищезазначеного нереструктуризованого боргу та податкового боргу, що виник за попередні звітні періоди.

Так, кошти сплачені позивачем згідно податкового зобовязання за 4 квартал 2009р. платіжними дорученнями №1374 від 18.12.2009 року, №1424 від 29.12.2009 року, з призначенням платежу «авансовий платіж за ГРР за 4-квартал 2009 року по строку платежу до 19.02.2009 року»., та платіжним дорученням №31 від 29.01.2009 року з призначенням платежу «податок по ГРР за 4 квартал 2009 року по строку платежу до 19.02.2009 року» були направлені відповідачем на погашення зобовязань зі збору за ГРР за 3 квартал 2009 року, а також на погашення штрафу та пені стягнутих за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009 року у справі №2а-10166/09/0570.

Фактично, на погашення зобовязань зі збору за ГРР за 4 квартал 2009 року відповідач направив кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями №216 від 31.03.2010 року з призначенням платежу «авансовий платіж податку з ГРР за 1 півріччя 2010 року», № 166 від 29.06.2010 року та №320 від 30.07.2010 року з призначенням платежу «авансовий платіж податку з ГРР за 2 півріччя 2010 року» (а.с. 25-26)

Кошти сплачені позивачем згідно податкового зобовязання за 1 квартал 2010 року платіжними дорученнями № 119 від 26.02.2010 року були направлені відповідачем на погашення податкового боргу зі збору за ГРР за попередні звітні періоди.

Фактично, на погашення зобовязань зі збору за ГРР за 1 квартал 2010 року відповідач направив кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями № 320 від 30.07.2010 року з призначенням платежу «авансовий платіж податку з ГРР за 2 півріччя 2010 року» , № 366 від 19.08.2010 року з призначенням платежу « авансовий платіж податку з ГРР за 3 квартал 2010 року» , № 367 від 19.08.2010 року з призначенням платежу «перераховано податок з ГРР за 2 квартал 2010 року» (а.с. 27-27а)

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд знаходить необґрунтованим таке посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок їх сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені п.п. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 цього Закону, ст. 9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

При цьому, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що п. 7.7 ст. 7 Закону не встановлено право чи обовязок саме податкового органу, як наприклад у п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

Колегія суддів вважає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом.

За вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платником податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашенні зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами" визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже. грошовий платіж є єдиною формою сплати податкового зобов'язання і погашення податкового боргу.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.04.2004 року N22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976 встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких і здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до того законодавства України належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів зв'язкових платежів) нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Суд не приймає доводи відповідача про відсутність у позивача права сплачувати авансові квартальні внески збору за 4 квартал 2009 року, 1 та 2 квартали 2010 року при наявності податкового боргу за попередні звітні періоди, оскільки, як вже було встановлено у судовому засіданні, кошти перераховані позивачем на сплату поточних зобовязань за попередні звітні періоди направлялись податковим органом на погашення нереструктуризованого податкового боргу (пені та штрафу).

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок пені та податкового боргу, або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000621520/0 від 12.11.2010 року на суму 72260,94 грн. діяв на підставі, у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по адміністративній у справі № 2а/0570/706/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по адміністративній у справі № 2а/0570/706/2011 за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000621520/0 від 12.11.2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя А.А. Блохін

СуддіГ.М. Міронова

І.В. Юрко