Ухвала суду № 17706640, 26.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року справа №2а-11926/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю сторін: представник позивача - Бочарова О.Ю.

представники відповідача - Плохіх В.А., Крікоров К.Р., Щербіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т АН О В И В :

11.05.2011р. ТОВ «Оріон» звернулось до суду з позовом до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000392342/0-11658 від 21.04.2011р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 561111грн. у тому числі за основним платежем 374074грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 187037грн. та № 0000402342/0-11659 від 21.04.2011р., яким визначено податкове зобовязання з на додану вартість у розмірі 448887грн., у тому числі за основним платежем 299258грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 149629грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011року позовні вимоги задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000392342/0-11658 від 21.04.2010р. та № 0000402342/0-11659 від 21.04.2010р., стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено, що сторони договорів, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Фактичне виконання умов договорів підтверджуються відповідними документами: акти здачі-приймання робіт, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару, відомості щодо руху коштів на банківських рахунках, тощо.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року, як таку, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в первинних документах контрагента ТОВ «Відродження», на які посилається суд першої інстанції, відсутні відомості щодо договору на виконання якого вони складені, внаслідок чого, апелянт вказує, що вказані документи не підтверджують виконання умов договору № 2 від 01.02.2007р., укладений між ТОВ «Оріон» і ТОВ «Відродження». Крім того, апелянт зазначає, що згідно акту Ленінінської МДПІ у м.Луганську від 27.01.2010р., у контрагента ТОВ «Відродження» відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно для здійснення фінансово-господарської діяльності. Доказом того, що ТОВ «Відродження» в період з 01.03.2008р. по 31.12.2009р. використовувалось в незаконній діяльності, яка повязана з умисним ухиленням від сплати податків є вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 04.11.2010р. у справі № 1-665/10 за обвинуваченням ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ст.27ч.5 ст.212ч.3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено ТОВ «Оріон», зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області 08.12.2000р, як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 291649, код ЄДРПОУ 31266421.

Костянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. За результатами перевірки був складений акт № 342/23-2-31266421 від 08.04.2010р., у якому зазначено порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.4 ст. 1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Відродження» за нікчемним правочином.

На підставі акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000392342/0-11658 від 21.04.2011р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 561111грн. у тому числі за основним платежем 374074грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 187037грн. та № 0000402342/0-11659 від 21.04.2011р., яким визначено податкове зобовязання з на додану вартість у розмірі 448887грн., у тому числі за основним платежем 299258грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 149629грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Поняття господарської діяльності міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, яким визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень з окладу на наступне.

01.02.2007р. між ТОВ «Відродження» (продавець), в особі директора Ханас П.Д., який діяв на підставі Статуту, та ТОВ «Оріон» (покупець), в особі директора Моруженко І.І., який діяв на підставі Статуту, був укладений договір купівлі-продажу №2 (а.с.10 т.1).

Згідно п. 1.1 даного договору продавець продає, а покупець купує товари у відповідності з доданими до цього договору специфікаціями, які є невідємною його частиною. Базисні умови постачання за даним договором визначені п. 2.1 договору, який передбачає, що доставка товару здійснюється за рахунок продавця протягом 3 робочих днів з дня надходження замовлення покупця. Згідно п. 2.4 продавець надає покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну на відпуск товару, специфікацію. Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець зобовязаний прийняти товар за кількістю протягом 1 робочого дня після отримання його на свій склад.

В матеріалах справи містяться документи на підтвердження виконання вказаного договору: специфікації від 01.02.2007р., від 13.07.2007р., від 04.04.2007р., від 18.07.2007р., 18.09.2007р., згідно яких був поставлений баббіт Б-83, феромолібден ФМО-60, нікель-катодний Н3 (гранула); рахунки: від 23.02.2007 року на суму 396400,00 грн., у тому числі ПДВ 66066,67 грн., від 04.04.2007 року на суму 11210,39 грн., у тому числі ПДВ 1868,40 грн., від 18.09.2007 року на суму 381800,00 грн., у тому числі ПДВ 63633,33 грн., від 22.08.2007 року на суму 44641,26 грн., у тому числі ПДВ 7440,21 грн., від 13.08.2007р. на суму 26400,00 грн., у тому числі ПДВ 4400,00 грн., від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., у тому числі ПДВ 1320,00 грн., від 13.07.2010р. на суму 6481,77 грн., у тому числі ПДВ 5401,47 грн., від 13.06.2007р. на суму 186900,00 грн., у тому числі ПДВ 155750,00грн., від 14.05.2007р., на суму 312300,00 грн., у тому числі ПДВ 52050,00 грн., від 30.04.2007 року на суму 421500,00 грн., у тому числі ПДВ 70250,00 грн.; накладні № 22305 від 23.02.2007р. на суму 396400,00 грн., у тому числі ПДВ 66066,67 грн., № 40406 від 04.04.2007р. на суму 11210,39 грн., у тому числі ПДВ 1868,40 грн., №918 від 18.09.2007р. на суму 381800,00 грн., у тому числі ПДВ 63633,33 грн., № 822 від 22.08.2007р. на суму 44641,26 грн., у тому числі ПДВ 7440,21 грн., № 81303 від 13.08.2007р. на суму 26400,00 грн., у тому числі ПДВ 4400,00 грн., №71804 від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., у тому числі ПДВ 1320,00 грн., №71305 від 13.07.20007р. на суму 6481,77 грн., у тому числі ПДВ 5401,47 грн., №61305 від 13.06.2007р. на суму 186900,00 грн., у тому числі ПДВ 155750,00грн., № 51407 від 14.05.2007р. на суму 312300,00 грн., у тому числі ПДВ 52050,00 грн., №43005 від 30.04.2007р. на суму 421500,00 грн., у тому числі ПДВ 70250,00 грн.; податкові накладні: № 22305 від 23.02.2007р. на суму 396400,00 грн., у тому числі ПДВ 66066,67 грн., № 40406 від 04.04.2007р. на суму 11210,39 грн., у тому числі ПДВ 1868,40 грн., №918 від 18.09.2007р. на суму 381800,00 грн., у тому числі ПДВ 63633,33 грн., № 822 від 22.08.2007р. на суму 44641,26 грн., у тому числі ПДВ 7440,21 грн., № 81303 від 13.08.2007р. на суму 26400,00 грн., у тому числі ПДВ 4400,00 грн., №71804 від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., у тому числі ПДВ 1320,00 грн., №71305 від 13.07.20007р. на суму 6481,77 грн., у тому числі ПДВ 5401,47 грн., №61305 від 13.06.2007р. на суму 186900,00 грн., у тому числі ПДВ 155750,00грн., № 51407 від 14.05.2007р. на суму 312300,00 грн., у тому числі ПДВ 52050,00 грн., №43005 від 30.04.2007р. на суму 421500,00 грн., у тому числі ПДВ 70250,00 грн.; платіжні доручення: № 76 від 14.03.2007р. на суму 219000 грн., № 94 від 03.04.2007р. на суму 15750,00 грн., №176 від 25.06.2007р., на суму 3000,00 грн., №67 від 05.05.2008р. на суму 37000 грн., № 100 від 24.06.2007р. на суму 26600,00 грн., № 101 від 25.06.2008р. на суму 28856,68 грн., № 259 від 24.09.2007р. на суму 3952,00 грн.; №107 від 19.04.2007р. на суму 11210,39 грн., № 141 від 17.05.2007р. на суму 421500,00 грн., № 138 від 16.05.2007р. на суму 312300,00 грн., № 177 від 25.06.2007р., №211 від 26.07.2007р. на суму 6481,77 грн., № 200 від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., № 237 від 21.08.2007р. на суму 44641,26 грн., № 262 від 25.09.2007р. на суму 371800 грн.; вексель серії АА0206190 від 24.06.2008 року, за яким здійснені платежі 10000,00грн., 26400,00 грн., 62241,32 грн., на загальну суму 98641,32 грн.(акт приймання-передачі векселя від 24.006.2008р., акт вексельного платежу від 02.10.2009р.).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини підтверджені рішенням господарського суду Донецької області від 25.08.2010р., яке набрало законної сили, у справі №39/188пд, яким встановлено факт передачі продавцем ТОВ «Відродження» покупцю ТОВ «Оріон» товару за договором № 2 від 01.02.2007р. (а.с. 98), оскільки відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги документи, які були надані позивачем, на підтвердження того, що придбаний у ТОВ «Відродження» товар позивач у подальшому продав іншим підприємствам ТОВ «Ролин», ТОВ «Мегатекс», ТОВ «Мотодеталь-Конотоп», стосунки яких підтверджені відповідними договорами.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно сформовано податковий кредит за підставі податкових накладних ТОВ «Відродження».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини, що у позивача у наявності первинні документи, які підтверджують понесення витрат і підлягають включенню до складу валових витрат, і які підтверджують право позивача на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Доводи апелянта, що оскільки первинні документи мають численні помилки при оформленні та відсутні товарно-транспортні накладні, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивачем доведено фактичне виконання умов договору від 01.02.2007р., який був укладений між позивачем та ТОВ «Відродження».

Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено реальні господарські стосунки з контрагентом ТОВ «Відродження» у період з лютого 2007р. по вересень 2007р. В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують належне виконання умов вищевказаного договору, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, тощо. Відповідачем не доведена невідповідність зазначених документів фактичним господарським операціям, здійсненим позивачем.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що в якості доказу нікчемності вказаної угоди є акт перевірки контрагента іншим податковим органом Ленінінською МДПІ м.Луганська від 27.01.2010 р. про відсутність у ТОВ «Відродження» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна для здійснення фінансово-господарської діяльності. Цей висновок відповідача є помилковим, оскільки вказане спростовується вище встановленими обставинами.

Колегія суддів вважає, що, виходячи з принципу належності та допустимості доказів, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги вирок Ленінського районного суду м.Луганська від 04.11.2010р. у справі № 1-665/10 за обвинуваченням ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ст.27ч.5 ст.212ч.3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України. Як було встановлено, податкові зобовязання ТОВ «Відродження» за взаємовідносинами з позивачем виникли у період з лютого 2007р. по вересень 2007р., а вказаним вироком суду встановлено, що злочинна діяльність зазначених осіб розпочалась з 01.03.2008р., коли директором ТОВ «Оріон» була ОСОБА_10 Спірні господарські операції, за якими позивач сформував податковий кредит та валові витрати, мали місце у 2007 році, тобто до того, як ТОВ «Відродження» почало використовуватися у злочинній діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_10

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2011 року.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон