Постанова № 17705553, 27.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2011 року                     № 2а-9125/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ"

до Спеціалізованої державнох податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування рішення №0000194220 від 08.04.2011 року В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0000194220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем зроблено помилковий висновок щодо порушення Товариством вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 та п. 2 ст. 3 п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період з 01.01.2007 р. по 31.12.2010 на загальну суму –4902832,00 грн.

Позивач з думкою відповідача не погоджується, та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000194220 від 08.04.2011, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач –СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, з позовом не погоджується та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 та п. 2 ст. 3 п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4902832,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена перевірка ТОВ «ВЕНБЕСТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складений акт №625/23-08/30310579 від 24.03.2011 та СДПІ в м. Києві по роботі з великими платниками податків 08.04.2011 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000194220, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6128540,00 грн. (основний платіж - 4902832,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1225708,00 грн.).

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням–рішенням та в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ»ДПА в м. Києві прийняла Рішення про результати розгляду скарги № 6258/10/25-114 від 14.06.2011, яким оскаржуване рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказує на те, що позивач порушив норми , п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) (далі Закон України № 168/97-ВР), оскільки відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені на користь ТОВ «Будмережа -Екевін», яке було позбавлене свідоцтва платника ПДВ.

Зокрема, перевіркою зроблено висновок про те, що договір між ТОВ «ВЕНБЕСТ»та ТОВ «Будмережа-Екевін»не відповідає вимогам Цивільного кодексу України та є нікчемним. У зв’язку з чим відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту.

          Позивач не погоджується з висновками відповідача та прийнятим ним податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2011 №0000194220 та вказує на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2010 р. у справі №4/121-10 за позовом ТОВ «ВЕНБЕСТ»до ТОВ «Будмережа -Екевін»про визнання недійсним договору про надання послуг №42/09 від 16.09.2009 р. в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕНБЕСТ»було відмовлено та встановлено, що підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні, зазначений договір є дійсним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Також зазначає, що ним правомірно сформовано податковий кредит в зв’язку з придбанням робіт та послуг у ТОВ «Будмережа -Екевін»на підставі належним чином оформлених податкових накладних в той період, коли останнє було платником ПДВ, мало відповідне свідоцтво та право видавати податкові накладні. Крім того, органи державної податкової служби позбавлені права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання, під час їх укладення, вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу УКкраїни.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 2 ст. 3 п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмережа-Екевін»було укладено договір про надання послуг №42/09. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ВЕНБЕСТ»доручало, а ТОВ «Будмережа-Екевін»зобов'язану було забезпечити виконання робіт з профілактичного та ремонтного технічного обслуговування систем та засобів охоронно-тривожної сигналізації (ОТС), встановлених на об'єктах, що охороняються позивачем.

В результаті виконання вказаного Договору позивачем були отримані роботи загалом на суму 29200287,5 грн, крім того ПДВ 5840057,7грн., що підтверджуються видатковими і податковими накладними, що виписані з 25.09.2009 по 28.01.2010.

Вищевказані накладні, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі –Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні, виписані, починаючи з 25.09.2009 по28.01.2010 року за результатами проведених операцій за вказаним Договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлює норма п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; -або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б)дату виписування податкової накладної;

в)назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 30.05.1997р. № 165 (далі - Порядок №165), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з п.12 вказаного Порядку, до податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (робіт, послуг), а саме:

-графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 «Дата виникнення податкових зобов'язань»статті 7 Закону;

-графа 3 - номенклатура поставки товарів (робіт, послуг);

-графа 4 - одиниця виміру товарів (робіт, послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

-графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг;

-графа 6 - ціна продажу одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;

-графа 7 - база оподаткування товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 %;

-графа 8 - база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (пункти 6.2.5 - 6.2.8 статті 6 Закону); -графа 9 - база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (пункт 6.2 статті 6 Закону); -графа 10 - база оподаткування товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону; -графа 11 - загальна сума коштів, що підлягає оплаті.

Як вбачається з матеріалів справи в податкових накладних з 25.09.2009 по 28.01.2010 року наявні всі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2. № 165.

Згідно з приписами п.п. 7.2.1, 7.2.2, 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

          Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт, а саме: акт від 17.09.2009, 25.09.2009, 07.10.2009, 19.10.2009, 23.10.2009, 04.11.2009, 15.11.2009, 24.11.2009, 11.12.2009, 18.12.2009, 31.12.2009, 11.01.201020.01.2010, 28.01.2010, щодо об’єктів, на яких були виконані роботи з профілактичного та ремонтного технічного обслуговування систем та засобів охоронно-тривожної сигналізації (ОТС) що також є підтвердженням реальності укладеного Договору та його виконання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2010 р. у справі №4/121-10 за позовом ТОВ «ВЕНБЕСТ»до ТОВ «Будмережа -Екевін»було встановлено, що підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні, зазначений договір не є нікчемним, станом на момент виписки податкових накладних та складання актів виконаних робіт Відповідач був зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ, видане Відповідачу, не було анульоване, тому підстав для визнання податкових накладних та первинних документів недійсними або нікчемними немає. Вказане рішення Господаоського суду Київської області набрало законної сили 07.08.2010.

Таким чином, суд вважає, що висновки Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, викладені в акті № 625/23-08/30310579 від 24.03.2011, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі розмірі 6128540,00 грн. (основний платіж - 4902832,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1225708,00 грн.), не відповідає чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення –рішення, яке не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

          1. Задовольнити адміністративний позов.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000194220 від 08.04.2011 р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4902832,00 грн, та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1225708,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 В.І. Келеберда