Постанова № 17705546, 14.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2011 року № 2а-2469/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан - С-2»

простягнення коштів отриманих за нікчемним правочином, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна»(далі по тексту відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан - С-2»(далі по тексту відповідач - 2) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна»в доход Державного бюджету суми у розмірі отриманої за спірним договором та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан - С-2»в доход Державного бюджету вартість товару у розмірі 20000000грн. отриманого за спірним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладений договір, який не відповідає загальним умовам дійсності правочину.

В судовому засіданні 14 липня 2011 року судом постало на обговорення питання про можливість переходу по справі в письмове провадження.

Представник позивача не заперечив.

Відповідач 1 та відповідач - 2 відзиву на позовну заяву не надали, у судове засідання не зявилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан - С-2»(код ЄДРПОУ 35554237) за результатами якої 11.11.2010р. складено акт про результати невиїзної документальної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період 01.08.2010р. по 31.08.2010р.

Зазначеним актом встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 2339582грн.

На підставі встановленого порушення Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0001842310/0 усього на суму 3041457,00грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 2339582грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 701874,60грн.

За фактом порушення податкового законодавства слідчим СВ ПМ Ленінської МДПІ в Луганській області Соляником Е.А. постановою від 12.11.2010р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Підставою для незаконного формування податкового кредиту є договір поставки укладений між ТОВ «Е-Восток України»та ТОВ «Тітан - С-2»№ДГ-250711 від 25.07.2010р. на виконання якого постачальник ТОВ «Е-Восток України», в особі директора ОСОБА_2., зобов'язується поставити, а покупець ТОВ «Тітан - С-2»в особі директора ОСОБА_3, зобов'язується прийняти та оплатити товар на загальну суму 20 000 000,00грн.

На виконання даного договору ТОВ «Е-Восток України»надана ТОВ «Тітан - С-2»видаткові накладні: від 08.08.2010р. №РН-16362, від 13.08.2010р. №РН-16442, від 06.08.2010р. №РН-16354, від 01.08.2010р. №РН-16267, від 31.08.2010р. №РН-16587, від 04.08.2010р. №РН-16328, від 18.08.2010р. №РН-16471, від 22.08.2010р. №РН-16518, від 21.08.2010р. №РН-16512, від 09.08.2010р. №РН-16372, від 18.08.2010р. №РН-16474, від 13.08.2010р. №РН-16446, від 04.08.2010р. №РН-16333, від 06.08.2010р. №РН-16357, від 07.08.2010р. №РН-16360, від 09.08.2010р. №РН-16380, від 10.08.2010р. №РН-16399.

Видаткові накладні, виписані постачальником та підписані ОСОБА_2, громадянином Франції, який згідно інформації митних органів (лист Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт»Державної прикордонної служби України «наявний в матеріалах даної справи») з 2006 року кордону України не перетинав.

Суд погоджується з думкою позивача, що договір №ДГ-250711 від 25.07.2010р. є недійсним в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі.

Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішній волі за її відсутності.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, виходячи з даних щодо перебування в Україні ОСОБА_2 на території України під час підписання договору, видаткових та податкових накладних, суд приходить до висновку, що громадянин ОСОБА_2 не мав жодного відношення щодо підписання даного договору.

Згідно частиною третьою статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 55-1 Господарського кодексу України ознаками фіктивної підприємницької діяльності є, зокрема провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином визнається судом недійсним.

Оскільки, договір укладено без наміру реального настання відповідних правових наслідків, такий правочин є оспорюваним і його недійсність має бути доведена в судовому порядку. Посилання позивача на те, що при укладенні договору відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі не свідчить про нікчемність спірного договору, відповідно не може підтверджувати обґрунтованість заявлених позивачем вимог з наведених підстав.

Натомість, враховуючи позицію Верховного суду України викладену у постанові від 26 вересня 2006 року, суд приймає до уваги те, що обставини на які посилається позивач та якими обґрунтовано недійсність зобовязань за оспорюваною угодою, свідчать про укладення угоди з метою що завідомо суперечить інтересам держави. Так, зокрема, підписання договору №ДГ-250711 від 25.07.2010р. особою, яка діяла/діяли з боку ТОВ ТОВ «Е-Восток України»при вчиненні спірного правочину діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Водночас правочин, вчинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним. Як зазначено у частині 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені, передбачені частиною 1 ст. 208 ГК України. За змістом вказаної статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами у липні 2010 року.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна»в доход Державного бюджету суми у розмірі отриманої за спірним договором та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан - С-2»в доход Державного бюджету вартість товару у розмірі 20000000грн. отриманого за спірним договором є обґрунтованими, законними, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна» (код ЄДРПОУ 34478763, 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського 28/2, кв. 43) в доход Державного бюджету суму у розмірі 20000000 (двадцять мільйонів)грн. отриману за Договором №ДГ-250711 від 25.07.2010р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан - С-2» (код ЄДРПОУ 35554237, 50037, м. Луганськ, вул. Карла Маркса, 47) в доход Державного бюджету вартість товару у сумі 20000000 (двадцять мільйонів)грн. отриманого за спірним договором.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 18.07.2011р.

Суддя В.В. Амельохін