Постанова № 17705557, 27.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2011 року                     № 2а-3785/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Контрольно-адміністративний центр" Київської обласної спілки споживчих товариств

до Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Дочірнє підприємство «Контрольно-адміністративний центр»Київської обласної спілки споживчих товариств звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача у не проведенні у картці особового рахунку з податку на прибуток уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2008 рік, 2009рік, І квартал 2010 року; зобов’язання ДПІ у Печерському районі м. Києва провести уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2008 рік, 2009 рік, І квартал 2010 року, у зв’язку із самостійним виявленням помилки до картки особового рахунку позивача; визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №0000373810\0 від 26.10.2010 року, №00001380\2 від 10.01.2011 року, скасування повідомлення-рішення №000001380\1, №000001380\3, якщо такі були винесенні; прийняти нове рішення, відповідно до якого визнати недійсним податкові повідомлення-рішення ДПА у Київській області №0000373810\0 від 26.10.2010 року, №000001380\1, №000001380\2 від 10.01.2011 року, №000001380\3.          

В обґрунтування своїх вимог, Позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Наказ ДПА України №756 від 30.09.2010 року «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків, Наказ ДПА України «Про затвердження Порядку направлення державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій»№253 від 21.06.2001 року та вважає, що Відповідач при проведенні перевірки було враховано не всі документи, а тому здійсненні під час проведення перевірки розрахунки не відповідають дійсним обставинам справи; безпідставно не проведено уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.                    

Відповідач-1 –ДПА у Київській області, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач-2 –ДПІ у Печерському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, з наступних підстав: повідомлення-рішення від 26.10.2010 року №0000373810\0 було скасовано в частині та складено нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму податкового зобов’язання, відповідно ч.2 ст. 2 п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №985, повідомлення-рішення від 26.10.2010 року №0000373810\0 вважається відкликаним, а тому не може бути оскаржено в суді; уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань були направлені Позивачем після отримання акту перевірки, тобто з порушенням п.17.2 ст 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».          

07.07.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою адміністрацією Київської області було проведено виїзну планова документальна перевірку Дочірнього підприємства «Контрольно-адміністративний центр»Київської обласної спілки споживчих товариств з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.

За результатами перевірки був складений Акт №20\38-111\31750611 від 29.09.2010 року, на підставі висновків якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000373810\0 від 26.10.2010 року, яким донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 34204,29грн: основний платіж 22802, 85 грн., штрафна (фінансова) санкція 11401,44грн.                              

Позивач не погодився з вказаним актом перевірки та подав заперечення до ДПА в Київській області.                                                                                 

За результатами розгляду заперечень, ДПА у Київській області було прийнято рішення №2156/10/38-131/2908 від 21.10.2010 року, яким скаргу залишено без задоволення.

Також, Позивачем було подано скаргу №86 від 04.11.2010 року на податкове-повідомлення рішення №0000373810/0 від 26.10.2010 року.                                                            Рішенням ДПА у Київській області від 29.12.2010 року №2761/10/25-017/322-1321, за результатами розгляду первинної скарги (№86 від 04.11.2010 року), частково скасоване повідомлення-рішення від 26.10.2010 року №0000373810\0.                              

Крім того, Позивачем 08.11.2010 року за вихідним №87 було надіслано до ДПА у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік.          

ДПА у Київській області подані Позивачем уточнюючі розрахунки за 2007-2010 роки прийняті не були, як такі,що подані після проведення перевірки.                    

Не погоджуючись з рішенням Відповідача, про не проведення уточнюючого розрахунку, Позивач подав до ДПА Київської області скаргу №91 від 23.12.2010 року.

Рішенням ДПА у Київській області, скаргу Позивача щодо не прийняття уточнюючих розрахунків, залишено без задоволення.                                                            

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12. 2000 року платник податків, який до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:                               

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

          б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань були подані Позивачем 08.11.2010 року, тобто після проведення перевірки.

За таких обставин та враховуючи норму закону викладену п.17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд приходить до висновків про правомірність відмови Відповідача у прийнятті уточнюючих розрахунків.          

          Виходячи з викладеного, суд не вбачає правових підстав для зобов’язання ДПІ у Печерському районі м. Києва провести уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2008 рік, 2009 рік, І квартал 2010 року, у зв’язку із самостійним виявленням помилки до картки особового рахунку Позивача.

Також, ч. 2 ст. 3.4 Порядку направлення органами державними податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженого Наказом ДПА України від 22.10.2010 року №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 30.12.2010 року №1440\18735, встановлено, що за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 5.3. Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

На виконання ч.2 ст 3.4 Порядку Відповідачем було складено податкове повідомлення рішення №0000013810\2 від10.01.2011 року.

Виходячи з викладеного, та відповідно до п. 5.3. Порядку податкове повідомлення-рішення №0000373810\0 від 26.10.2010 року вважається відкликаним, а відтак суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем оскаржуються повідомлення-рішення №000001380\1 та №000001380/3, із зазначенням: «якщо такі були винесені ДПА у Київській області». Матеріали справи не містять даних щодо винесення Відповідачем даних повідомлень-рішень. Відповідач заперечує винесення зазначених повідомленнь-рішеннь №000001380/1 та №000001380/3.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що повідомлення-рішення №000001380\1та №000001380\3 Відповідачем не виносилися та Позивачу не надсилались, а відтак права та законні інтереси позивача не порушенні, тобто вимоги щодо скасування зазначених повідомлень рішень не підтверджуються обставинами справи і не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належить до складу валових витрат, витрати не підтвердженні відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під час перевірки було встановлено внесення Позивачем до сум валових витрат, витрати, пов’язані із сплатою податку на землю в розмірі 85211,41 грн. Даних, які б підтверджували наявність у Позивача права власності на землю або права постійного користування землею, договорів оренди не встановлено.

          Твердження позивача щодо арифметичної помилки Відповідача-1 під час проведення перевірки, крім власних розрахунків Позивача не підтверджується жодним доказом, а відтак суд вважає його не доведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідач виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000373810\0 від 26.10.2010 року, №00001380\2 від 10.01.2011 року.

          Судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 В.І. Келеберда