Постанова № 17702943, 02.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 року <Текст >Справа № 2а-0870/1208/11

(14 год. 05 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 за дов. № 20-528 від 17.12.2010;

ОСОБА_2 за дов. № 20-532 від 17.12.2010.

представника відповідача: ОСОБА_3 за дов. № 07-01-14-23/6156 від 19.10.2010,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до:Запорізької митниці

про:визнання протиправними та скасування рішень.

01.03.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (далі позивач) до Запорізької митниці (далі відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача з митної оцінки товару № 112000006/2010/002342/1 від 15.11.2010, а також визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом № 07-01-09-24/981 від 07.02.2011.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2011, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, було відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

При митному оформленні товару (кокс грубий доменний камяновугільний), який надійшов за контрактом для позивача на Запорізьку митницю митний пост «Запоріжсталь» була подана ВМД № 112030000/10/027953 від 05.11.2010 для митного оформлення вантажу у режимі імпорт.

Митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1) у розрахунку кокс грубий доменний камяновугільний вартістю 310,00 доларів США за тонну виходячи з ціни, встановленої сторонами у контракті на умовах поставки DAF, кордон Польщі/України, прикордонна станція Ізов, згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості № 1 позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі Порядок № 1766).

Проте, відповідач висловив сумніви щодо заявленої митної вартості товару та на підставі п. 11 Порядку № 1766 витребував додаткові документи для визначення митної вартості товарів, а саме: договір з третіми особами, що повязані з договором, переклад копії ВМД, а також інші документи на розсуд позивача.

Витребувані документи були надані відповідачу. Договір з третіми особами не було надано з причин, що викладені у листі фірми «Intertrading group (I.T.G.) S.A.» №V1366 від 08.10.2010.

15.11.2010 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/002342/1. При визначенні митної вартості була застосована наявна у відповідача інформація про вартість операцій з подібними товарами, які продаються на експорт в України і час експорту є максимально наближеним до нього ВМД № 112030000/0/27633 від 02.11.2010, № 112030000/0/27754 від 03.11.2010.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки за змістом винесеного рішення єдиною підставою незастосування митної вартості визначеної позивачем стала відмова позивача надати додаткові документи, що не відповідає дійсності. Відповідачем не було враховано умов господарських операцій, за якими видавались ВМД позивачу та ВМД, які були застосовані для визначення митної вартості, а тому, на думку позивача, оскаржуване рішення прийнято нерозсудливо та недобросовісно.

До того ж позивач зазначив, що відповідач, маючи у своєму розпорядженні належну ціну щодо оцінюваного товару, застосував іншу, яка є більшою ніж заявлена декларантом, чим прямо порушує норму ст. 269 МК України, оскільки до виникнення даного спору позивач проводив митне оформлення даного товару по даному контракту без будь-яких перешкод з боку митниці (наприклад ВМД № 112030000/2010/023933 від 29.09.2010, № 112030000/2010/024591 від 30.09.2010).

Крім цього, листом від 18.11.2010 № 07-02-09-24/7031 відповідач надав позивачу згоду на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобовязання сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішенні про визначення митної вартості товарів від 15.11.2010 № 112000006/2010/002342/1.

Листом від 21.01.2010 № 95/2004819 позивачем були надані додаткові документи в підтвердження первинно заявленої митної вартості.

Відповідач листом від 07.02.2011 № 07-01-09-24/981 повідомив позивача про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, взагалі не зазначивши підставу для прийняття такого рішення.

Позивач вважає, що зазначене рішення від 07.02.2011 було прийнято в порушення процедури, передбаченої наказом ДМСУ «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України» від 17.03.2008 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 за № 259/14950, оскільки відповідач не висував до позивача жодних вимог про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості та мав вичерпний перелік документів в підтвердження митної вартості, визначеної за ціною контракту.

14.07.2011 відповідач надав суду заперечення проти позову, обґрунтовані наступним.

Витяг з цінової бази, який надійшов до суду від Державної митної служби України, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.04.2011, свідчить про правомірність прийнятого рішення, оскільки ціни на кокс, наведені у зазначеному висновку, викликали у відповідача обґрунтовані сумніви стосовно відомостей про заявлену позивачем митну вартість.

Також відповідач зазначає про різне найменування товару в угоді, специфікаціях, рахунках-фактурах, сертифікатах та деклараціях країни відправлення.

До того ж висновок спеціалізованої експертної організації ДП «Держзовнішінформ» від 26.10.2010 № 7/655 мінімальний розрахунковий рівень ціни на кокс доменний становить 320-340 доларів США, що більше, ніж ціна угоди 310 доларів США.

Відповідач вважає, що третій метод визначення митної вартості був застосований правомірно, оскільки неможливість застосування першого методу пояснюється тим, що позивач не надав витребуваних документів, а другий метод неможливо було застосувати у звязку з тим, що відповідач не володів інформацією про подібні товари.

Стосовно вимоги про скасування листа від 07.02.2011 № 07-01-09-24/981 відповідач зазначив, що цей документ не є актом реагування органу владних повноважень.

20.07.2011 відповідач доповнив свої заперечення, зазначивши про обґрунтованість витребування у позивача договору з третіми особами, що пов'язаний з основним договором, оскільки витребування такого документу передбачено пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766. Також відповідач навів додаткові посилання на цінову інформацію Держмитслужби, звертаючи увагу на наявність операцій з ввезення на митну територію України тотожного товару за більшою ціною ніж та, яку сплатив позивач.

02.08.2011 відповідач додатково зазначив, що відповідно до п. 4 контракту від 01.09.2010 між позивачем та продавцем розрахунок за товар, що постачається відповідно до даного контракту здійснюється в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця протягом 15 днів з дати поставки товару на станцію Запоріжжі Ліве. Підтвердженням дати поставки товару є залізничні накладні, які відповідач надав суду.

Згідно з поданими до митного оформлення платіжними дорученнями не можливо підтвердити заявлену митну вартість товару, оскільки сума, заявлена у вантажній митній декларації за договірною ціною не співпадає із сумою, яка міститься у платіжних дорученнях. Окрім того, платіжні доручення не містять в собі посилання на відповідну специфікацію чи інвойс, що унеможливлює ідентифікувати по якій поставці сплачені дані кошти.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України декларант зобовязаний подати банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжні документи не містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому підтвердити факт сплати саме за цією поставкою дані платіжні документи не можуть.

З наведених підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав, що були викладені у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 02.08.2011 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2010 року між позивачем (покупець) та фірмою «Intertrading group (I.T.G.) S.A.» (продавець) було укладено контракт № ВП. 1323.37515.10.80И, відповідно до якого продавець взяв на себе зобовязання поставити та продати кокс грубий доменний камяновугільний на умовах DAF, кордон Польщі/України, прикордонна станція Ізов, а покупець зобовязався оплатити та прийняти продукцію відповідно до специфікації № 1 до контракту (надалі товар) (а.с. 17 22).

05.11.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару до відповідача було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № 112030000/2010/027953 (а.с. 10 12).

У графі 43 ВМД № 112030000/2010/024309 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст. 266, 267 МК України.

Відповідно до даної ВМД платіж з ПДВ мав складати 781600,60 грн., що відображено в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.

При поданні ВМД позивачем було надано наступні документи: контракт ВП. 1323.37515.10.80И; рахунки-фактури № 247 від 14.10.2010, № 248 від 15.10.2010, № 250 від 18.10.2010, № 251 від 20.10.2010, № 252 від 25.10.2010; висновки по контролю якості № PGL/TC/DEW/297A/10 від 20.10.2010, № PGL/TC/DEW/298A/10 від 20.10.2010, № PGL/TC/DEW/303A/10 від 22.10.2010, № PGL/TC/DEW/305A/10 від 25.10.2010, № PGL/TC/DEW/309A/10 від 29.10.2010 на кокс грубий камяновугільний для позивача; сертифікати походження № PL/MF/AE 0019866 від 17.10.2010, № PL/MF/AE 0019867 від 18.10.2010, № PL/MF/AE 0019868 від 20.10.2010, № PL/MF/AE 0019870 від 22.10.2010, № PL/MF/AE 0019869 від 23.10.2010, № PL/MF/AE 0019897 від 27.10.2010, № PL/MF/AE 0024951 від 28.10.2010; декларація митної вартості ДМВ-1 до ВМД № 112030000/2010/027953 від 05.11.2010; висновок ДП «Держзовнішінформ» від 26.10.2010 № 7/655; інвойси третьої особи № P-13/19/2010 від 17.09.2010, № P-13/20/2010 від 17.09.2010, № P-13/21/2010 від 20.10.2010, № P-13/22/2010 від 22.10.2010, № P-13/23/2010 від 23.10.2010, № P-13/24/2010 від 27.10.2010, № Р-13/25/2010 від 28.10.2010; експортні ВМД № MRN 10PL303030E0015885, № MRN 10PL303030E0015893, № MRN 10PL303030E0016186, № MRN 10PL303030E0016234, № MRN 10PL303030E0016309, № MRN 10PL303030E0016622, № MRN 10PL303030E0016657; комерційні акти № 7495/2010 від 17.10.2010, № 7521/2010 від 17.10.2010, № 7610/2010 від 20.12.2010, № 7669/2010 від 22.10.2010, № 7697/2010 від 23.10.2010, № 7835/2010 від 28.10.2010, № 7816/2010 від 27.10.2010; лист технічного відділу позивача № 9-11/1094950 від 15.10.2010 з розясненнями, що кокс не є ливарним, а також з описом технічного принципу використання коксу; лист фірми «Intertrading group (I.T.G.) S.A.» № V1366 від 08.10.2010 про відмову у наданні калькуляції вартості коксу, прайсу виробника, договору з третіми особами, оскільки уся ця інформація є комерційною таємницею та не підлягає розголошенню; меморіальний ордер № 1061.5.1003 від 05.10.2010; технічна специфікація виробника вх. № 95/199 від 21.09.2010 на кокс грубий камяновугільний доменний (а.с. 23 77).

08.11.2010 для підтвердження митної вартості товару відповідачем були витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; переклад копії ВМД країни відправлення; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості на розсуд декларанта (а.с. 42).

12.11.2010 позивач надав переклад копії ВМД країни відправлення № MRN 10PL303030E0015885 від 17.10.2010 (заявленої у ВМД), наданий фірмою «Intertrading Group»; ВМД № 112030000/2010/023933 від 29.09.2010, № 112030000/2010/024591 від 30.09.2010 з відмітками АКБ «Індустріалбанк» про сплату за попередні поставки за ціною контракту 310 доларів США; меморіальний валютний ордер 1061.5.1003 від 05.10.2010, за яким проводилася оплата, заявлена у ВМД (а.с. 42).

Неможливість надати договори з третіми особами позивач обґрунтував листом фірми «Intertrading group (I.T.G.) S.A.» від 08.10.2010 вих. № V1366 від 08.10.2010, в якому зазначено, що зазначена інформація є комерційною таємницею і не підлягає розголошенню (а.с. 79).

15.11.2010 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/002342/1 за третім методом. Відповідач зазначив, що обставинами прийняття рішення про визначення митної вартості стали ненадання позивачем додаткових документів у повному обсязі, з урахуванням Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження (наказ ДМСУ від 19.10.2010 № 1242, постанова КМУ від 20.12.2006 № 1766). Метод № 1 неможливо застосувати в звязку із відмовою позивача надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Метод № 2 не застосований в звязку із невідповідністю (відмінністю) певних фізичних характеристик (ст. 268 МК України). Консультація з декларантом проведена. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація про вартість операцій з подібними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього (цінова база ЄАІС ДМСУ). ВМД № 112030000/0/27663 від 02.11.2010 (ІМ 40), № 112030000/0/27754 від 03.11.2010 (ІМ 40) (а.с. 16).

19.11.2010 позивач подав відповідачу нову митну декларацію № 112030000/2010/029310. Платіж з ПДВ за ВМД № 112030000/2010/029310 склав 1143417,43 грн., тобто на 361 784,54 грн. більше, ніж за попередньою ВМД (а.с. 13 15).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268, 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, наданих інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, перевіривши відповідність заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ у відповідача виник обґрунтований сумнів в заявленій позивачем митній вартості товару.

Суд критично оцінює посилання відповідача на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, враховуючи зміст листа Державної митної служби України від 14.06.2011 № 11.1/2-18/8884ДСК (а.с. 140).

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Підтвердити обґрунтованість сумніву, що виник у відповідача під час перевірки заявленої позивачем митної вартості товару можливо було б за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ станом на дату подання позивачем ВМД.

Проте в листі Державної митної служби України від 14.06.2011 № 11.1/2-18/8884ДСК зазначено, що згідно з наказом Держмитслужби від 10.12.2001 № 800 «Про затвердження Положення про порядок скасування інформації з контролю за доставкою вантажів, модифікації й анулювання електронної копії вантажної митної декларації та документів доставки» окремі графи ВМД в ЄАІС Дежмитслужби можуть бути модифіковані митними органами і в ЄАІС Держмитслужби таким чином зберігається остання модифікована версія ВМД. Відтворити результати запитів, які були отримані митними органами на момент звернення до ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» неможливо (зазначене не передбачено вимогами Технічного завдання).

Отже надіслана суду цінова інформація, на яку посилається відповідач, не може бути належним доказом обґрунтованості сумнівів відповідача при визначенні митної вартості товару. До того ж у даній ціновій інформації (а.с. 142) наявна операція з поставки коксу грубого доменного камяновугільного у кількості 445530 кг., митна вартість якого, визначена за ціною угоди, склала 1022783,11 грн. при курсі долару США 7,897 грн., тобто 290,00 доларів США за тонну, що на 20 доларів США менше вартості, заявленої позивачем.

В обґрунтування неможливості проведення митного оформлення товару за першим методом, відповідач послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши документи, передбачені п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для незастосування первинно заявленого позивачем методу визначення митної вартості товару.

На підставі зазначеного судом встановлено, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення № 112000006/2010/002342/1 від 15.11.2010 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом № 07-01-09-24/981 від 07.02.2011, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні 02.08.2011 представником позивача було заявлено клопотання про витребування у відповідача рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої позивачем винесеного в межах дії гарантійних зобовязань по ВМД № 112030000/2010/023910 від 19.11.2010.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що таке рішення відповідачем не приймалося.

Суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача в частині того, що лист відповідача № 07-01-09-24/981 від 07.02.2011 не є рішенням субєкта владних повноважень, а є лише повідомленням про неможливість застосування митної вартості, а відтак підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Платіжним дорученням № 4640 від 22.02.2011 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 6,80 грн. Проте належний розмір судового збору з вимог немайнового характеру, передбачений п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, становить 3,40 грн. Оскільки з двох заявлених позовних вимог суд задовольняє одну, сума судового збору, що підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України становить 3,40/2 = 1,70 грн.

Щодо надмірно сплаченої суми судового збору суд розяснює позивачу право на звернення з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору на підставі ч. 2 ст. 89 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/002342/1 від 15 листопада 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.) присудити на користь відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ідентифікаційний код 00191230) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус