Постанова № 17698595, 15.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Справа № 18/594/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю №23ю/441від 11.11.2010 р.,

3-я особа - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2387П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2011р. у справі № 18/594/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурси", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", м. Кременчук

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Одеська залізниця", м. Одеса

про стягнення 21 746,05 грн. ,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроресурси", м. Миколаїв звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", м. Кременчук 21 746,05 грн. збитків - вартості нестачі вантажу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року у справі № 18/594/11 (суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Агроресурси" 21746,05 грн. вартості нестачі вантажу, 217,46 грн. витрат по держмиту, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свою незгоду з прийнятим рішенням відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що акт експертизи №120-371/2 від 25.02.2008 року, складений регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області не є належним доказом нестачі спірного вантажу. В залізничній накладній № 44518276 від 21.02.2008 року не вказана посада та прізвище особи, яка засвідчила своїм підписом відмітку в гр.6. Стверджує, що наданий суду оригінал вказаної залізничної накладної з відміткою про видачу вантажу у справному вагоні при справних ЗПП відправника, є фальсифікацією письмових доказів, оскільки копія залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року, додана до позовної заяви, зроблена якісно. Всі відмітки, написи та позначки з обох сторін видно добре, що в свою чергу означає, що копія залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року, яку було додано до позовної заяви, була зроблена з залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року, яка не містила в графі «Відмітки про видачу вантажу»жодних написів.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем заявлені клопотання про призначення технічної експертизи залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року та про витребування у ТОВ "Агроресурси" додаткових доказів по справі, а саме - запірно-пломбувального пристрою «Варта-Універсал-М»№5364984.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено суддю-доповідача Погребняка В.Я.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 11.07.2011 р.

У судове засідання 11.07.2011 р. зявився уповноважений представник відповідача і надав пояснення по суті спору.

Позивач у судове засідання 11.07.2011 р. свого уповноваженого представника не направив, хоча, у відповідності до вимог чинного законодавства, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за адресою, зазначеною в матеріалах справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача проти вимог скарги заперечує. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними, спрямованими на ухилення від відповідальності з посиланням на доводи, які не спростовують висновків прийнятого судового рішення, у звязку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.05.2011р. залишити без змін.

Третя особа - Державне підприємство "Одеська залізниця", відзиву на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання 11.07.2011 р. свого уповноваженого представника не направила, хоча, у відповідності до вимог чинного законодавства, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за адресою, зазначеною в матеріалах справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги думку представника відповідача, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеннню, зважаючи на таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі“, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що 21.02.2008р. ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" направив на адресу ТОВ "Агроресурси" у вагоно-цистерні №73739138 дизельне пальне марки Л-0, 20-62, кількістю 57700 кг.

25.02.2008р. зазначена цистерна прийшла на станцію призначення Кульбакіно Одеської залізниці у належному стані, без механічних ушкоджень та з неушкодженими пломбами вантажовідправника.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 25.02.2008 року при видачі вантажу ТОВ "Агроресурси" станцією Кульбакіно, Одеської залізниці у справній цистерні, без будь яких порушень на запірно-пломбувальному пристрої (далі ЗПП), зазначених в залізничних накладних, було встановлено нестачу вантажу у кількості 4469 кг. Факт нестачі вантажу зафіксовано актом приймання нафтопродуктів по кількості (ф.5-НП) від 25.02.2008 року (а.с. 6-7), а також актом експертизи №120-371/2 від 25.02.2008 року, складеним регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області (а.с. 8-9). Крім того, 26.02.2008 року було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості за участю представника відповідача (а.с. 10). Згідно з розрахунком нестачі продукції, здійсненого позивачем, вартість нестачі вантажу становить 21 746,05 грн.

Дослідженням даних письмових доказів наявних в матеріалах справи колегією суддів встановлено, що вищевказана експертиза проводилась за особистою заявою позивача, проводилась не в рамках розгляду справи у судовому порядку, тобто її не можна вважати доказом у справі, оскільки ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу»незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта та кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи експертиза була проведена без процесуального порядку її призначення. Крім того, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність. У звязку з цим, колегія суддів вважає, що даний експертний висновок не можна вважати судовою експертизою, а лише думкою фахівця, що не забезпечена незалежністю та правильністю висновку відповідно до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу», тому її не можна прийняти як належний та допустимий доказ у даній справі.

Відповідно до п. 30 «Правил видачі вантажів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 21.11.2000 року у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертом і всіма уповноваженими особами, присутніми при проведенні експертизи. Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті.

Матеріали справи свідчать, що позивачем порушено порядок проведення експертизи, встановлений Правилами видачі вантажів, оскільки начальник станції призначення (його заступник або інший працівник, уповноважений начальником станції) не був присутнім при проведенні експертизи, що підтверджується відсутністю його підпису в акті експертизи.

В оскаржуваному рішенні господарський суд Полтавської області як на підставу задоволення позову, посилається на вищевказаний акт приймання нафти та нафтопродуктів від 25.02.2008 року, при цьому зазначає, що вказаний акт відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998 року (надалі - Інструкція № 81).

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають дійсності, оскільки згідно з п. 4.1.3.21 Інструкції № 81 у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.

Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.

Представник громадськості вантажоодержувача або представник стороннього підприємства може брати участь у прийманні нафтопродуктів на даному підприємстві не більше двох разів на місяць, маючи при цьому разове посвідчення за підписом керівника підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю від 25.02.2008 року, проте позивачем в порушення вимог Інструкції № 81 не надано доказів про створення комісії з приймання нафтопродуктів за кількістю, а тому не має підстав вважати, що особи, що здійснювали приймання нафтопродуктів за кількістю були повідомлені про відповідальність за правильність приймання нафтопродуктів. Крім того, позивачем не надано доказів про призначення представника громадськості для приймання нафтопродуктів за кількістю.

Також колегією суддів встановлено, що при виявлені нестачі нафтопродуктів представниками позивача було викликано представників відповідача, хоча при цьому, в порушення вимог Інструкції № 81, приймання нафтопродуктів припинено не було, що підтверджується пунктом 11 акту приймання нафтопродуктів за кількістю від 25.02.2008 року.

У відповідності до ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.

В решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Згідно з п. 31 Правил видачі вантажів (ст.ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), на вимогу одержувача станція зобов'язана зробити в накладній відмітку про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно зі статтею 52 Статуту.

Залізниця, як це передбачено її Статутом, повинна на вимогу одержувача в графі 6 накладної робити відмітки про порядок видачі вантажу. При вирішенні спорів, пов'язаних з недостачами, коли в накладній відсутня належна відмітка про те, в якому стані отримано вантаж від органу транспорту, немає підстав покладати відповідальність за недостачу на відправника, оскільки вона могла статись внаслідок несхоронної перевозки.

Що стосується відмітки залізниці в залізничній накладній № 44518276 від 21.02.2008 року в графі «Відмітки про видачу вантажу», колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що представником позивача у судовому засіданні 27.04.2011 року було надано клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року, відповідно до якої відбувалось транспортування нафтопродуктів у спірній вагон-цистерні. Вказана накладна у графі «Відмітки про видачу вантажу» містить напис щодо видачі вагон-цистерни № 73739138 без перевірки відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України. Вказаний напис має підпис не встановленої особи. При цьому, представником позивача в суді апеляційної інстанції пояснено, що копія залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року, що додана до позовної заяви зроблена не якісно, а тому на ній не видно вказаного напису.

Враховуючи той факт, що позовну заяву було подано позивачем у лютому місяці 2011 року, а також враховуючи вимоги п. 31 Правил видачі вантажів, можна зробити висновок, що позивачем порушено строк подачі залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року для проставлення відміток, тому даний письмовий доказ не є належним.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що твердження позивача про те, що при передачі йому вантажу залізницею пломби відправника (відповідача) були справні та не пошкоджені, спростовуються наявними доказами, оскільки в залізничній накладній № 44518276 від 21.02.2008 року відмітка залізниці про справність цистерни та пломб відсутня.

Вагоно-цистерна № 73739138 з дизельним пальним марки Л-0, 20-62, масою 57700 кг. перевізником прийнята без зауважень, що виключає можливість недоливу пального вантажовідправником.

З аналізу вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурси" у сумі 21 746,05 грн., тому, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем, в порушення ст.ст. 33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів нестачі нафтопродуктів та їх передачу відправником у меншій кількості, ніж зазначено у залізничній накладній № 44518276 від 21.02.2008 року.

За таких обставин, рішення місцевого господарського як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача у звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю підлягає задоволенню.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України, на користь відповідача мають бути відшкодовані витрати, які він поніс у даній справі, а саме - витрати по оплаті державного мита при поданні апеляційної скарги (108,73 грн.).

Щодо заявленого відповідачем клопотання про витребування у ТОВ "Агроресурси" для огляду запірно-пломбувального пристрою «Варта-Універсал-М»№5364984, колегія суддів зазначає, що таке клопотання не підлягає задоволенню як необґрунтоване, оскільки відповідачем не доведений факт існування такого пристрою.

Вирішуючи ж питання щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі технічної експертизи залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року, колегія суддів дійшла висновку про відхилення такого клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про судову експертизу" та ст. 41 ГПК України, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні, зокрема, суду; експертиза призначається для вирішення питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до ст. 41 ГПК України учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Згідно п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006р. „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства у сукупності з наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування відсутня.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурси" для огляду запірно-пломбувального пристрою «Варта-Універсал-М»№5364984 відхилити.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" про призначення у справі технічної експертизи залізничної накладної № 44518276 від 21.02.2008 року відхилити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", м. Кременчук задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2011р. у справі № 18/594/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Агроресурси" (54030, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 1, р/р 26006826 у НОД АППБ "Аваль", МФО 326182, ідентифікаційний код 20880948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, р/р 26008313701 в ПАТ "ПФБ" м. Кременчука, МФО 331768, ідентифікаційний код 30244522) 108,73 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

повний текст постанови підписано 15.07.2011 р.