Рішення № 17689470, 24.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.11 Справа№ 5015/1746/11

за позовом дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від імені якої діє філія Газопромислове управління «Львівгазвидобування»

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Карпати-22»

про стягнення 2591,55грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи

від відповідача не зявився

Суть спору:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від імені якої діє філія Газопромислове управління «Львівгазвидобування»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-22»про стягнення заборгованості; ціна позову 2591,55грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1746/11 від 31.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 00хв. 28.04.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 28.04.2011р. та від 12.05.2011р.

Представнику Позивача оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторні про відкладення розгляду справи та оголошення перерв) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 10.05.2011р.; копію витягу та довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; копію положення про Львівське відділення; повідомлення державного реєстратора від 28.04.2011р.; копію наказу НАК «Нафтогаз України»ДП «Укргазвидобування»№30 від 01.02.2011р.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обовязковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 2329,03грн. основного боргу.

29.12.2009р. між Позивачем (далі Газотранспортна організація) та відповідачем (Замовник) укладено договір №19Т/10 на надання послуг по транспортуванню природного газу газопроводами (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом данного Договору є надання Газотранспортною організацією послуг по транспортуванню газу Замовнику, його передача ВАТ «Львівгаз»(Газорозподільча організація)на газорозподільчій станції (ГРС) або газорозподільчому пункті (ГРП).

Планові обєми газу визначені п.2.2 Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору, прийом-передача спожитого Замовником у відповідному місяці газу оформляється відповідними актами.

Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору, вартість послуг по транспортуванню природного газу договірна і визначається протоколом погодження договірної ціни, який є невідємною частиною Договору (Додаток №1); загальна сума Договору складається із сум вартості місячних обсягів транспортування газу.

В матеріалах справи наявний протокол погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору), яким погоджено розмір договірної ціни (відповідно до представлених Позивачем розрахунків) та у п.2 зазначено, що вартість послуг по транспортуванню природного газу змінюється в залежності від зміни тарифів на транспортування газу нормативними актами уповноважених державних органів та приймається сторонами до виконання з моменту набрання ними чинності без внесення змін до цього протоколу-погодження та Договору.

Відповідно до п.6.2 Договору, остаточний розрахунок за ндані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником на підставі акту (за звітній місяць) до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.11.1 Договору, даний Договір набирає чинності з 1 січня 2010року і діє в частині транспортування газу до 31.12.2010р., та вважається пролонгованим на наступні роки, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру розірвати його, внести до нього зміни або доповнення, а в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного здійснення.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до актів наданих послуг згідно Договору за період з 31.01.2010р. по 30.11.2010р., Позивачем надано, а Відповідачем прийнято послуг на загальну суму 2329,03грн. Акти підписані представниками Позивача та надіслані Відповідачу згідно супровідного листа №21-03-4701-2 від 13.12.2010р.підтвердженням чого є реєстр з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №1142 від 16.12.2010р. Крім того, Позивачем 26.01.2011р. повторно надіслано відповідачу акти для підписання, підтвердженням чого є супровідний лист від 26.01.2011р. та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання Відповідачем 28.01.2011р.

З данного приводу суд також зазначає, що згідно п.4.2 Договору, у разі непідписання Замовником акту приймання-передачі газу у відповідному місяці до 5 числа місяця, наступного за звітнім, вважати, що Газотранспортна організація протранспортувала, а Замовник спожив кількість газу зазначену в акті приймання-передачі газу, підписаного Газорозподільчою організацією.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу в розмірі 2329,03грн. у Відповідача перед Позивачем, чи здійснення повної або часткової сплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 2329,03грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 20,42грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 33,84грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунки 3% річних за невиконання зобовязання та інфляційних нарахувань, проведені за період існування боргу, вихідними даними для яких є розмір боргу за відповідні періоди, період проведення розрахунків (по 28.02.2011р.), розмір відсотків 3% річних, та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних, суд зазначає, що їх розмір є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 20,42грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 33,84грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 144,67грн. пені.

Позивач у позовній заяві надає розрахунок пені, проведений відповідно до боргу за кожним з актів, за період по 28.02.2011р.

Відповідно до п.7.1 Договору, за несвоєчасну оплату послуг, наданих Позивачем Відповідачу, Відповідач (Замовник) сплачує пенюв розмірі 0,5 відсотків із суми простроченного платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що такий частково проведено невірно, з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Проте, Позивачем також допущено арифметичні помилки в розрахунку. Внаслідок проведеного перерахунку, розмір пені є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 144,67грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.05.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.05.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-22»(82162, Львівська обл., Дрогобицький р.-н, с.Летня, ідентифікаційний код 01053889) на користь дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 2329,03грн. боргу, 33,84грн. інфляційних нрахувань, 20,42грн. 3% річних, 144,67грн. пені, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.