Рішення № 17689318, 26.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 3/5009/2851/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Гуляйполе

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський”, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів

про стягнення боргу в сумі 7 037, 04 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Бойко Н.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 888 від 02.06.2011р.

від відповідача: не зявився

ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “ТБ “Оріхівський” про стягнення боргу в сумі 7 037, 04 грн. за договором поставки продукції від 31.12.2010р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.05.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530, 612, 623, 625 ЦК України, ст. 147, 193,220, 224, 225, 229 ГК України, ст. 1, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/2851/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.06.2011р. о 15 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 15.06.2011р. розгляд справи відкладений на 26.07.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 26.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.07.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначені в позовній заяві від 25.05.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки продукції від 25.05.2010р. у розмірі 7037,04 грн., а саме: 5756,37 грн. основний борг, 1047,66 грн. пеня, 189,96 грн. індекс інфляції, 43,05 3 % річних від простроченої суми. Також позивач просить суд стягну з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції від 31.12.2010р., згідно з яким позивач зобовязався передати товар у власність відповідача , а відповідач зобовязався прийняти і оплатити товар.

ПП ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 5756,37 грн.

Згідно із п.4.1 Договору, відповідач зобовязаний здійснити оплату за отриманий товар у продовж 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Однак, відповідач не виконав умови договору та не здійснив вчасно оплату отриманого товару.

Основний борг ТОВ “ТБ “Оріхівський” складає 5756,37 грн.

Також відповідно до п. 6.1 Договору та ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано штрафні санкції за порушення строків оплати: 1047,66 грн. пені, 189,96 грн. інфляційних витрат та 43,05 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 7037,04 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.

Приймаючи рішення за відсутності ТОВ “ТБ “Оріхівський” господарський суд бере до уваги те, що підприємство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 27.05.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/2851/11, направлена відповідачу рекомендованим листом за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, повернулась до господарського суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”. Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 15.06.2011р., направлена на адресу відповідача, до господарського суду Запорізької області не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Позивач надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців НОМЕР_2 станом на 16.06.2011р., згідно якому місцезнаходження ТОВ “Торговий будинок Оріхівський” є: 70500, АДРЕСА_1.

Саме на цю адресу господарський суд надсилав відповідачеві копії всіх процесуальних документів по справі № 3/5009/2851/11.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ “Торговий будинок Оріхівський” (Покупець) було укладено договір поставки продукції від 31.12.2010р., за яким Постачальник зобовязується передати товар у власність Покупця, а Покупець прийняти товар та оплатити його (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, кількість, ціна та асортимент товару зазначається в товарній накладній, котра виписується у відповідності із попередньою заявкою Покупця, в якій вказується адреса та дата поставки.

Згідно п. 3.2 Договору, Постачальник поставляє товар належної якості в необхідній кількості та асортименті вказаних в заявці, на протязі 2-х робочих днів з моменту подачі заявки, якщо сторонами не обговорені інші строки поставки.

Покупець приймає товар у відповідності із вимогами п. 6-7 та зобовязаний сплатити поставлений товар в строк та на умовах, встановлених даним Договором (п. 3.4 Договору).

ПП ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується накладними на загальну суму 5756,37 грн., а саме: № 417 від 07.12.2010р. на суму 541,10 грн., № 418 від 08.12.2010р. на суму 208,20 грн., № 419 від 08.12.2010р. на суму 92,10 грн., № 420 від 08.12.2010р. на суму 302,10 грн., № 422 від 13.12.2010р. на суму 411,70 грн., № 424 від 14.12.2010р. на суму 733,40 грн., № 425 від 14.12.2010р. на суму 588,75 грн., № 427 від 15.12.2010р. на суму 211,05 грн., № 428 від 15.12.2010р. на суму 180,00 грн., № 429 від 15.12.2010р. на суму 304,65 грн. № 430 від 15.12.2010р. на суму 303,15 грн., № 431 від 16.12.2010р. на суму 200,50 грн., № 436 від 22.12.2010р. на суму 211,05 грн., №437 від 22.12.2010р. на суму 94,95 грн., № 438 від 22.12.2010р.на суму 187,05 грн., № 439 від 22.12.2010р. на суму 300,60 грн., № 440 від 23.12.2010р. на суму 94,95 грн., № 445 від 29.12.2010р. на суму 310,10 грн., № 446 від 29.12.2010р. на суму 179,35 грн. та № 447 від 30.12.2010р. на суму 301,95 грн.

Згідно із п. 5.1 Договору, товар поставляється у відповідності до заявок Покупця, прийом товару здійснюється за товарними накладними Постачальника, порядок передачі документів встановлені даним договором та узгоджені сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору, грошові кошти перераховуються на банківський поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі, на протязі 21 календарного дня з моменту поставки та фактично поставлений товар за адресою вказаної в заявці.

ТОВ “Торговий будинок Оріхівський” не виконало своє зобовязання та не сплатило вартість поставленого товару на загальну суму 5756,37 грн.

Отже свої зобовязання за договором поставки продукції від 31.12.2010р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, основний борг ТОВ “Торговий будинок Оріхівський” складає 5756,37 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2011р. (а.с.29).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки товару від 31.12.2010р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку грошові кошти перераховуються на банківський поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі, на протязі 21 календарного дня з моменту поставки та фактично поставлений товар за адресою вказаної в заявці (п. 4.1Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором поставки продукції від 31.12.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ “Торговий будинок Оріхівський” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5756,37 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 1047, 66 грн. пені, 189,96 грн. інфляційних витрат та 43,05 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, відповідно до норм ст. 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.1 договору поставки продукції від 31.12.2010р., при затримці оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2 % вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, господарським судом встановлено, що відповідачу неправомірно нараховано пеню в розмірі 1 047,66 грн., оскільки це суперечить п. 6.1 Договору та діючому законодавству.

Тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 221,68 грн.

За таких обставин, в частині стягнення пені в розмірі 825,98 грн. слід відмовити.

Також представник позивача просить суд стягнути з відповідача 189,96 грн. інфляційних витрат та 43,05 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Господарський суд вважає, що у розрахунку позовної заяви позивачем безпідставно врахований січень 2011 року, оскільки згідно п.4.1 Договору, грошові кошти перераховуються на банківський поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі, на протязі 21 календарного дня з моменту поставки та фактично поставлений товар за адресою вказаної в заявці.

Відповідно до накладної № 447 від 30.12.2010р. остання поставки відбувалась саме за даною накладної.. Отже, борг відповідача в даному випадку виник з 21.01.2009р.

Відтак, стягненню в цій частині за період з квітня по травень 2011р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 121,48 грн.

За таких обставин, в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 68,48 грн. слід відмовити.

Господарським судом встановлено, що сума 3% річних від простроченої суми у розмірі 43,03 грн. за надані послуги розрахована позивачем не вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви, а.с. 30).

Тобто, позивач при нарахуванні 3% річних від простроченої суми не врахував, що борг у відповідача виник лише з 21.01.2011р.

Отже, 3% річних від простроченої суми 5 756, 37 грн. за період з 21.01.2011р. по 21.04.2011р. складає 42,90 грн., а не 43, 03 грн.

За таких обставин, в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 0,13 грн. слід відмовити.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Оріхівський” (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Ленінградських Курсантів, 68, кв. 31, код ЄДРПОУ 36618139) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 5756,37 (пять тисяч сімсот пятдесят шість) грн. 37 коп. основного боргу, 221 (двісті двадцять одна) грн. 68 коп. пені, 121 (сто двадцять одна) грн. 48 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 42 (сорок дві) грн. 90 коп. 3 % річних від простроченої суми, 89 (вісімдесят девять) грн. 04 коп. витрат на державне мито та 206 (двісті шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в сумі 895 (вісімсот девяносто пять) грн. 98 коп., втрат від інфляції грошових коштів в сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 48 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 0 (нуль) грн. 13 коп. в задоволенні позову відмовити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.07.2011р.