Рішення № 17689320, 28.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11 Справа № 3/5009/3199/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВІТОН АГРО”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗ ІНВЕСТ”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 549 395,05 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Бойко Н.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., адвокат, ордер серія НОМЕР_1 від 18.07.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 27.07.2011р.

ТОВ “АВІТОН АГРО” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ” про стягнення боргу в сумі 549 395,05 грн. за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 08.06.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, ст. 22, 44, 49, 64, 82-86 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/3199/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.07.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено перерву до 19.07.2011р.

Ухвалою суду від 19.07.2011р. у звязку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладений на 28.07.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 28.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 02.08.2011р.

Під час розгляду справи на вимогу позивача здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судових засіданнях представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги, викладені в заяві від 26.06.2011р. № 11/06-26-01, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р. в сумі 711 010, 00 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 142 034, 37 грн., три відсотка річних в сумі 36 847, 92 грн., а всього 889 892, 29 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати 9 095,00 держмита та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 32 310,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

Позивач здійснив поставку товару відповідачу за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р., що підтверджується оформленими сторонами контракту відповідними товарними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Загалом за контрактом з 01.07.2009р. по 13.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1 579 227, 40 грн. Відповідач оплатив позивачу лише частину від поставленого товару на суму 868 217, 40 грн.

Отже, сума основного боргу складає 711 010, 00 грн.

Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму інфляційних витрат в розмірі 142 034, 37 грн. та три відсотка річних в сумі 36 847, 92 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

У відзиві, що надійшов до суду 05.07.2011р. зазначив, що 27.05.2011р. Постійно діючим третейським судом при Торгово-промисловій палаті України було порушено провадження по справі № 2/2011 про стягнення заборгованості з відповідача за цим же контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р.

У відзиві, що надійшов до суду 28.07.2011р. зазначив, що між сторонами відбувся залік зустрічних однорідних вимог на суму 286 010,00 грн.

У звязку з тим, що ініціатором судових справ був позивач, тому 3 % річних, штрафні санкції та витрати на послуги адвоката не підлягають стягненню з відповідача.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не вірно розраховані втрати від інфляції.

У звязку з наведеним, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Також в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання:

про зупинення провадження по справі до розгляду заяви позивача про перегляд Верховним Судом України судових рішень по справі господарського суду м. Києва № 33/469, яким визнано недійсним третейське застереження за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р.;

про продовження строку розгляду справи, відкладення розгляду справи для надання можливості новому представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи та зняття фотокопій.

В задоволенні клопотань відмовлено у звязку з наступним.

За приписами ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зазначені обставини в даному випадку відсутні і відповідачем не доведено, що справа господарського суду м. Києва № 33/469 розглядається іншим судом, в тому числі і Верховним Судом України.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Провадження у справі № 3/5009/3199/11 порушено 09.06.2011р. за позовною заявою, що надійшла до суду 08.06.2011р.

По справі відбулося 3 судових засідання, в судовому засіданні 05.07.2011р. оголошувалась перерва за клопотанням представника відповідача Мішиної У.В. для ознайомлення з заявою позивача про збільшення позовних вимог та доданих до неї розрахунків.

Заява позивача від 26.06.2011р. “Про збільшення розміру позовних вимог” отримана відповідачем 04.07.2011р.

Отже, винятковий випадок, про якій йдеться у ст.69 ГПК України, відсутній.

Відповідач має всі необхідні документи для захисту своїх інтересів, а саме: копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, та заяву про збільшення розміру позовних вимог з додатками. Тому, клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості новому представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи та зняття фотокопій, суд розцінює як спробу затягнути розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “АВІТОН АГРО” (Продавець) та ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ” (Покупець) укладений контракт № ГР-4 від 01.07.2009р., за яким Продавець продає і поставляє, а Покупець на умовах даного контракту приймає і оплачує насіння гірчиці для технічної переробки, врожаю 2009 року (п. 1.1 Контракту).

Товар поставляється партіями. Мінімальна партія 20 тон (п.6.3 Контракту).

Кінцева вага визначається згідно товарних накладних (п.2.2 Контракту).

Умови платежу визначені сторонами в п.7.1 Контракту платіж в розмірі 100% вартості партії товару здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту поставки (у відповідності з п.6.2).

ТОВ “АВІТОН АГРО” здійснило поставку товару на адресу ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ”, що підтверджується видатковими накладними:

№РН 0000004 від 29.07.2009р. на суму 381 333, 38 грн.;

№РН 0000006 від 31.07.2009р. на суму 243 849, 55грн.;

№РН 0000027 від 07.08.2009р. на суму 717 044, 23 грн.;

№РН 0000028 від 12.08.2009р. на суму 237 000, 24 грн.

та довіреностями на отримання цінностей за договором № ГР-4 від 01.07.2009р.:

№ 256 від 29.07.2009р., № 263 від 30.07.2009р., № 283 від 06.08.2009р., № 291 від 11.08.2009р.

Всього за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р. ТОВ “АВІТОН АГРО” поставило на адресу ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ” товару на суму 1 579 227, 40 грн.

Відповідно до банківських виписок (а.с.19-27) ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ” сплатило за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р. 868 217, 40 грн.:

31.07.2009р. 96 258, 92 грн.;

10.08.2009р. 284 310, 32 грн.;

11.08.2009р. 190 000,00 грн.;

18.08.2009р. 123 388, 12 грн.;

09.10.2009р. 100 000,00 грн.;

12.10.2009р. 50 000,00 грн.;

22.01.2010р. 9 260, 04 грн.;

29.01.2010р. 10 000,00 грн.;

01.02.2010р. 5 000,00 грн.

Отже свої зобовязання за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, основний борг ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ” складає 711 010,00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є контракт № ГР-4 від 01.07.2009р. на поставку насіння гірчиці.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку умови платежу визначені сторонами в п.7.1 Контракту платіж в розмірі 100% вартості партії товару здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту поставки (у відповідності з п.6.2).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 711 010,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що 27.05.2011р. Постійно діючим третейським судом при Торгово-промисловій палаті України було порушено провадження по справі № 2/2011 про стягнення заборгованості з відповідача за цим же контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р., а також про те, що між сторонами відбувся залік зустрічних однорідних вимог на суму 286 010,00 грн., спростовуються матеріалами справи.

Так, позивачем суду надано ухвалу Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 02.07.2011р. по справі № 2/2011, згідно якої третейський розгляд у справі № 2/2011 за позовом ТОВ “АВІТОН АГРО” (м. Київ) до ТОВ “ГАЗ ІНВЕСТ” (м. Запоріжжя) про стягнення 548 748, 61 грн. припинено у звязку з відмовою позивача від позову та визнанням недійсним третейського застереження.

Факт не проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних на суму 286 010, 00 грн. встановлений рішеннями господарського суду м. Києва від 06.05.2010р. у справі № 3/126, від 14.03.2011р. у справі № 42/72-33/20, які залишені в силі постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. по справі № 3/126, від 22.06.2011р. по справі № 42/72-33/20.

В силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України зазначені факти не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 142 034, 37 грн. та три відсотка річних в сумі 36 847, 92 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобовязання за Контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р., доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

В той же час, при перевірці судом розрахунку втрат від інфляційних процесів виявлено, що позивачем допущено арифметичну помилку. Так, за видатковою накладною № РН-0000028 від 12.08.2009р. на суму 237 000, 24 грн. за період з 03.09.2009р. по 24.06.2011р. індекс інфляції складає 119,9102%, що від суми 237 000, 24 грн. складає 284 187, 49 грн.

Позивачем в цій частині інфляційні витрати нараховано в сумі 287 339, 09 грн.

Відтак, стягненню в цій частині за період з вересня 2009р. по червень 2011р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 284 187, 49 грн.

За таких обставин, в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 3 151, 61 грн. слід відмовити.

Господарським судом встановлено, що сума 3% річних від прострочених відповідачем сум у розмірі 36 847, 92 грн. за надані послуги розрахована позивачем вірно (розрахунок у додатку № 6 до заяви про збільшення позовних вимог).

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування витрат за послуги адвоката 32 310,00 грн.

Відповідач не погоджується з цим, вважає, що заявлена сума не підлягає стягненню, оскільки ініціатором судових спорів був позивач.

Господарський суд вважає, що вказана сума 32 310,00 грн. є неспіврозмірною з огляду на таке.

Договір № 86 про надання позивачу правової допомоги Адвокатським обєднанням “Адвокатська компанія Соколовський і Партнери”, повязаної із стягненням з відповідача суми боргу за контрактом № ГР-4 від 01.07.2009р., укладений 20.10.2009р. (а.с.40-43).

Повноваження представників позивача адвокатів ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. посвідчені ордером серії КМ № 012131 від 18.07.2011р., серії КМ № 012122 від 30.06.2011р., серії КМ №012123 від 30.06.2011р.

Згідно платіжних доручень № 184 від 04.11.2009р. на суму 5 000,00 грн., № 221 від 17.11.2009р. на суму 25 000,00 грн., № 130 від 13.07.2011р. на суму 2 310,00 грн. ТОВ “АВІТОН АГРО” сплатила за договором № 86 про надання правової допомоги від 20.10.2009р. суму 32 310,00 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі № 01-8/155 від 13.02.2002 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Господарський суд при вирішенні питання щодо співрозмірності розміру відшкодування адвокатських витрат враховує наступні фактори в їх сукупності: невеликий обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю Адвокатським обєднанням інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; відсутність необхідності виїзду у тривалі відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвокатів адвокатського обєднання в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 32 310,00 грн. є неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 16 155,00 грн.

Також господарський суд враховує наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив 9 095,00 грн. державного мита.

В той же час, заявлено позов на суму 889 892, 29 грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Отже, державне мито потрібно було сплатити у розмірі 8 898, 92 грн.

Таким чином, надміру сплачене державне мито в сумі 196, 08 грн. згідно платіжному дорученню № 123 від 25.06.2011р. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗ ІНВЕСТ” (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3, кв. 12, код ЄДРПОУ 31731398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВІТОН АГРО” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35535130) 711 010 (сімсот одинадцять тисяч десять) грн. 00 коп. основного боргу, 138 882 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 76 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 36 847 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок сім) грн. 92 коп. 3 % річних від простроченої суми, 16 155 (шістнадцять тисяч сто пятдесят пять) грн. 00 коп. відшкодування витрат за послуги адвоката, 8 898 (вісім тисяч вісімсот девяносто вісім) грн. 92 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3 151 (три тисячі сто пятдесят одна) грн. 61 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 196 (сто девяносто шість) грн. 08 коп. згідно платіжному дорученню № 123 від 25.06.2011р. повернути позивачу. Видати довідку.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.08.2011р.