Рішення № 17689049, 04.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" серпня 2011 р.Справа № 16/5007/75/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: ОСОБА_1., дов. від 30.05.11р. № 2496/02/17-11

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: ОСОБА_2. - підприємець, ОСОБА_3., дов. від 04.08.11р.

прокурор: Алексєєв С.М., посв. № 99

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом прокурора Бердичівського району в інтересах держави в особі:

1) Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

2) Головного управління держкомзему в Житомирській області (м.Житомир)

до 1) Бердичівської районної державної адміністрації (м.Бердичів)

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Бердичів)

про визнання незаконним розпорядження голови Бердичівської РДА № 154 від 27.05.03р., недійсним договору № 65 від 02.06.03р. та угоди від 06.08.10р.

Позивач звернувся з позовом про визнання розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації № 154 від 27.05.03р. "Про надання земельних ділянок в оренду" незаконним; визнання недійсним договору № 65 оренди земельних ділянок водного фонду від 02.06.03р. площею 40,1га, розташованої на території Мирославської сільської ради Бердичівського району та визнання недійсною угоду від 06.08.10р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 02.06.03р. №65, які укладені між Бердичівською районною державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_2

Представник Головного управління держкомзему в Житомирській області та прокурор позов підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім іншого зазначили, що оспорюване розпорядження прийнято з порушенням чинного законодавства, зокрема, що відповідачем - Бердичівською районною державною адміністрацією неправомірно передано підприємцю ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку без обов'язкового розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У зв'язку з цим вважають, що оспорювані договір оренди земельних ділянок водного фонду від 02.06.03р. № 65 та угода від 06.08.10р., укладені між відповідачами, є недійсними, оскільки оспорюване розпорядження на підставі якого укладено вказаний договір, прийнято з порушенням чинного законодавства.

Позивач - Житомирська обласна державна адміністрація клопотанням від 04.08.11р., переданим суду по факсу, повідомила, що позов прокурора підтримує та просить розглядати справу за відсутності її представника.

Відповідач - Бердичівська районна державна адміністрація свого представника в судове засідання жодного разу не направила, у відзивах та клопотаннях, надісланих на адресу суду, просила прийняти рішення за відсутності її представника, вважає, що оспорюване розпорядження № 154 від 27.05.03р. на дату його прийняття не суперечило чинному законодавству.

Відповідач - підприємець ОСОБА_2. у відзиві від 18.07.11р., доповненні до відзиву та в судовому засіданні, а також його представник проти позову заперечили. Зокрема зазначили, що його вина відсутня в тому, що Бердичівська районна державна адміністрація прийняла оспорюване розпорядження без проекту відведення земельної ділянки. Він лише виконував вказівки органу влади, збирав та подавав ті документи, які від нього вимагали державні службовці. Також зазначили, що вимоги про визнання розпорядження незаконним повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2003р. головою Бердичівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 154 "Про надання земельних ділянок в оренду", підпунктом 1.4 якого відповідачу ОСОБА_2 вирішено надати земельну ділянку на умовах оренди для риборозведення за рахунок земель водного фонду сільських рад на території Мирославської сільської ради строком на п'ять років площею 40,1 га. із встановленням орендної плати в сумі 80 грн. за 1 га щорічно (а.с.31).

Цим же розпорядженням (п.6) вирішено доручити головному фінансисту управління сільського господарства і продовольства провести укладання договорів оренди згідно чинного законодавства.

На виконання вищезазначеного розпорядження № 154 між Бердичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) 02.06.03р. укладено договір оренди земельних ділянок водного фонду, згідно якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду площею 40,1 га, яка знаходиться на території Мирославської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а.с.9,10).

06.08.2010р. відповідачі у справі уклали угоду від 06.08.10р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 02.06.03р. №65, якою поновили дію вказаного договору оренди № 65 від 02.06.03р. до 02.06.13р. (а.с.11).

Господарський суд вважає, що вищезазначене розпорядження, договір оренди і угода підлягають визнанню, відповідно, незаконним та недійсними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.99р. № 586-ХІV, місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ч.2 ст.151 Господарського кодексу України, порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до п."б" ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення договору), районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення договору) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч.2 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення договору) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як видно з оспорюваного договору № 65 від 02.06.03р. державна реєстрація його не здійснена (а.с.9,10, 32-35).

Відповідно до пп."в" ч.1 ст.20 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.03р. №858-IV, землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 р. № 161-XIV, невід'ємною частиною договору оренди землі є, зокрема, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Отже на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення оспорюваного договору відповідачами не були дотримані вищезазначені вимоги Земельного кодексу України та Законів України "Про землеустрій" та "Про оренду землі".

Ці ж самі вимоги не були дотримані відповідачами при укладенні оспорюваної угоди від 06.08.10р.

Крім того, при укладенні цієї угоди відповідачами також не дотримані вимоги Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.04р. № 1808-IV.

Так, відповідно до абз.7 ч.1 ст.9 цього Закону, обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

З матеріалів справи видно, що така експертиза відповідачами не проводилась.

Отже, передача в оренду земельної ділянки (поновлення договору оренди від 02.06.03р. № 65) відбулась без висновку державної експертизи землевпорядної документації, оскільки відсутній позитивний висновок експертизи, який є підставою для прийняття рішення уповноваженим органом.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.99р. № 586-XIV, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оспорюване розпорядження вимогам Конституції України та зазначеним нормативним актам не відповідає, а тому є незаконним.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Надання земельної ділянки в оренду з порушенням вимог чинного законодавства суперечить інтересам держави.

Відповідно до ч.1 ст.21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до п."а" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, порушенням законодавства є, зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Прийняте головою Бердичівської районної державної адміністрації незаконне розпорядження від 27.05.03р. № 154 стало підставою для укладення оспорюваних договору оренди земельної ділянки від від 02.06.03р. № 65 та угоди від 06.08.10р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 02.06.03р. № 65.

На цій підставі, зазначені договір оренди та угода, укладені між Бердичівською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 визнаються судом недійсними.

При цьому, оспорюване розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації № 154 від 27.05.03р. "Про надання земельних ділянок в оренду" визнається судом незаконним лише в частині, що стосується надання земельної ділянки в оренду відповідачу ОСОБА_2

У зв'язку з цим, вимоги прокурора та позивачів про визнання цього розпорядження незаконним в цілому задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що оспорюване розпорядження стало підставою для подання прокурором цього позову, господарський суд покладає судові витрати на Бердичівську районну державну адміністрацію.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позову задовольнити частково.

2. Визнати незаконним розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації № 154 від 27.05.03р. "Про надання земельних ділянок в оренду" в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки на умовах оренди для риборозведення на території Мирославської сільської ради площею 40,1 га.

3. Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки № 65 від 02.06.03р. оренди земельних ділянок водного фонду та угоду від 06.08.10р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 02.06.03р. № 65, укладені між Бердичівською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2

4. Стягнути з Бердичівської районної державної адміністрації, 13300, м.Бердичів, площа Соборна 23, ідентифікаційний код 04053619:

- в доход Державного бюджету України (п/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 85,00грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України (п/р 31217264700002 у ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, ЄДРПОУ 22062319, отримувач УДК у м.Житомирі) - 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 04.08.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк: 7 прим.

1 - у справу,

2-5 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.),

6,7 - прокурору.