Рішення № 17688563, 21.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2011Справа №5002-16/2212-2011 За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Приватного підприємства «САМІ І К» (95034, м. Сімферополь, вул.. Лермонтова, 22, кв.33, ідентифікаційний код 34740248)

Про стягнення 4654,36 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_1. представ., дов. № 20-3/6261 від 30.12.2010р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Приватного підприємства «САМІ І К» 4654,36 грн., у тому числі основний борг у розмірі 4531,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 33,22 грн. та 3% річних у сумі 89,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній вартості поставленої йому позивачем за договором № 2016 від 09.11.2009 р. теплової енергії, у звязку з чим заборгованість Приватного підприємства «САМІ І К» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» за період з 25.12.2009 р. по 13.05.2011 р. складає 4531,90 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 33,22 грн. та 3% річних у сумі 89,24 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2011р. надав витребувані судом документи, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, а також уточнив період утворення основного боргу, згідно з розрахунком доданих до позовної заяви.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, письмовий відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, ухвали суду, які були направлені за адресою державної реєстрації відповідача, були повернуті відділенням поштового звязку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 14.07.2011р. адресою державної реєстрації відповідача є : 95034, м. Сімферополь, вул.. Лермонтова, б.22, кв.33

Вказана адреса також вказана позивачем у позовній заяві, а відтак усі документи направлялися судом за вказаною юридичною адресою.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

09.11.2009 р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Продавець) та Приватним підприємством «САМІ І К» (Покупець) був укладений договір на постачання теплової енергії № 2016 (а.с. 7-10)

Згідно з п. 1.1 Договору Продавець приймає на себе зобовязання продати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченому дійсним договором з урахуванням температурного графіку, а Покупець зобовязується прийняти від Продавця теплову енергію та сплатити її за встановленими тарифами у передбачені договором строки.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору Покупець зобовязаний виконати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії у обсязі та у строк, передбачений дійсним договором, з метою завчасного отримання рахунку на сплату у Продавця (не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця)

Розрахунки за теплову енергію проводяться у грошовій формі щомісячно не пізніше 25 числа наступного за розрахунковим місяця. (п.6.1. Договору)

Площа опалення складає 42,7 м.кв. (відповідно до додатку № 1 до договору) (а.с.11)

Підставою для оплати є виставлені Продавцем рахунки (п.6.7Договору)

П. 10.1 Договору передбачено, що цей договір вступає в силу з 09.11.2009 р. та діє по 08.11.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сімферопольської міської ради № 2273 від 12.09.2008р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання, що надаються ОП «Кримтеплокомуненерго» усім групам споживачів м. Сімферополя» був встановлений тариф, зокрема для відповідача по дійсній справі, за 1 кв.м. протягом місяця складає 6,42 грн.

Разом з тим, 24.12.2010р. Сімферопольською міською радою було прийнято рішенням № 3471, відповідно до якого тариф за 1 кв.м. протягом місяця складає 7,49 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату отриманої теплової енергії за відповідачем виникла заборгованість за період з 25.12.2009р. по 13.05.2011р. на суму 4531,90 грн., яка у позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобовязання за договором та надавались послуги з постачання теплової енергії. Також, в матеріалах справи є рахунки, які виставлялися відповідачу за кожний місяць отриманої теплової енергії. Загальна сума сплати за теплову енергію на підставі виставлених рахунків складає 4531,90 грн. (а.с.30-39)

Факт направлення рахунків на адресу відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами замовної кореспонденції. (а.с.41-47)

Згідно з розрахунком ціни позову (а.с.12) позивач уточнив період утворення суми основного боргу та вказував період з листопада 2009 року по березень 2011 року, а тому суд вважає необхідним стягнути суму боргу у розмірі 4531,90 грн. саме за період з листопада 2009р. по березень 2011р. включено, що також підтверджується останнім рахунком, виставленим відповідачу на сплату саме за березень 2011р.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому товару за договором на постачання теплової енергії від 09.11.2009р., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4531,90 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки інфляційних втрат у розмірі 33,22 грн. та 3% річних у розмірі 89,24 грн. за період з листопада 2009 р. по травень 2011р. розраховані позивачем правомірно, а тому також підлягають стягненню з ПП «САМІ І К».

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідач не надав письмовий відзив на позовну заяву з обґрунтованими запереченнями та доказів сплати заборгованості, що передбачено ст..ст. 33, 34 ГПК України, а також ухилився від участі у звірці розрахунків з позивачем.

Таким чином позов підлягає задоволенню, через що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4654,36 грн., в тому числі: 4531,90 грн. основного боргу, 33,22грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 89,24 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також розглянув заяву позивача від 07.07.2011р. щодо повернення заяйво сплаченого державного мита у розмірі 102,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Так, в матеріалах справи наявні два платіжних доручення № 2034 від 18.05.2011р. (а.с.5) та № 2034 від 18.05.2011р.(а.с.54), які свідчать про сплату державного мита у сумі 102,00 грн.

Дослідивши вказані платіжні доручення суд не вбачає підстав для задоволення заявленої заяви щодо повернення зайвого сплаченого державного мита, оскільки надані платіжні доручення є тотожними, тобто проведеними банком у той же самий день. Лише на платіжному дорученні (а.с.54) на зворотній його сторінці міститься запис про зарахування коштів до бюджету, що відповідає вимогам ст.. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції №15 від 22.04.1993 р., при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

За таких обставин, сплачено державне мито платіжним дорученням № 2034 від 18.05.2011р. у розмірі 102, 00 грн. не підлягає поверненню ОП «Кримтеплокомуненерго».

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «САМІ І К» (95034, м. Сімферополь, вул.. Лермонтова, 22, кв.33, ідентифікаційний код 34740248, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593, р/р 2600700145930 у філії ВАТ «Укрсимбанк» м. Ялта, МФО 324786) 4654,36 грн., в тому числі: 4531,90 грн. основного боргу, 33,22грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 89,24 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.