Постанова № 17688439, 09.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"09" серпня 2011 р. Справа № 5005/802/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

суддіМуравйов О. В.

Полянський А. Г.

Ходаківська І. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

на постанову

відДніпропетровського апеляційного господарського суду

07.06.2011 року

у справі№5005/802/2011 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

доПриватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем."

простягнення 2287,17 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача: не з'явились не з'явились В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." про стягнення 2287,17 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року у справі №5005/802/2011 (суддя Євстигнеєва Н. М.) частково задоволено позовні вимоги: стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." на користь державного бюджету України неустойку в розмірі 1143,59 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі №5005/802/2011 (головуючий суддя Прокопенко А. Є., судді Дмитренко А. К., Вечірко І. О.) здійснено заміну відповідача –Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." у м. Дніпропетровську на Приватне акціонерне товариство "Київстар" в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства "Київстар". Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року у справі №5005/802/2011 змінено, викладено його резолютивну частину у наступній редакції: "У задоволенні позову відмовити."

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. ст. 258, 785 ЦК України, ст. 232 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти вимог та доводів скаржника заперечує, просить залишити постанову по справі в силі.

Розпорядженням Заступника Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.08.2011 року №03.8-5/438 для перегляду в касаційному порядку справи №5005/802/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді –Полянський А. Г., Ходаківська І. П.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами встановлено, що 27.07.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." у м. Дніпропетровську (орендар), укладено договір оренди №2785/2006 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –частину нежитлового вбудованого приміщення площею 10,0 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Ген. Батюка, 19, що знаходиться на балансі Слов’янського державного педагогічного університету.

Передачу об'єкта здійснено за актом приймання-передачі від 27.07.2006 року.

Відповідно до п. п. 3.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 27.02.2007 року №1) орендна плата визначається на підставі змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року №1846 до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 "Про Методику розрахунку та використання плати за оренду державного майна" і становить за базовий місяць розрахунку січень 2007 року –84 грн. (без індексу інфляції за січень 2007 року, який має бути врахований при сплаті орендної плати за січень). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинного законодавства.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору оренди).

Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 25 числа місяця (п. 3.3 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено строк дії договору - 360 днів, що діє з 27.07.2006 року до 22.07.2007 року.

22.07.2009 року позивач направив відповідачу листа від 20.07.2009 року, вих. №11-06-04-07857 про припинення дії договору з 11.07.2009 року у зв’язку з закінченням строку, на який договір був укладений. В листі позивач також зазначив, що відповідачу необхідно повернути відповідно до п. 2.4 договору балансоутримувачу об’єкт оренди по акту приймання-передачі.

Вказаний лист отриманий відповідачем 24.07.2009 року.

Судами встановлено, що з урахуванням положень ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 ЦК України договір припинив свою дію 11.07.2009 року.

Після припинення дії договору оренди відповідач продовжував користуватися орендованим майном та сплачувати орендні платежі.

За період з липня 2009 року по червень 2010 року відповідачем сплачено в дохід державного бюджету орендну плату в розмірі 50% згідно умов договору в сумі 813,29 грн.

Позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нарахована неустойка за період з 25.07.2009 року по червень 2010 року в сумі 3050,28 грн.

Кошти, перераховані відповідачем після закінчення строку дії договору в сумі 763,11 грн. зараховані позивачем в рахунок сплати неустойки. Заявлена до стягнення неустойка становить 2287,17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині 1143,59 грн., суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору орендна плата розподіляється у рівних частинах між державним бюджетом та балансоутримувачем, а тому позивач має право на стягнення 50 % неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено право саме орендодавця у разі невиконання орендарем обов’язку щодо повернення майна вимагати неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, тому висновки місцевого господарського суду щодо стягнення неустойки відповідно до пропорційного розподілу орендної плати (50% на 50%) є помилковими.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення неустойки за період з 25.07.2009 року по 21.01.2010 року, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому судом зазначено, що в силу положень статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 283 ГК до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК визначено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За статтею 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, тому висновок про зменшення строку нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 року по справі №30/190.

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду про застосування позовної давності відповідно до положень ч. 2 ст. 258 та ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, у зв'язку з тим, що позивач повинен був нарахувати неустойку за період з 25.07.2009 року по 25.01.2010 року, а не за 12 місяців, суперечить положенням ст. 785 ЦК України.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог через застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право серед іншого скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Судом апеляційної інстанції в порушення вказаної норми не враховано, що зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення, не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 1119 ГПК України передбачено повноваження суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 785 ЦК України, а постанова апеляційного суду –з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 785 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 103 ГПК України, що згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для їх скасування.

Оскільки судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено правомірність нарахування позивачем неустойки за користування орендованим приміщенням після закінчення строку оренди в сумі 2 287,17 грн., виходячи з встановлених обставин суд касаційної інстанції приймає нове про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача зазначеної суми неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті держаного мита в сумі та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі №5005/802/2011 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року у справі №5005/802/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, ЄДРПОУ 21673832) на користь державного бюджету України (рахунок №31117093700002, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДКУ у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537 МФО 834016) 2287,17 грн. неустойки.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, ЄДРПОУ 21673832) в доход Державного бюджету України 204 грн. державного мита.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, ЄДРПОУ 21673832) в доход Державного бюджету України 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу наказу, оформленого відповідно до вимог ст. ст. 116, 117 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. Г. Полянський

І. П. Ходаківська