Постанова № 17675498, 29.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011 № 50/134

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Лобаня О.І.

при секретарі:

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 29.06.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року

у справі № 50/134 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві

до комунального підприємства «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у м. Києві ради

про відшкодування шкоди в розмірі 81770, 79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві до КП «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у м. Києві ради про стягнення 81770, 79 грн. задоволені у повному обсязі, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача суму шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,18 га по вул. Туманяна, 2 у Дніпровському районі м. Києва в розмірі 80 580, 79 грн. та суму шкоди заподіяної зеленим насадженням на земельній ділянці площею 0, 18 га по вул. Туманяна, 2 у Дніпровському районі м. Києва в розмірі 1190 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року по справі №50/134 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Прокуратура Дніпровського району міста Києва проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі апеляційної скарги комунального підприємства «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року, згідно ст.ст. 65, 86, 98, 99 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 18.04.2011 року порушено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судових засіданнях надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник прокуратури у судовому засіданні 18.05.2011 року надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі. В судові засідання 15.06.2011 року та 29.06.2011 року представник прокуратури не зявлявся про поважність причин неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 17.06.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.

29.06.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 21.03.2011 року з огляду на наступне.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як свідчать п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено судом першої інстанції 25.10.2010 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві спільно з прокуратурою Дніпровського району м. Києва проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на автомобільній стоянці по вул. Туманяна, 2.

В результаті перевірки встановлено, що на земельній ділянці по вул. Туманяна, 2 у Дніпровському районі м. Києва розміщена автомобільна стоянка згідно двостороннього договору № 10-2 від 08.10.2010 року укладеного між КП «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної в м. Києві ради та ФОП ОСОБА_1., який відповідно до вказаного договору отримав в експлуатацію паркувальний майданчик за вищевказаною адресою.

З акту перевірки від 25.10.2010 року також вбачається, що на момент перевірки встановлено факт огородження сітчастим парканом земельної ділянки за вказаною адресою, орієнтованою площею 0, 18 га для організації автомобільної ділянки, розміщено вагончик охорони, наявні всі візуальні ознаки підготовки майданчика для паркування автомобілів.

Спір по даній справі виник у зв'язку із самовільним, на думку прокурора та позивача, зайняттям КП «Дніпро-парксервіс» земельної ділянки та знищенням газону звичайного, у зв'язку з чим прокурором заявлено вимоги відшкодувати шкоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Рішеннями Київської міської ради VI сесії XXIV скликання від 27.11.2003 року №216/1090, Дніпровської районної у м. Києві ради X сесії XXIV скликання від 03.06.2004 року № 156 та XI сесії V скликання від 16.11.2007 року № 189 Комунальне підприємство «Дніпро-парксервіс» визначено єдиним оператором в Дніпровському районі м. Києва з надання платних послуг з паркування та відстою автотранспортних засобів, стягнення паркувального збору та його надходження до районного бюджету.

Земельна ділянка по вул. Туманяна, 2 визначена в додатку до рішення Дніпровської районної ради у м. Києві V скликання від 29.09.2010 року № 398 «Про затвердження єдиного реєстру місць нічного тимчасового відстою транспортних засобів на територіях адміністративно-територіально віднесених до Дніпровського району м.Києва» (а.с. 101 106).

Отже, використання КП «Дніпро-парксервіс» вказаної земельної ділянки здійснюється на підставі чинних рішень органу місцевого самоврядування, доказів на підтвердження їх скасування сторонами надано не було.

З врахуванням викладеного, у колегії відсутні підстави для визнання доведеними обставин, на які посилається заступник прокурора Дніпровського району м.Києва у позовній заяві і посилався представник прокуратури в судовому засіданні щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки по вул. Туманяна, 2 в м.Києві, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

08.10.2010 року між відповідачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (уповноважена особа) укладено Договір № 10-2, відповідно до умов якого уповноважена особа бере в експлуатацію у відповідача (згідно з рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради V скликання XXІІ сесії № 398 від 29.09.2009 року) та здійснює організацію місць платного паркування, відстою та зберігання транспортних засобів на паркувальному майданчику, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За експлуатацію місць платного паркування Уповноважена особа сплачує відповідачу суму обумовлену даним Договором, та яка вказується в Протоколі узгодження договірної ціни та кількості паркувальних місць, який є окремим Додатком до Договору.

Положеннями Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, передбачено визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до абзацу 3 п. 17.2 розділу XVII «Правил паркування транспортних засобів у м. Києві» затверджених рішенням Київської міськради II сесії VI скликання від 25.12.2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» відведені місця це місця платного паркування, які знаходяться на земельних ділянках, розташованих поза межами червоних ліній, або на земельних ділянках, відносно яких не визначено балансоутримувача, повинні бути огороджені, обладнані дорожніми знаками, мати освітлення та приміщення для охорони, можуть мати дорожню розмітку (в залежності від погодних умов, норм року) та можуть бути оснащені пристроями для контролю часу паркування, а тому дії КП «Дніпро-парксервіс» щодо огородження спірної земельної ділянки парканом є правомірними.

Як зазначено, прокурором згідно заявленого позову також ставиться питання про стягнення збитків нанесених державі відповідачем внаслідок самовільного використання земельної ділянки.

Згідно пункту 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок за умови доведеності даного факту, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Докази складення зазначених документів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, припису з вимогою усунення порушення земельного законодавства та постанови про накладення адміністративного стягнення щодо самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні і ні прокуратурою Дніпровського району м.Києва ні позивачем суду надані не були.

З огляду на викладене, сам акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.10.2010 року № 08/87а не вважається достатнім та беззаперечним доказом порушення відповідачем земельного законодавства.

Вищевказаних документів, які б підтвердили факт порушень законодавства з боку КП «Дніпро-парксервіс», або інших належних доказів на підтвердження зазначеного, до позовної заяви та в судовому засіданні прокурором та позивачем надано не було.

Відповідно до п. 4.1.1. рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття.

Таким чином, використання земельної ділянки без документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, при відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, припису з вимогою усунення порушення земельного законодавства, постанови про накладення адміністративного стягнення та за наявності волевиявлення органів місцевого самоврядування на передачу такої земельної ділянки, не є підставою для висновку про самовільне зайняття земельної ділянки та стягнення шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

За таких обставин судова колегія не може погодитись з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога про відшкодування на користь Державної екологічної інспекції збитків від самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки в розмірі 80580, 79 грн. є законною та обґрунтованою.

Прокурором в обгрунтування позову також заявлено вимогу про самовільне знищення відповідачем газону звичайного на земельній ділянці по вул. Туманяна, 2 у Дніпровському районі м. Києва без належним чином оформленої дозвільної документації, що призвело до завдання шкоди у розмірі 1 190 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року № 105 встановлено, що газон - певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернуванням.

Будь-яких доказів існування на спірній земельній ділянці штучного дернового покриву, який створений посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав або одернування (газону) прокурором та позивачем не надано, доданий до позову акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 08/87а від 25.10.2010 року не містить посилання на існування газону чи його знищення, а наявність розрахунку шкоди, за відсутності будь-яких доказів існування газону на спірній земельній ділянці не є доказом наявності газону на спірній ділянці.

Таким чином, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно доведеності обставин щодо самовільного знищення відповідачем газону звичайного на спірній земельній ділянці та обгрунтованості позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування вказаного виду цивільно-правої відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: завданої шкоди, протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв'язку між першими двома елементами; вини заподіювача шкоди.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції прокурором та позивачем не було доведено наявності в діях відповідача наведених вище елементів (ні окремо ні в їх сукупності), які є необхідними при визначенні цивільно-правової відповідальності.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач своїми діями з облаштування автостоянки, завдав державі шкоду у розмірі 81770, 79 грн. не відповідає дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником відповідача в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини справи які викладені в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а позивачем не спростовано та не доведено протилежне.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року прийняте за неповним зясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року у справі № 50/134 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року у справі № 50/134 скасувати.

3.Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

4.Стягнути із Державної екологічної інспекції в м. Києві (код ЄДРПОУ 34481451 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь комунального підприємства «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у м. Києві ради код (ЄДРПОУ 32959821) 408, 86 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні виконавчі документи.

6.Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

7.Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст.105 ГПК України.

8.Матеріали справи № 50/134 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяФедорчук Р.В.

СуддіТкаченко Б.О.

Лобань О.І.