Постанова № 17675486, 25.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2011                                                                                           № 13/549

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Федорчука Р.В.

суддів:           Лобаня О.І.

          Ткаченка Б.О.

при секретарі:           

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 25.07.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року

у справі № 13/549 (суддя – Курдельчук І.Д.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»

до           1. Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

                     2. Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

про стягнення 107458, 56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва з урахуванням уточнених позовних вимог, 12.04.2011 року прийняв рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не обґрунтовано наявності шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідачів, а також не обґрунтовано належним чином відповідними доказами, яку саме майнову шкоду і якими протиправними діями відповідачі завдали позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду міста Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду від 12.04.2011 року по справі № 13/549 скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов’язати першого відповідача прийняти вагон № 66687468 з приймально-здавальних колій позивача; стягнути з першого відповідача на користь позивача 350259, 29 грн. затрат по оплаті за користування полу вагоном № 66687468 за період з 26.02.2009 року по 28.03.2011 року; стягнути з другого відповідача на користь позивача суму в розмірі 12077, 36 грн. (оплата за проведення дослідження зварних з’єднань торцевих дверей полу вагона № 6668768, оплата за проведення технічного стану вказаного навіввагону).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Перший відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції залишити рішення місцевого господарського суду без змін по суті, але при винесені постанови врахувати, що назву ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» змінено на ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», а також стягнути з позивача на користь першого відповідача 14898 грн. сплачених коштів за проведення експертизи.

В підтвердження обставин щодо зміни назви перший відповідач надав Наказ № 65 від 22.04.2011 року та нову редакцію статуту ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

З врахуванням зазначеного колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вважає за необхідне змінити назву ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Другий відповідач, також заперечує проти доводів апеляційної з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції від 12.04.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року, згідно ст.ст. 86, 98 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 27.05.2011 року прийняв апеляційну скаргу до апеляційного провадження та призначив до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2011 року надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги. У цьому ж судовому засіданні представники першого відповідача також надали пояснення суду та заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Представники другого відповідача в судове засідання 25.07.2011 року не з’являлись. В судовому засіданні 22.06.2011 року надали пояснення суду та заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників другого відповідача.

В судовому засіданні 25.07.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено судом першої інстанції, 26.07.2007 року між першим відповідачем (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір № 93-10/702696 про надання послуг з перевезення вантажів, який набуває чинності з 20.08.2007 року і діє до 19.08.2012 року (т. 1 а.с. 55 – 59, далі – договір).

Предметом вказаного договору є обов’язок першого відповідача надати позивачу послуги з перевезення вантажів та інших послуг пов’язаних з цим.

За умовами п. 1.2. Договору, послуга з перевезення передбачає здійснення подачі вагонів, які надходять на адресу замовника (позивача), від станції Красноперекопськ Придніпровської залізниці, на приймально-здавальних колій замовника та забирання вагонів з приймально-здавальні колії замовника після проведення вантажних операцій.

Пунктом 2.9. договору визначено, що приймання вагонів від залізниці проводиться на колії №№ 3, 4, 5 станції Красноперекопськ, прийомоздавачем виконавця, який перевіряє при цьому наявність пломб та схоронність вантажів на відкритому рухомому складі.

Згідно п. 2.10. договору, передавання вагонів виконавцем замовнику здійснюється на приймально-здавальних коліях замовника №№ 15, 16, 17, 18. Часом передачі вагонів вважається час подавання вагонів на приймально-здавальну колію, зазначений в натурному листі та у відомості плати за надані послуги і завірений підписами представників виконавця та замовника.

На виконання умов договору першим відповідачем надані позивачу послуги з перевезення вантажу та інші послуги пов’язанні з перевезенням вантажу, що підтверджується, зокрема, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), т. 2 а.с.50 -72, т. 3 а.с. 105-126), натурними листами (т. 5 а.с. 3, 29 - 40) та накопичувальними картками (т. 4 а.с. 43 - 49).

За умовами п. 7.3.1. договору, позивач зобов’язався забезпечувати збереження вантажів і вагонів, які знаходяться на його території.

Судом першої інстанції також було встановлено, що 26.02.2009 року на станцію Красноперекопськ Придніпровської залізниці надійшов напіввагон № 66687468, завантажений вапняковим каменем. Від станції Красноперекопськ до передавальних колій позивача, на адресу якого надійшов напіввагон, перевезення проводилось локомотивом першого відповідача. Напіввагон № 66687468 на територію позивача від працівників другого відповідача був прийнятий 26.02.2009 по пам'ятці № 239 (ф. ГУ-45) без пред'явлення претензій до його технічного стану.

В подальшому відбулась розгрузка вказаного напіввагону за допомогою вібраційного механізму та працівників позивача. Після підняття вібраційного механізму з напіввагону, 26.02.2009 року внаслідок падіння торцевих дверей всередину напіввагона, був травмований вантажник позивача, що підтверджується Актом № 1 (т. 1 а.с. 60). Відповідно до тверджень позивача, падіння дверей сталося з причин технічної несправності торцевих дверей напіввагону, що підтверджується Актом № 26/1, Актом техогляду від 26.02.09 року (т. 1 а.с. 68 – 70) та протоколами оперативних нарад (т. 1 а.с. 73 – 74).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що другий відповідач подав технічно несправний напіввагон № 66687468, який разом з вантажем передав в несправному стані першому відповідачу, а останній направив цей напіввагон для перевезення вантажу позивачу. Також, позивач послався на те, що перший відповідач відмовився забрати напіввагон із залізничних колій позивача, чим спричинив останньому додаткові затрати, що призвело до звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Господарський суд міста Києва керуючись положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також положеннями Статуту залізниць України та Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, 12.04.2011 року прийняв рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що рішення суду першої інстанції від 12.04.2011 року підлягає зміні, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції для з’ясування обставин справності (несправності) поданого позивачеві напіввагону було призначено технічну експертизу.

Висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2625/2626 було встановлено порушення позивачем та другим відповідачем вимог експлуатації та розвантаження напіввагона № 66687486 (т. 6 а.с. 29 – 55).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши вказаний висновок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що експерт помилково послався на те, що механізм яким проводилась розгрузка напіввагона № 66687486 відповідає вимогам ГОСТ, оскільки позивачем доказів на підтвердження зазначеного надано не було.

Умовами договору про надання послуг з перевезення вантажів від 26.11.2007 року не підтверджується, що між позивачем та першим відповідачем було узгоджено порядок розгрузки вагонів портальним візком з вібраційними плитами.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Тобто, за загальним правилом, позивач повинен довести факт завданої відповідачем шкоди, протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв'язку між першими двома елементами, вини заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з вказаних елементів відповідальність не настає. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 30.05.2006 року по справі № 42/266-6/492.

Відповідно до п.п. 3.7. п. 3 розділу 12 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України розрахунки за користування вагонами проводяться залізницею (в даному випадку другим відповідачем) безпосередньо з підприємствами промислового залізничного транспорту (відповідач 1).

Порядок розрахунків між другим відповідачем та першим відповідачем за користування вагонами, які надійшли на адресу вантажовласників (в даному випадку позивача), відображений в п. 13 Договору «Про експлуатацію залізничної під’їзної колії при станції Красноперекопськ Придніпровської залізниці» № ПР/М-07-4-34НЮдч від 04.07.2007 року (т. 4 а.с. 7).

Пунктом 7.3.3. Договору від 26.07.2007 року передбачено відшкодування позивачем першому відповідачу коштів, стягнених залізницею (другим відповідачем), в тому числі і за користуванням вагонами.

Судом першої інстанції було встановлено, про що не заперечують представники сторін, з боку другого відповідача відшкодування коштів проведені відповідно до вимог п.119 Статуту залізниць України, розділів 6 та 12 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, а також на підставі господарських договорів від 04.07.2007 року (т. 4 а.с. 7) та від 26.07.2007 року (т. 1 а.с. 55).

Як вже зазначалось для застосування цивільно-правої відповідальності необхідною є наявність всіх елементів цивільно-правової відповідальності.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем не було доведено наявності в діях відповідачів елементів цивільно-правової відповідальності, які є необхідними при визначенні вказаної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтовано наявності шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідачів, як і не обґрунтувано належним чином яку саме шкоду майну і якими протиправними діями відповідачі завдали позивачу.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 24 Закону України «Про залізничний транспорт» відправники, одержувачі вантажів та власники під'їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники - за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Претензії, що виникають з перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу, пред'являються у порядку, передбаченому статтями 130-134 Статуту залізниць України згідно до Правил заявлення та розгляду претензій.

Претензії про відшкодування збитків за втрату, недостачу, псування та пошкодження вантажу, про сплату штрафів за прострочення доставки вантажу, порожніх власних та орендованих вагонів заявляються залізниці.

Претензії щодо повернення плати за користування вагонами і контейнерами, у тому числі за час перебування їх під очищенням, заявляються відправниками залізниці відправлення.

Стаття 124 Статуту залізниць України визначає відповідальність винної сторони перед залізницею, але не вирішує питання про порядок розрахунку відшкодування збитків за пошкодження вантажних вагонів.

В силу ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

По випадку пошкоджень працівники залізниці у складі комісії, до складу якої входить представник винної сторони, складають акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М, що складається відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції 08.07.2007 року за № 567/6855 і є підставою для пред’явлення винній стороні претензій щодо відшкодування збитків за пошкодження вагона.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки плату стягнуто з позивача за користування вагоном який не повернуто залізниці у встановленому порядку, відсутні підстави вважати обґрунтованими вимоги про повернення (стягнення) цієї плати з першого відповідача.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов’язання першого відповідача прийняти напіввагон № 66687468 з приймально-здавальних колій позивача; стягнення з першого відповідача на користь позивача 350259, 29 грн. затрат по оплаті за користування напіввагоном № 66687468 за період з 26.02.2009 року по 28.03.2011 року; стягнення з другого відповідача на користь позивача суму в розмірі 12077, 36 грн. (оплата за проведення дослідження зварних з’єднань торцевих дверей полу вагона №6668768, оплата за проведення технічного стану полу вказаного вагону).

Щодо доводів апеляційної скарги, що перший відповідач відмовився прийняти пошкоджений напіввагон № 66687468 внаслідок чого виник простій вказаного вагону на який другим відповідачем була нарахована плата за користування вагоном, колегія суддів зазначає таке.

Із змісту п. 2.9 Договору від 26.07.2007 року вбачається, що при прийманні вагонів від залізниці (відповідач 2) виконавець (відповідач 1) перевіряє лише наявність пломб та схоронність вантажів на відкритому рухомому складі.

Згідно п. 2.12 Договору позивач взяв на себе відповідальність за схоронність вагонів з моменту подачі їх на приймально-здавальні колії та до моменту повернення.

Відповідно до п. 7.3.2 Договору позивач зобов’язався при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт забезпечувати збереження вагонного парку.

Крім того, п. 2.17 Договору сторони передбачили, що при прибутті вантажів у несправних вагонах позивач вирішує питання ремонту і вивантаження з цих вагонів з вантажовідправником і залізницею (відповідач 2) без участі виконавця (відповідача 1).

З наведеного вбачається, що всі взаємовідносини при пошкодженні позивачем рухомого парку другого відповідача та відшкодування шкоди (збитків) вирішуються ними без участі першого відповідача, а тому посилання скаржника на простій напіввагону з вини першого відповідача не підтверджується фактичними обставинами справи та наявними у справі документами.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду, не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно посилань скаржника на неправомірність нарахування та стягнення з нього плати за користування напіввагоном з огляду на таке.

Як вже зазначалось 26.02.2009 року позивач прийняв від першого відповідача напіввагон № 66687469. При прийманні вказаного напіввагону у скаржника не виникло жодних зауважень щодо його технічної несправності.

З 26.02.2009 року вказаний напіввагон знаходиться на території позивача і не може бути прийнятий власником, тобто другим відповідачем (залізниця), тому що Правилами користування вагонами та контейнерами передбачений прийом пошкоджених вагонів тільки після підписання вантажовласником (скаржником ) Акту про пошкодження вагону. В матералах справи відсутні докази підписання вказаного Акту, а тому другий відповідач не може прийняти спірний напіввагон так, як такі дії без акту Правилами не передбачено.

Враховуючи те, що фактично напіввагон № 66687469 з 26.02.2009 року знаходиться на території позивача, що свідчить про користування напіввагоном останнім, а тому нарахування другим відповідачем та стягнення з першого відповідача плати за користування позивачем спірним напіввагоном, є законним та обґрунтованим. Згідно умов пункту 7.3.3. договору від 26.07.2007року, у разі пошкодження вагонів інвентарного парку другого відповідача, позивач відшкодовує першому відповідачу кошти, стягнуті другим відповідачем за непродуктивне перебування вагонів у неробочому стані.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що напіввагон № 66687486, під час вигрузки якого стався нещасний випадок 26.02.2009року внаслідок падіння його торцевих дверей, перебував у позивача відповідно до вимог пункту 8 Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків на виробництві (затверджених Постановою КМ України № 1112 від 25.08.2004р.), відповідно до яких, в разі нещасного випадку до прибуття комісії по розслідуванню, позивач повинен був зберігати обстановку на робочому місці і обладнання в стані, в якому воно було на момент нещасного випадку. По вказаній причині напіввагон позивачем після вигрузки не був виданий до перевозки і здачі на станцію Червоноперекопськ Придніпровської залізної дороги.

Однак, зазначене колегією суддів не приймається до уваги, оскільки нещасний випадок стався 26.02.2009р., а акт комісії по розслідуванню було складено лише 14.05.2009р. і затверджено 15.05.2009р. З акту вбачається, що 4 з 5 членів комісії являються працівниками позивача. В той же час позивачем не надано доказів щодо необхідності оформлення вказаного акту комісії протягом такого тривалого періоду часу і відповідно утримання вказаного напіввагону, акт технічного огляду якого був оформлений ще 26.02.2009р., тобто в день, коли стався нещасний випадок.

Все викладене в сукупності підтверджує, що доводи апеляційної скарги не являються обґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, позивачем не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що господарським судом міста Києва ухвалою від 22.07.2010 року призначив по даній справі технічну експертизу (т. 5 а.с. 93). Пунктом 6 вказаної ухвали суд першої інстанції витрати по оплаті за проведення експертизи поклав на першого відповідача.

Відповідно до повідомлення Львівського науково-дослідного інституту експертиз №2625/2626 від 24.02.2011 року оплата у розмірі 14898 грн. здійснена першим відповідачем по справі (т. 6 а.с. 28).

Статтею 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при відмові в позові – на позивача.

Викладене не було враховано судом першої інстанції, у зв’язку з чим колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року підлягає зміні в частині розподілу витрат по проведенню експертизи, в іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, яким надано відповідну правову оцінку, у зв’язку з чим відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №13/549 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі №13/549 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення пунктом наступного змісту :

-          стягнути із відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» (код ЄДРПОУ 05444546 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» код (ЄДРПОУ 04737111) 14 898 грн. за проведення експертизи.

3. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні виконавчі документи.

4. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст.105 ГПК України.

6. Матеріали справи № 13/549 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Федорчук Р.В.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Ткаченко Б.О.