Постанова № 17675477, 19.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2011 № 25/53

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 за дов.

від відповідача Артеменко Д.П. - заступник голови правління,

ОСОБА_2 за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Будмаш»

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 21.04.2011

у справі№ 25/53 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Будмаш»

до Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод»

про стягнення 3 989 007,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Будмаш» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» (відповідач) про стягнення 3 989 007,31 грн. заборгованості, в тому числі 1763690,43 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 2005344,86 грн. заборгованості по орендній платі, 90149,63 грн. інфляційних, 37463,37 грн. 3% річних, 92359,02 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 у справі № 25/53 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» на користь Відкритого акціонерного товариства «Будмаш» 224710,35 грн. орендної плати та судові витрати у розмірі 2261,26 грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1763690,43 грн. мотивовано тим, що позивач не довів складу правопорушення для стягнення збитків, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати задоволено частково в сумі 224710,35 грн. із розрахунку 14980,69 грн. в місяць х 15 місяців) за період з 01.08.2009 по 28.10.2010, в іншій частині заявленої до стягнення суми орендної плати відмовлено з посиланням на те, що позивачем не надано доказів продовження Договору суборенди після 28.10.2010 (строк дії Договору оренди), доказів внесення змін щодо розміру орендної плати позивачем не надано. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та заходів відповідальності, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено їх розміру, в позовній заяві ним не зазначено ні підстав такого нарахування, ні розрахунку вказаних сум (щодо періодів нарахування, ставки, тощо), за таких обставин, позовні вимоги про стягнення 90149,63 грн. інфляційних, 37463,37 грн. 3% річних та 92359,02 грн. пені за висновком суду є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Будмаш» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 у справі № 25/53 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 3544324,94 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України, судом не зясовано наявність у позивача договірних відносин з третіми особами щодо користування приміщеннями на підставі договору оренди до 30.04.2011, та, відповідно, права здавати в суборенду такі приміщення після 28.10.2010; підвищення суборендної плати цілком узгоджується з положеннями пункту 3.8 Договору суборенди та пунктом 2 статті 632, статтями 628, 651, 654 Цивільного кодексу України, а фактичні дії відповідача щодо не звільнення приміщення відповідно до пункту 3.8 Договору суборенди є проявом його волевиявлення щодо згоди зі зміною розміру орендної плати; що стосується упущеної вигоди, то позивача зазначив, що посилання суду першої інстанції на безпідставність припущення позивача на можливість отримання прибутку є передчасним, оскільки листи потенційних орендарів свідчать про те, що позивач мав змогу, за умови звільнення відповідачем незаконно займаних приміщень, отримувати прибуток від здачі приміщень в суборенду.

Позивачем надані пояснення від 21.06.2011 (отримано Київським апеляційним господарським судом 21.06.2011), в якому позивач вказав суму заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4097189,81 грн., з них 2189754,00 грн. збитки, 1770468,20 грн. заборгованість по суборендній платі станом на 31.12.2010, 95753,23 інфляційні, 27801,80 грн. 3% річних, 13412,58 грн. пеня.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, представники відповідача у судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, пояснення до неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення 3 989 007,31 грн. заборгованості, в тому числі 1763690,43 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 2005344,86 грн. заборгованості по орендній платі, 90149,63 грн. інфляційних, 37463,37 грн. 3% річних, 92359,02 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не звільнив приміщення, передані позивачу в оренду, в результаті чого позивач не мав можливості використовувати їх за призначенням, що призвело до завдання збитків у формі упущеної вигоди за період з 01.11.2008 (дата прийняття позивачем майна в оренду згідно Договору оренди) по 31.07.2009 (до укладення Договору суборенди від 01.08.2009) в сумі 1763690,43 грн.; відповідач не виконував свої зобовязання по Договору суборенди щодо сплати орендної плати, що призвело до наявності заборгованості в розмірі 2005344,86 грн. за період з 01.08.2009 по 28.02.2011, а саме: з 01.08.2009 по 31.12.2009 в сумі 74903,49 грн., з 01.01.2010 по 04.01.2010 1932,99 грн., з 04.01.2010 по 31.01.2010 121092,38 грн., з 01.02.2010 по 28.02.2011 (13 міс.) 1807416,00 грн., враховуючи збільшену орендну плату з 04.01.2010.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на те, що в приміщеннях, переданих позивачу в оренду, знаходилося обладнання для виробництва друкованих плат для космічної галузі, яке є громіздким, та про наявність якого позивач знав на час приймання в оренду приміщень. Відповідач зазначає, що згідно Акту приймання передачі майна в оренду було визначено, що приміщення знаходяться в належному стані для використання їх згідно умов договору оренди, тому твердження позивача про неможливість їх використання за призначенням є необґрунтованими. Відповідач визнав заборгованість по сплаті суборендної плати в сумі 224710,35 грн. за період з 01.08.2009 по 28.10.2010, оскільки згідно умов Договору оренди між позивачем і АБ «Таврика» приміщення були передані Позивачу в оренду до 28.10.2010, а тому нарахування орендної плати по Договору суборенди за період після вказаної дати є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2008 між позивачем та Акціонерним банком «Таврика» укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №1 (надалі Договір оренди), відповідно до якого АБ «Таврика» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 113 та 754/1000 частини приміщення корпусу 111А, що знаходиться на балансі АБ «Таврика». В оренду передане наступне майно: нежилі приміщення корпусу 111А площею 17154,50 кв.м. та нежилі приміщення корпусу 113 площею 4968,40 кв.м.

Згідно пункту 10.1 Договору оренди термін оренди визначено з 28.10.2008 до 28.10.2010 включно.

На виконання вказаного Договору АБ «Таврика» передав, а позивач прийняв в оренду вказані приміщення, що підтверджується Актом приймання передачі від 01.11.2008.

01.08.2009 між позивачем та ВАТ «ПіСіБіРадіозавод», правонаступником якого є відповідач, укладено Договір суборенди індивідуально визначеного майна №78/Н-9 (надалі Договір суборенди), відповідно до якого позивач (орендар) передає, а відповідач (суборендар) приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 111А. В оренду передане наступне майно: нежилі приміщення корпусу 111А площею 3475,80 кв.м. (надалі - приміщення).

Відповідно до пункту 10.1 Договору суборенди термін оренди визначено з 01.08.2009 по 31.12.2009 включно. Згідно п. 10.2 Договору суборенди якщо жодна сторона в термін двох місяців до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін одного року.

На виконання вказаного Договору суборенди позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду приміщення, що підтверджується Актом приймання передачі від 01.08.2009.

Пунктом 1.2 Договору суборенди визначена вартість суборендної плати в розмірі 4,31 грн. за 1 кв.м.

Згідно пункту 3.1 Договору суборенди за користування майном відповідач сплачує позивачу суборендну плату, що становить за місяць оренди 14980,69 грн.

Відповідно до пункту 3.5 Договору суборенди суборендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача авансом на наступний місяць, але не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Згідно пункту 3.3 Договору суборенди останнім днем, за який сплачується орендна плата, є дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі при поверненні обєкта суборенди орендареві.

Пунктом 3.7 Договору суборенди сторони визначили, що розмір суборендної плати може переглядатися за ініціативою однієї з сторін щомісячно. Якщо при перегляді суборендної плати сторони не дійшли згоди, договір може бути розірвано за ініціативою однієї з сторін, при цьому ініціатор розірвання повинен виконати умови пункту 10.5 щодо строків попередження.

Згідно пункту 3.8 Договору суборенди сторони погодили умову, якщо сторони не прийшли до згоди щодо зміни розміру суборендної плати, або суборендар не звільнив приміщення протягом місяця після надходження йому пропозиції з боку орендаря (позивача), щодо змінення розміру суборендної плати, суборендна плата нараховується згідно останньої пропозиції орендаря.

Згідно пункту 3.9 Договору суборенди до складу орендних платежів не відносяться витрати на використані суборендарем опалення, електроенергію, телефон, інші комунальні послуги.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання за Договором щодо сплати орендної плати за користування приміщеннями не виконував, суборендну плату, починаючи з 01.08.2009, не сплачував.

Згідно частини третьої статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За змістом статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до частини другої статті 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування суборендної плати відповідачу за період після 28.10.2010, з огляду на наступне.

У матеріалах справи міститься договір від 30.04.2009 купівлі-продажу нерухомого майна між АБ «Таврика» та ВАТ «Київський ювелірний завод» приміщень, що знаходяться по вул. Бориспільській, 9.

01.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Будмаш» (орендар) укладено договір оренди № 159/Д-07/09 приміщень, розташованих за адресою: вул. Бориспільська, 9 в м. Києві (літера 111 А і літера 113 згідно переліку зі строком дії до 30.04.2010, передано позивачу згідно акту приймання-передачі від 01.05.2009.

Згідно угоди від 14.03.2010 про зміну та доповнення Договору оренди індивідуально визначеного майна № 159Д-07/09 від 01.05.2009, строк дії договору оренди продовжено до 30.04.2011.

Отже, нарахування позивачем суборендної плати відповідачу за користування приміщеннями згідно Договору суборенди індивідуально визначеного майна № 78/Н-9 від 01.08.2009 за період після 28.10.2010 по лютий 2011 року є таким, що не суперечить приписам частини другої статті 774 Цивільного кодексу України.

При цьому, враховуючи положення пунктів 10.2, 3.3, 2.3, 4.5 Договору суборенди, доказів припинення Договору суборенди, або звільнення відповідачем орендованих ним згідно Договору суборенди приміщень суду не надано.

У відповідності до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір плати за користування майном є суттєвою умовою договору оренди (суборенди), щодо якої сторони мають дійти згоди під час укладення договору за правилом статті 638 Цивільного кодексу України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна чи розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 3.7 Договору суборенди передбачено, що розмір суборендної плати може переглядатися за ініціативою однієї із сторін щомісячно. Якщо при перегляді суборендної плати сторони не прийшли до згоди, договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін.

Також пунктом 3.8 Договору суборенди сторони погодили умову, якщо сторони не прийшли до згоди щодо зміни розміру суборендної плати, або суборендар не звільнив приміщення протягом місяця після надходження йому пропозиції з боку орендаря (позивача), щодо змінення розміру суборендної плати, суборендна плата нараховується згідно останньої пропозиції орендаря.

23.12.2009 позивач направив відповідачеві лист за № 261 (отримано відповідачем 24.12.2009, факт отримання листа не заперечується відповідачем), з пропозицією з метою приведення вартості суборенди майна, яке суборендує відповідач у позивача до ринкових умов, згідно пункту 3.7 Договору суборенди № 78/-Н-9 від 01.08.2009 внести зміни до договору стосовно розміру суборендної плати, запропоновано встановити розмір орендної плати майна на рівні 40 грн. з ПДВ за 1 кв.м., а також з посиланням на пункт 3.8 .Договору суборенди запропонував вжити заходів для врегулювання цього питання.

Таким чином, відповідно до погоджених сторонами умов пункту 3.8 Договору суборенди лист позивача № 261 від 23.12.2009 є пропозицією щодо зміни орендної плати, орендар не звільнив приміщення протягом місяця після надходження пропозиції з боку орендаря щодо зміни розміру суборендної плати, суборендна плата нараховується згідно останньої пропозиції орендаря.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перегляд такої умови договору як розмір орендної плати має здійснюватися за правилами укладення договору, встановленими статтями 638 647 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми регламентують порядок укладення договору, разом з тим, законодавством передбачено механізм внесення змін до вже укладеного договору (статті 651, 654 Цивільного кодексу України, стаття 188 Господарського кодексу України тощо), порядок зміни розміру орендної плати визначено сторонами в пункті 3.8 Договору суборенди, що не суперечить положенням статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України.

Що стосується відповіді відповідача № 22/01-01 від 22.01.2010 на вказаний лист позивача, в якому відповідач повідомив про необхідність проведення спільної інвентаризації розрахунків та напрацювання проектів документів для врегулювання договірних правовідносин, то колегія суддів вважає, що в силу невірного застосування судом першої інстанції положень статей 638-647 Цивільного кодексу України до відносин сторін щодо зміни умов вже укладеного договору, дана відповідь не є новою пропозицією особі, яка зробили попередню пропозицією, крім того, питання утримання майна не стосується розміру суборендної плати в силу пункту 3.9 Договору суборенди, згідно якого до складу суборендних платежів не відносяться витрати на утримання приміщення.

З цих же підстав колегією суддів не приймається до уваги заперечення відповідача щодо утримання приміщення, оскільки позовні вимоги заявлено щодо стягнення суборендної плати, а питання утримання, обслуговування, сплата земельного податку та комунальних платежів тощо не є предметом даного спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення орендної плати в сумі 2 005 344,86 грн. за період з 01.08.2009 по лютий 2011 включно є обґрунтованими, підтвердженими поданими доказами та підлягають до задоволення.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.3 Договору суборенди сторони встановили, що у разі несвоєчасного або неповного перерахування суборендної плати суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З відповідача підлягає до стягнення 13412,58 грн. пені, нарахованих відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З відповідача підлягає до стягнення 90149,63 грн. інфляційних нарахувань (в межах заявленої в позові суми), 27801,80 грн. 3 % річних, розрахунок яких відповідає законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1763690,43 грн. за період з 01.11.2008 по 31.07.2009 (згідно заявленій в позові суми), виходячи з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З наданого в позовній заяві розрахунку збитків вбачається, що позивачем заявлена до стягнення упущена вигода, оскільки такий розрахунок здійснено на підставі розміру орендної плати за аналогічні приміщення в тому ж корпусі, що і приміщення, зайняті відповідачем.

Зі змісту пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті можливої здачі приміщення в суборенду іншому суборендарю.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 підлягає зміні, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2 005 344,86 грн. орендної плати, 90149,63 грн. інфляційних нарахувань, 27 801,80 грн. 3% річних, 13412,58 грн. пені, апеляцій скарга позивача підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача підлягають розподілу між сторонами пропорційно сумі задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду спору в суді апеляційної інстанції позивач подав документи, згідно яких ВАТ «Будмаш» змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Київський завод «Будмаш», тому на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України Київським апеляційним господарським судом здійснено процесуальне правонаступництво позивача.

Керуючись статтями 25, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну позивача Відкритого акціонерного товариства «Будмаш» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київський завод «Будмаш».

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод Будмаш» задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 у справі № 25/53 змінити.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі-Радіозавод» (вул. Бориспільська,9, м. Київ, 02099, код 30263079) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський завод Будмаш» (вул. Бориспільська,7, м. Київ, 02099, код 05765109) 2005344 (два мільйони пять тисяч триста сорок чотири) грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі, 90149 (девяносто тисяч сто сорок девять) грн. 63 коп. інфляційних, 27801 (двадцять сім тисяч вісімсот одна) грн. 80 коп. 3% річних, 13412 (тринадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 58 коп. пені, 13657 (тринадцять тисяч шістсот пятдесят сім) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 6828 (шість тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, 126 (сто двадцять шість) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

6. В іншій частині рішення залишити без змін.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Матеріали справи № 25/53 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддяМихальська Ю.Б.

СуддіОтрюх Б.В.

Тищенко А.І.