Постанова № 17675476, 22.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2011 № 13/45

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ткаченка Б.О.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

при секретарі:

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.;

від відповідача : ОСОБА_2 дов. б/н від 01.01.2011 р.;

перевіривши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 15.03.2011 р.

у справі№ 13/45 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 220093,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі № 13/45 позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві основного боргу у сумі 26000,00 грн. припинено. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 152608,73 грн. основного боргу, 1000,00 грн. пені, 12551,82 грн. інфляційних втрат, 4708,06 грн. 3% річних, 1968,69 грн. витрат по сплаті державного мита, 211,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року по справі №13/45 в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року по справі №13/45 в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині в повному обсязі.

Представник відповідача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.05.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі постачальник, позивач) та Комунальним підприємством “Житлосервіс “Куренівка” Оболонського району у м. Києві (далі споживач, відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8373189 (далі - Договір).

Згідно з п. 2.2.1. договору позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах зазначених в додатку № 1, яку згідно з п. 2.3.1 та п.2.3.2 договору відповідач зобовязаний оплачувати в порядку, зазначеному у додатку № 4.

Відповідно до п.3 додатка № 4 до договору оплату спожитої теплової енергії споживач здійснює щомісячно не пізніше 28 числа поточного місяця.

Однак, взяті на себе зобовязання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2010 року складає 184608,73 грн., що підтверджується данними облікових карток (табуляграм).

В ході розгляду справи у місцевому господарському суді, представник відповідача надав платіжні доручення № 73 від 18.01.2011 року, № 83 від 19.01.2011 року, № 107 від 21.01.2011 року, № 135 від 24.01.2011 року, № 155 від 26.01.2011 року, відповідно до яких сума заборгованості в розмірі 6000,00 грн. була сплачена відповідачем до дати звернення позивача до суду з позовом (а.с. 74 78) та платіжні доручення № 188 від 03.02.2011 року, № 209 від 10.02.2011 року, № 248 від 14.02.2011 року, № 330 від 23.02.2011 року, № 357 від 24.02.2011 року ( а.с. 79 83), які підтверджують погашення відповідачем заборгованості в розмірі 26 000,00 грн. під час розгляду справи, разом 32000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Місцевим господарським судом було припинено провадження стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 26000,00 грн.

Судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки відповідачем було сплачено 32000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 74 83).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на встановлені факти, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 184608,73грн. основного боргу, а саме в розмірі 152608,73 грн.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 18225,06 грн. пені, 4708,06 грн. 3% річних та 12551,82 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 додатку № 4 до Договору сторони погодили, що у випадку наявності у споживача енергії боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), йому нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Як передбачено ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, а також дат поставок та проплат, господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені з урахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 18225,06 грн.

Крім того, беручи до уваги світову фінансову кризу, тяжке матеріальне становище відповідача, його бюджетне фінансування та відсутність відповідного фінансування на погашення штрафних санкцій, місцевим судом було зменшено розмір пені до 1 000,00 грн.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони не перевищує розміру збитків кредитора, а тим паче у значному розмірі.

Крім того, відсутність бюджетного фінансування по сплаті послуг з теплопостачання, тяжкий фінансовий стан відповідача, відсутність коштів на рахунках боржника не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобовязання шляхом зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 4708,06 грн. 3% річних та 12551,82 грн. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати теплової енергії за договором.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» є такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 р. у справі № 13/45 частковому скасуванню.

У звязку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 р. у справі № 13/45 скасувати в частині зменшення пені до 1000,00 грн. та припинення провадження в частині стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві основного богу у сумі 26000,00 грн.

3.Винести в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити частково.

4.Провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві основного богу у сумі 32000,00 грн. припинити.

5.Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві (04074, м. Київ, вул. Попова, 1, код ЄДРПОУ 33597216) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 152608,73 грн. основного боргу, 18225,06 грн. пені, 12551,82 грн. інфляційних втрат, 4708,06 грн. 3% річних,

6.В іншій частині позову відмовити.

7.Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві (04074, м. Київ, вул. Попова, 1, код ЄДРПОУ 33597216) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 2140,94 грн. державного мита за подання позовної заяви та 214,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 86,13 грн. витрат за подання апеляційної скарги.

8.Матеріали справи № 13/45 повернути до Господарського суду міста Києва.

9.Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

10.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТкаченко Б.О.

СуддіЛобань О.І.

Федорчук Р.В.