Постанова № 17675465, 26.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2011                                                                                           № 4/271-6/83

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Рєпіної Л.О.

          Тищенко О.В.

при секретарі:           

за участю представників сторін:

від позивача – Шеретько В.О., Зозуля Т.М.;

від відповідача – Паперник С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Універсал Банк" на рішення господарського суду м. Києва

від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 30.04.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки МG 1/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 27.11.2007 року зі змінами від 03.12.2007 року; договором іпотеки МG-2/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 03.12.2007 року зі змінами від 03.12.2007 року; договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2010 року у справі № 4/271 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 року скасовано рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано таким, що припинились правовідношення за договорами іпотеки МG 1/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 27.11.2007 року та за договором іпотеки МG -2/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 03.12.2007 року. В частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 30.04.2009 року справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.02.2011 року справі присвоєно № 4/271-6/83.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83 позов задоволено повністю. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та публічним акціонерним товариством «Універсал Банк».

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) на користь відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код 03080991) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року по справі № 4/271-6/83 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні повних вимог ВАТ «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що судом не взято до уваги норми до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. З наведеного випливає, що домовленість сторін про можливі зміни основного зобов'язання, про що вказано в договорі іпотеки, позбавляє необхідності реєстрації таких змін відповідно до закону. Пункт 1.3. Договору іпотеки встановлю, що Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з умовами основного договору, в т.ч. стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу/або меншу сторону, строку і порядку його виконання. Тобто, договір іпотеки прямо передбачає можливість зміни основного зобов'язання, погодженого сторонами, що не тягне за собою необхідності реєстрації таких змін у відповідності до закону. Однак, суд не застосував вказані норми закону та умови договору, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 05.07.2011 року оголошено перерву до 26.07.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи 14.11.2007 року між публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг» (позичальником) було укладено кредитний договір № 30/07, відповідно до умов якого банк зобов’язувався надавати позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 4000000,00 грн. під не більше 14% річних та граничним строком повернення не пізніше 11.10.2010 року шляхом видачі траншів на підставі окремих додаткових угод (далі - кредитний договір). Кредитним договором передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк та інші умови щодо кожної кредитної послуги визначатимуться у відповідній додатковій угоді до кредитного договору, а також додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору фінансування.

Так 30.04.2009 року в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг» перед банком між відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» (іпотекодавцем) та публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (банком) було укладено договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості), зареєстрований в реєстрі за № 1409 (далі - іпотечний договір).

Іпотечним договором передбачено, що основний договір - це кредитний договір № 30/07 від 14 листопада 2007 року, укладений між іпотекодержателем та боржником з усіма додатковими угодами до нього, які укладені або можуть бути укладенні в майбутньому, в забезпечення виконання зобов'язань за якими укладається цей договір.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу, або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на момент укладання іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено додатковими угодами № 8 від 15 грудня 2008 року, № 9 від 15 грудня 2008 року, № 10 від 15 грудня 2008 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року, на умовах встановлених цими додатковими угодами та додатковими угодами №№ 11-22 до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року.

Додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-ІУ визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами, що потребувало внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна від 30.04.2009 року.

Враховуючи те, що за іпотечним договором позивач зобов'язався відповідати в повному обсязі за виконання зобов'язань за кредитними договором, збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Дане збільшення мало місце без згоди позивача.

Пункт 1.3 іпотечного договору тільки констатує, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містить згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за Кредитним договором без попереднього погодження з ним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком законного та правомірного висновку щодо обґрунтованості позову та достатності підстав для визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 року.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 4/271-6/83 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Рєпіна Л.О.

                                                                                          Тищенко О.В.

27.07.11 (відправлено)