Постанова № 17675030, 21.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011                                                                                           № 13/5026/934/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

          Рєпіної Л.О.

при секретарі:           Мазур І.Л.

за участю представників сторін:від позивача – Коляда Р.В.;

від відповідача – Геращенко М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватне підприємство "Черкаський консервний завод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2011

у справі № 13/5026/934/2011 (Скиба Г.М.

за позовом           ТОВ "Тема-Б"

до           Приватне підприємство "Черкаський консервний завод"           

про          стягнення 469960,00 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства «Черкаський консервний завод» (Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. 50-річчя Перемоги, 18, код ЄДРПОУ 35703521, рахунок №2600305080031 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» в м. Києві, МФО 321983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМА-Б» (м. Київ вул. Алма-Атинська, буд. З 5-А, код ЄДРПОУ 36460480, рахунок №26007301661001 у філії АБ «Південний» у м. Києві, МФО 320917) 469 960 грн. боргу, 4 699,60 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Приватне підприємство «Черкаський консервний завод» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 12 травня 2011 року по справі № 13/5026/934/2011 скасувати повністю. Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивача відмовити повністю. Відшкодування судових витрат покласти на Позивача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, порушуючи приписи ст. 43 ГПК України, щодо безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, судом першої інстанції не наведено правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які суд прийшов до висновку про порушення Відповідачем строків поставки товару. А тому висновок суду першої інстанції, про те що Відповідачем порушено строки поставки Позивачу товару, не відповідає дійсним обставинам справи та зроблений з порушенням ст. 530 ЦК України та ст. 43, 84 ГПК. Відповідно до ст. 104 ГПК України, наведені вище порушення є підставою для скасування відповідного судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 21.06.2011 року.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 року без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами яких ПП «Черкаський консервний завод» (Відповідач по справі) зобов'язалося поставити товариству «ТЕМА-Б» (Позивач по справі) горошок зелений консервований (далі - товар).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріплене печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмам тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, яки законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даної виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач на виконання усної домовленості здійснив оплату замовленого товару у розмірі 632 500 грн. за наданими відповідачем реквізитами:

рахунком-фактурою № СФ 050710-1 від 05.07.2010р. у розмірі 315000,00 грн., що підтверджується витягами з банківського рахунку Позивача 05.07.2010 р. та 06.07.2010 р.;

рахунком-фактурою № СФ 150710-1 від 15.07.2010 р. у розмірі 157500,00 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку Позивача 16.07.2010 р.;

рахунком-фактурою № СФ270710-1 від 27.07.2010 р. у розмірі 160000,00 що підтверджується витягом з банківського рахунку Позивача від 27.07.2010 р.

Згідно матеріалів справи, за прийнятими та повністю оплаченими замовленнями Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 162 540 грн. згідно видаткових накладних:

- від 27.09.2010 р. № РН270910-1 на суму 35 532 грн.;

- від 27.09.2010 р. № РН270910-2 на суму 127 008 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за 01.10.2010 р., що підписані Позивачем та Відповідачем, Відповідач має перед Позивачем невиконані зобов'язання на суму 469960 грн.

На адресу Відповідача була направлена вимога від 16.02.2011 року № 16.02.2011/П1 про повернення сплачених за не отриманий товар кошти розмірі 469960 грн., оскільки позивач втратив інтерес до виконання відповідачем зобов'язання в натурі. Зазначена вимога отримана уповноваженим представником Відповідача з довіреністю Завалко 03.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Проте, вимога залишилась без відповіді та задоволення. На час звернення Позивача до суду першої інстанції грошові кошти повернуті не були.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає, вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. "З Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.           В силу статті 693 ГК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має ораво вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

!

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чийого законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання усної домовленості Позивачем було здійснено оплату за замовлений товар у розмірі 632 500 грн. Проте, Відповідач свої зобов'язання в частині поставки товару належним чином не виконав.          

Зважаючи на той факт, що відповідач здійснив ряд дій, які фактично вказують на прийняття на себе обов’язку поставити товар, посилання на той факт, що позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо поставки товару не може бути підставою для відмови в позові.

Крім того, колегія суддів врахувала, що товар який мав поставити відповідач позивачу є сезонним товаром, тобто, підлягає збиранню та обробці у визначену пору року. А отже, інтерес до нього у споживача не носить постійного характеру, оскільки споживається не рівномірно у різні пори року.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми передоплати за непоставлений товар у розмір: 469960 грн., оскільки виконання відповідачем зобов'язання в натурі втратило для позивача інтерес і відповідно до вимог ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати повернення передоплати, якщо продавець в обумовлений строк і не передав товар, і відповідно суд першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 року у справі № 13/5026/934/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 13/5026/934/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

29.06.11 (відправлено)