Постанова № 17675031, 21.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011                                                                                           № 14/004-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

          Рєпіної Л.О.

при секретарі:           Мазур І.Л.

за участю представників сторін:від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Яготинська птахофабрика"

на рішення Господарського суду Київської оьласті від 28.01.2011

у справі № 14/004-11 (Бацуца В.М.

за позовом           ТОВ Агропромислова компанія "СП Укрсоя"

до           ТОВ "Яготинська птахофабрика"           

про          стягнення 88 718,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.01.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Яготинська птахофабрика” (ідентифікаційний код 32395759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії „СП Укрсоя” (ідентифікаційний код 32184015) 25 652 (двадцять п’ять тисяч шістсот п’ятдесят дві) грн. 45 (сорок п’ять) коп. пені, 55 718 (п’ятдесят п’ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 17 (сімнадцять) коп. інфляційних збитків та судові витрати 813 (вісімсот тринадцять) грн. 71 (сімдесят одна) коп. державного мита і 217 (двісті сімнадцять) грн. 12 (дванадцять) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Яготинська птахофабрика” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28 січня 2011 року у справі № 14/004-11. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії «СП Укрсоя».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 21.06.2011 року.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В засідання суду 21.06.2011 року сторони повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем 21.09.2009 року було укладено договір поставки № 18, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві жмих соєвий ГОСТ 27149-95, масло соєве ДСТУ 4534:2006 в кількості та по ціні згідно з специфікаціями, або накладними що є невід’ємними частинами договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором, або специфікаціями.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями на підставі домовленості сторін, які оформлюються у вигляді специфікацій до цього договору або накладних.

Згідно п. 2.3. договору датою поставки товару є дата його приймання покупцем у пункті поставки. Факт отримання товару підтверджується підписом представника покупця на накладній і передачею останнім довіреності на отримання ТМЦ. Дата поставки зазначається в накладних на товар при його відвантаженні або отриманні.

Відповідно до п. 3.1. договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у відповідних специфікаціях до цього договору або накладних.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару постачальнику протягом 1 банківського дня з моменту її отримання, якщо інше не передбачено в специфікації.

Як вбачається з матеріалів даної справи, сторонами були підписані специфікації № 1 від 21.09.2009 р. на суму поставки 1 317 660, 00 грн., № 2 від 05.10.2009 р. на суму 734 000, 00 грн., № 3 від 19.10.2009 р. на суму 205 150, 00 грн. Всього сторонами були підписані специфікації на загальну суму 2 256 810,00 грн.

Відповідно до п. 3 специфікацій № 2 від 05.10.2009 р. та № 3 від 19.10.2009р. сторонами були погоджені умови оплати товару згідно п. 6.2. договору.

Позивач згідно з накладними у кількості 23 штуки у період з 21.09.2009 р. по 20.10.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 2 491 287,60 грн.

Для отримання товару відповідачем було видано довіреність № 47 від 21.09.2009 р., № 55 від 06.10.2009 р., № 68 від 21.10.2009 р. на ім’я Шатець Галини Іванівни.

Вартість товару, отриманого відповідачем у період з 21.09.2009 року по 20.10.2009 року відповідачем в порушення п. 6.2. договору № 18 від 21.09.2009 р. позивачу була сплачена частково у сумі 1 879 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2009 р. сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 01.10.2009 р. сальдо на користь позивача становило 612 287, 60 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.03.2010 р. становила 612 287, 60 грн.

Станом на 23.03.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий на підставі договору № 18 від 21.09.2009 р. у період з 08.10.2009 р. по 20.10.2009 р. за накладними № 553 від 08.10.2009 р., № 556 від 09.10.2009 р., № 557 від 10.10.2009 р., № 562 від 12.10.2009 р., № 586 від 20.10.2009 р., № 587 від 20.10.2009 р. у сумі 612 287, 60 грн. залишилася несплаченою.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.03.2010 р. (суддя Рябцева О. О.) у справі № 15/023-10 за позовом ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” до ТОВ „Яготинська птахофабрика” про стягнення 88718, 07 грн. про стягнення 715 224, 38 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ТОВ „Яготинська птахофабрика” на користь ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” 612 287, 60 грн. боргу, 27 705, 19 грн. пені за загальний період заборгованості з 13.10.2009 р. по 19.01.2010 р., 12 733, 29 грн. інфляційних втрат за загальний період заборгованості з 11.10.2009 р. по 31.12.2009 р., 6 527, 26 грн. державного мита та 215, 38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 23.03.2010 р. у справі № 15/023-10 за позовом ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” до ТОВ „Яготинська птахофабрика” про стягнення 88718, 07 грн. про стягнення 715 224, 38 грн.

Отже, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на час розгляду справи в першій інстанції відповідач свій обов’язок щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 18 від 21.09.2009 р. та рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 р. у справі № 15/023-10 не виконав.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення платежу кожної партії товару п. 6.2. цього договору або строків оплати товару передбачених в специфікаціях покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня стягується за весь період прострочки платежу.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що останній є обґрунтованим та вірним, а тому вимоги позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 25652,45 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. всього на загальну суму 63 065, 62 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній виконаний позивачем невірно, і тому колегія суддів здійснивши власний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості вважає, що суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок згідно якого загальний розмір інфляційних збитків від суми заборгованості за договором поставки № 18 від 21.09.2009 р. у вищевказані періоди становить 55 718, 17 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Яготинська птахофабрика” ухвалою від 19.01.2011 року була належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи, що відбулася 28.01.2011 року. В матеріалах справи є повідомлення про вручення. Відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення. В матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строку позовної давності. Згідно до п. 7.3 договору поставки № 18 від 21.09.2009 року пеня нараховується за весь період прострочення платежу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 55 718, 17 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 28.01.2011 року у справі № 14/004-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 14/004-11 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

29.06.11 (відправлено)