Постанова № 17674959, 15.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011 № 23/63

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Нєсвєтову Н.М.

при секретарі: Камінська Т.О.

за участю представників:

від прокуратури: Гнатюк М.Н. за посвідченням

від позивача: не зявився;

від відповідача-1: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача-2: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача-3: не зявився;

від відповідача-4: ОСОБА_3 - за довіреністю;

від відповідача-5: не зявився;

від відповідача-6: не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація»

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р.

у справі №23/63 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів

до 1. Київської міської ради;

2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3. Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Медтехнік»;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація»;

5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена затока»;

6. Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарічне містечко»

про визнання недійсним рішення, актів на право власності та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2011р. у справі №23/63 задоволено частково позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 344/3178 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Медтехнік» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва»;

визнано недійсними видані обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Медтехнік" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006265, серії ЯЖ № 006266, серії ЯЖ № 006267, серії ЯЖ № 006268, серії ЯЖ № 006269, серії ЯЖ № 006270 та серії ЯЖ № 006271, зареєстровані 08.01.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а; ідентифікаційний код 26199097) за №№ 07-8-00184, 07-8-00185, 07-8-00186, 07-8-00187, 07-8-00188, 07-8-00189 та 07-8-0019;

визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 048824, зареєстрований 14.06.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а; ідентифікаційний код 26199097) за № 07-8-00348;

визнано недійсними видані Товариству з обмеженою і відповідальністю "Зелена затока" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011934 та серії ЯЖ № 011935, зареєстровані 08.09.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а; ідентифікаційний код 26199097) за № 07-8-00399, № 07-8-00400;

визнано недійсними видані товариству з обмеженою відповідальністю "Зарічне містечко" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011915, серії ЯЖ № 011918, серії ЯЖ № 011916 та серії ЯЖ № 011917, зареєстровані 08.09.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а; ідентифікаційний код 26199097) за № 07-8-00395, № 07-8-00397, 07-8-00394 та 07-8-00396;

визнано відсутність у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Медтехнік", товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація", товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена затока" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зарічне містечко" права власності на земельні ділянки, розташовані за адресою:

- вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 3, 6855 га., кадастровий номер: 8 000 000 000:90:332:0037; вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 5 813 905,73 грн.;

- вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 4, 8179 га., кадастровий номер: 8 000 000 000:90:332:0036; вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 7 600 275,79 грн.;

- вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 5, 8182 га., кадастровий номер: 8 000 000 000:90:333:0009; вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 8 852 786, 94 грн.;

- вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 9, 5790 га., кадастровий номер: 8 000 000 000:90:332:0003; вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 15 110 949,13 грн.;

- вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 9, 6138 га., кадастровий номер: 8 000 000 000:90:332:0035; вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 15 165 846,41 грн.;

- вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 9, 7809 га., кадастровий номер: 8 000 000 000:90:332:0034; вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 15 429 448,00 грн.;

- вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 12, 2386 га., кадастровий номер: 8 000 000 000:90:334:0001; вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 19 306 489,41 грн.

В решті частини позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2011р. у справі №23/63 скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове, яким в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №344/3178 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Медтехнік» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва» - провадження у справі припинити, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції без підтвердження належними та допустимими доказами встановив, що земельні ділянки, передані ОКЖК ««Медтехнік» на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №344/3178 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Медтехнік» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва», знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Скаржник, зокрема вказує на те, що судом було грубо порушено вимоги ст. 152 Земельного Кодексу України, ст. 16 та глава 29 Цивільного кодексу України та застосовано спосіб захисту права, який суперечить вимогам чинного законодавства, а також безпідставно поновлено строк позовної давності прокурору.

Відповідач-4, звертає увагу на те, що господарським судом порушено правила підвідомчості справ, визначені п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ст.. 17 Кодексу Адміністративного судочинства України, а також, порушені вимоги п.1 ст. 80 ГПК України, оскільки суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради.

Генеральна прокуратура України у своєму відзиві просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація» - без задоволення.

Ухвалою від 20.05.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.06.2011р.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 №01-23/2/1 введено до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. суддю Нєсвєтову Н.М..

15.06.2011р. в судове засідання зявилися представники прокуратури, відповідачів 1,2,4, представники позивача, відповідачів 3,5,6, не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.05.2011р.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце його розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалою Київського апеляційного суду по справі №23/63 були направлені сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві та апеляційні скарзі.

Підтвердженням надсилання сторонам названої ухвали суду є відповідні відмітки на зворотньому боці ухвали.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи №23/63 учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обовязковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2011р. за наявними у справі матеріалами без участі представників позивача та відповідачів 3, 5, 6.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Київською міською радою 01.10.2007 року прийнято рішення №344/3178 про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу “Медтехнік”. Даним рішенням відповідачем -1 внесено зміни до Генерального плану міста Києва та схеми планування території Голосіївського району, зменшено території зелених насаджень загального користування Голосіївського району міста Києва, змінено цільове призначення 79,54 гектарів з сільськогосподарського призначення на житлову забудову та передано їх у власність відповідачу -3.

В подальшому, на підставі прийнятого 01.10.2007 року Київською міською радою рішення №344/3178 відповідач -1 видав відповідачу -3 акти серії ЯЖ №№ 006265, 006266, 006267, 006268, 006269, 006270 та 006271.

Відповідачем - 3, ОКЖК “Харчомашовець”, ОКЖК “Соцбудівництво”, ОКЖК “Транспортник” та ОКЖК “Залізничник” прийнято рішення (протокол загальних зборів від 12 лютого 2008 року) про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна асоціація” (відповідач-4). Внеском відповідача-3 до статутного капіталу ТОВ “Будівельна асоціація” є отримані на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року №344/3178 земельні ділянки.

ТОВ “Будівельна асоціація” прийняло рішення про їх відчуження шляхом внесення до статутного капіталу іншого господарюючого субєкта Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелена затока” (відповідач-5).

ТОВ “Зелена затока” прийняло рішення про їх відчуження шляхом внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Зарічне містечко” (відповідач-6).

Таким чином, фактичні обставини неодноразового подальшого відчуження отриманих відповідно до статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок підтверджують наведені у позовній заяві доводи про створення обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу “Житлосервіс” з метою отримання на безоплатній основі земельних ділянок без подальшого наміру поліпшувати житлові умови членів кооперативу та виконувати встановлені рішенням місцевої ради зобовязання.

Представник Генеральної прокуратури України наполягає на тому, що Київська міська рада не мала права від імені територіальної громади безоплатно передавати спірні земельні ділянки кооперативу “Медтехнік”.

В свою чергу, прокурор заявляв вимогу про недійсність рішення Київської міської ради з посиланням на порушення вимог закону, зокрема ст. 41, 45, 83, 84, 127 Земельного кодексу України, ст. 7, 14, 25, 26 Закону «Про природно-заповідний фонд України», яка правомірно задоволена судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного:

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому законом належить до повноважень Київської міської ради відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, передана обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Медтехнік» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва згідно оспорюваного рішення Київради від 01.10.2007р. №344/3178.

Про отримання згоди на припинення права користування ТОВ «Тарасівка» свідчать листи-згоди від 18.06.2007р. №18-5/07, від 16.05.2008р. №01-16/05, про які зазначено у спірному рішенні (при врахуванні змін внесених рішенням Київської міської ради від 09.07.2009р. №798/1854), отже, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тарасівка» добровільно відмовилось від орендованої земельної ділянки, що передбачено ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Щодо набуття земельних ділянок ОКЖК «Медтехнік» при прийняті оскаржуваного рішення Київської міської ради згідно ст. 41 Земельного кодексу України, то колегія суддів зазначає наступне.

Земельні ділянки передані у власність ОКЖК «Медтехнік» безоплатно, у відповідності до ст. 41 Земельного кодексу України, якою передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Статтею 94 Господарського кодексу України передбачено, що кооперативи як добровільні обєднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; а напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо(ч. 2 ст. 6 Закону України «Про кооперацію»).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі України, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організованого кооперативу і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сімї.

В пункті 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком. (будинками).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії статуту обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу “Медтехнік” його засновниками є чотири особи. Докази того, що дані особи потребували поліпшення житлових умов та перебували на квартирному обліку в матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 ст. 134 ЖК УРСР передбачено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що ОКЖК “Медтехнік” не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а відповідно не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, а тому у Київської міської ради не було достатніх правових підстав для безоплатної передачі спірних земельних ділянок відповідачу -3 обґрунтованими.

ОКЖК “Медтехнік” набув статусу юридичної особи у встановленому порядку, за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, його правовий статус регулюється Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», натомість виходячи з положень закону, зокрема ст. 41 Земельного кодексу України при врахуванні мети створення житлово-будівельного кооперативу, земельна ділянка такому кооперативу надається саме для будівництва будинку (будинків) для членів кооперативу та членів їх сімей.

Таким чином, враховуючи положення ст. 41 Земельного кодексу України, згідно з якими житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність, при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані обєкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Зазначене не виключає набуття права на земельну ділянку правомірно створеною зареєстрованою, як ОКЖК “Медтехнік”, юридичною особою, однак в загальному порядку на конкурентних засадах.

Статті 13 та 14 Конституції України встановлюють, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

В ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” зазначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тобто, з зазначених норм права вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада зобовязана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Зміна цільового використання з сільськогосподарського призначення на житлову забудову спірних земельних ділянок та безоплатна передача кооперативу у власність 79,54 гектарів (фактично - території зелених насаджень загального користування) в порядку статті 41 Земельного кодексу України з метою поліпшення житлових умов чотирьох членів цього кооперативу не можуть кваліфікуватись як належне виконання місцевою радою покладених на неї Конституцією і Законами повноважень. Такі дії місцевої ради не узгоджуються з наведеними вище правовими приписами та прямо порушують права і законні інтереси територіальної громади столиці України.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Київська міська рада, приймаючи рішення №344/3178 від 01.10.2007 року, діяла всупереч інтересів територіальної громади, що є прямим порушенням вимог статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та з доводами викладеними у позові щодо невідповідності вимогам чинного законодавства підстав набуття земельних ділянок у власність та оренду ОКЖК “Медтехнік” при прийнятті оскаржуваного рішення Київської міської ради згідно ст. 41 Земельного кодексу України.

Щодо розташування наданих ОКЖК “Медтехнік” земельних ділянок в межах обєкта природно - заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків Острів» колегія суддів зазначає таке.

Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно - заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та обєктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та обєктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та обєктів природно - заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та обєктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок (п. 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1094).

Згідно з п. 1 рішення №162/1996 від 22.08.2007р. «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» Київською міською радою було схвалено схему ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» у складі детального плану території острова Жуків, при цьому радою жодним чином не встановлено та не вирішено питання щодо визначення його меж та розміру, а п. 3 вказаного рішення Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в м. Києві доручено забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення “Жуків острів».

Вказане рішення ради має організаційний характер врегулювання поточних питань і містить в собі лише проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

В свою чергу, рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.2005р. регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999р. №147/649 «Про оголошення природних обєктів памятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» (згідно якого ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказника.

Даний обєкт природно - заповідного фонду створювався без вилучення земельних ділянок, який він займає, а саме: землі лісопаркового господарства «Конча-Заспа» та колективного сільськогосподарського підприємства «Тарасівка», в звязку з чим Державним управлінням екології та природних ресурсів в м.Києві видано відповідне охоронне зобовязання №4-2-8 від 20.12.2002р.

Згідно із вказаним охоронним зобовязанням Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», затвердженого у 2003 році начальником Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, погодженого генеральним директором КО «Київзеленбуд» та директором регіонального ландшафтного парку «Голосіївський», а також наукового обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча - Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, розробленого фахівцями біологічного факультету Київського університету імені Т. Шевченка, на підставі якого Київською міською радою приймалось рішення №147/649 від 02.12.1999 року, територія ландшафтного заказника «Острів Жуків», що найменше складає 630 га, а за обґрунтуванням науковців та довідкою від 19.05.2004 року ДП «Інститут Генерального плану міста Києва» ВАТ «Київпроект» площа ландшафтного заказника «Жуків острів» становить 1794,6 га.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №19-7175 від 17.07.2007 року, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/47348 від 21.09.2007 року, висновку №05/620 від 20.07.2007 року Державного управління охорони навколишнього природного середовища, на час прийняття рішення Київською міською радою №344/3178 від 01.10.2007, спірна територія знаходилась в межах заказника місцевого значення «Жуків острів», створеного рішенням Київської міської ради №147/649 «Про оголошення природних обєктів памятками природи та заказниками місцевого значення у м.Києві» від 02.12.1999року.

Відповідно до статей 60, 61 та 63 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” ці природні території та об'єкти підлягають особливій охороні.

Національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади тощо частиною першою ст. 3 Закону “Про природно-заповідний фонд України” віднесено до природно-заповідного фонду України.

Частиною 3 ст. 7 Закону “Про природно-заповідний фонд України” встановлено імперативний правовий припис, яким на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього ж Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та обєктів природно-заповідного фонду, серед якого відсутня житлова забудова.

На підставі наведеного, Київська міська рада до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків повинна була утриматись від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999р. №147/649 «Про оголошення природних обєктів памятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» (згідно якого ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказника.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що приймаючи рішення №344/3178 від 01.10.2007 року в частині відведення спірної території під житлову забудову Київська міська рада порушила вимоги Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” та “Про природно-заповідний фонд України”.

Стаття 38 Земельного кодексу України надає визначення земель житлової та громадської забудови, до яких відносяться земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

В свою чергу, як вбачається з висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №19-7175 від 17.07.2007 року, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/47348 від 21.09.2007 року, висновку №05/620 від 20.07.2007 року Державного управління охорони навколишнього природного середовища, на підставі яких прийнято спірне рішення, яким змінено цільове використання на житлову забудову, по території переданих земельних ділянок проходять магістральні газопроводи.

Чинне на час прийняття радою спірного рішення законодавство не встановлювало заборони щодо передачі у власність юридичним чи фізичним особам земельних ділянок над підземними трубопроводами, проте містило ряд обмежень при використанні цих територій.

Статтею 73 Земельного кодексу України визначено, що уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1747 від 16.11.2002 року, встановлені обмеження щодо використання земельних ділянок охоронних зон, у тому числі і заборона спорудження житлових, громадських і дачних будинків, заборона будівництва гаражів та автостоянок, садових та дачно-садових споруд тощо.

Таким чином, переведення земель охоронних зон магістральних газопроводів з сільськогосподарського призначення до категорії земель житлової забудови не мало правового сенсу з огляду на наявність прямої заборони житлової забудови цієї території.

Враховуючи вищезазначене, рішення Київської міської ради №344/3178 від 01.10.2007 року прийнято з суттєвими порушеннями вимог чинного на час його прийняття законодавства України, що відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, ст. 393 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України та ч.10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” має прямим правовим наслідком визнання його недійсності судом.

Відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що враховуючи зазначене у відповідача -3 було відсутнє право власника земельних ділянок по вулиці Лісничій у місті Києві площею 12,2386 га (кадастровий номер 8000000000:90:334:0001), площею 9,7809 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0034), площею 9,6138 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0035), площею 9,5790 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0003), площею 5,8182 га (кадастровий номер 8000000000:90:333:0009), площею 4,8179 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0036) та площею 3,6855 га (кадастровий номер 8000000000:90:332:0037), в звязку з чим, у відповідача -3 відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для передачі спірних земельних ділянок до статутного капіталу відповідача -4, який не набув, відповідно, прав власника та не мав необхідного обсягу дієздатності для подальшого відчуження спірного майна шляхом його передачі до статутного капіталу відповідача -5, який, в свою чергу, не набув відповідного права вносити це майно до статного капіталу відповідача -6.

Так, оскільки в процесі розгляду справи доведено незаконність набуття відповідачем-3, відповідачем-4, відповідачем-5 та відповідачем-6 прав власника на вищезазначені земельні ділянки по вулиці Лісничій у місті Києві, в звязку з чим, позовні вимоги про визнання недійсним рішення Київської міської ради №344/3178 від 01.10.2007; про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006265, 006266, 006267, 006268, 006269, 006270, 006271, 048824, 011934, 011935, 011915, 011916, 011917 та 011918, в звязку з чим позовні вимоги про встановлення відсутності у відповідача-3, у відповідача-4, у відповідача-5, відповідача-6 прав власника на спірні земельні ділянки є обґрунтованими.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про поновлення позовної давності задоволенню не підлягає з огляду на ч.4 ст. 268 Цивільного кодексу України, оскільки на заявлені вимоги позовна давність не поширюється.

Стосовно позовної вимоги про зобовязання відповідача -2 внести до земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення у справі не встановлює, а поновлює порушене право територіальної громади міста Києва, що має правовим наслідком скасування внесених до земельного кадастру на підставі незаконного рішення місцевої ради змін та поновлення стану, що існував до прийняття цього рішення (а не внесення відомостей про отримання права).

В цій частині права та інтереси держави, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не порушені, а норми процесуального закону не передбачають вирішення спору на майбутнє, і зазначене прямо визначено у п.4 ч. 1 ст.84 ГПК, де вказується, що резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Крім того, прокуратурою та позивачем не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції факт того, що відповідач-2 має намір ухилятись від здійснення своїх обовязків в частині ведення державного обліку та реєстрації прав на землі, а відтак відсутні підстави для примусового захисту права, яке на час винесення судового рішення не було порушено відповідачем-2.

Прийняття судом рішення щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради від від 01.10.2007р. №344/3178 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Медтехнік» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва» та вирішення питання щодо відсутності права власності на вказані земельні ділянки у ОКЖК “Медтехнік”, ТОВ «Будівельна асоціація», ТОВ «Зелена затока» і ТОВ «Зарічне містечко» своїм наслідком передбачає внесення до державного земельного кадастру відомостей про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради у встановленому чинним законодавством порядку, отже підстави вважати, що відповідач-2 буде порушувати права позивача відсутні.

Колегія судді критично відноситься до твердження скаржника, що судом було грубо порушено вимоги ст. 152 Земельного Кодексу України, ст. 16 та глава 29 Цивільного кодексу України, та застосовано спосіб захисту права, який суперечить вимогам чинного законодавства, а також безпідставно поновлена позовна давність прокурору та вважає його необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно із статтею 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав субєктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельним кодексом України, з обовязковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Обраний прокурором спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності у ОКЖК “Медтехнік”, ТОВ «Будівельна асоціація», ТОВ «Зелена затока» і ТОВ «Зарічне містечко» права власності на спірні земельні ділянки, підлягає поновленню порушене внаслідок прийняття неправомірного рішення, право власності територіальної громади міста Києва щодо вказаних ділянок.

Формальними також є посилання скаржника на те, що господарським судом порушено правила підвідомчості справ, визначені п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ст. 17 Кодексу Адміністративного судочинства України, а також, порушені вимоги п.1 ст. 80 ГПК України, оскільки суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради, виходячи з наступного.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спори з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій належать до компетенції адміністративних судів.

Натомість при вирішенні заявлених вимог у даній справі, в тому числі щодо недійсності рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №344/3178, остання виступає рівноправним субєктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею, і не є субєктом владних повноважень по відношенню до іншого учасника спірних відносин ОКЖК “Медтехнік”, оскільки відсутня підпорядкованість, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

В даному випадку, предметом позовних вимог, в тому числі при врахуванні підстав, з яких заявляється про недійсність оспорюваного рішення Київради, є перевірка правильності формування волі однієї із сторін (Київради) стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, і такий спір не може бути розглянутий за правилами встановленими КАС України, що підтверджується зокрема і позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 27.04.2010р., на яку зроблено посилання прокурором у позовній заяві.

В силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Про необхідність врахування мотивів постанови Верховного суду України прийнятою колегією суддів Судової палати в адміністративних справах 27.04.2010р. у справі №21-2328во09 зазначено також і у Листі Вищого господарського суду України від 23.06.2010р. №05-05/357.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 43 ГПК України всебічно, повно та обєктивно оцінив обставин справи в їх сукупності та прийняв обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Обовязок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія зазначає, що відповідачем-4, не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів (в розумінні ст. 32 ГПК України) на які він посилається, заперечуючи проти позову прокурора.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2011р. у справі №23/63 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2011р. у справі №23/63 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація» залишити без задоволення.

3. Матеріали справи №23/63 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіКорсакова Г.В.

Нєсвєтова Н.М.