Постанова № 17674961, 15.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011 № 33/222

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Алданової С.О.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Кривошеї О.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1. дов. №141/2011 від 17.03.2011 року

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий

альянс”

на рішення Господарського суду м. Києва

від 07.09.2010 року

у справі №33/222 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”

до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна

страхова компанія “Оранта”

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 142,51грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 142,51грн

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на право регресу до відповідача про відшкодування шкоди внаслідок ДТП.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 у справі №33/222 в позові відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено обґрунтованості визначеної суми, яка на його думку підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку регресу, з огляду на відсутність звіту з визначенням матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ауді, д.н.з. НОМЕР_1. Надана до матеріалів справи калькуляція №Калк-00241 від 16.07.08 ФОП ОСОБА_2. в розумінні закону не є належним доказом оцінки розміру збитків. Також характер пошкоджень, які отримав застрахований автомобіль не можливо встановити, оскільки до матеріалів справи не надано довідку ДАІ, в якій зазначався б характер пошкодження та місце їх розташування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі №33/222, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи ст.. 22.1, п. 33.1 ст.33 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Крім цього, до матеріалів справи була додана довідка управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві, яка місить опис механічних пошкоджень, які отримав застрахований автомобіль.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 17.11.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 17.11.2010 року у звязку з виробничою необхідністю зайнятістю судді Чорної Л,В. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №33/222 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року призначено по справі судову автомобільно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено апеляційне провадження у справі № 33/222 до отримання висновку експерта.

27.05.2011р. на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи №1368/11-16 від 14.04.2011 року та матеріали даної справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 33/222.

15.06.2011 року представником позивача у судовому засіданні було подано клопотання, якому останній просив змінити найменування позивача з Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” на приватне акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” у звязку з зміною найменування юридичної особи (додано довідку з ЄДРПОУ АА №369756, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №795116, витяг з статуту Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” від 04.04.2011 року). Колегією суддів клопотання представника позивача про зміну найменування позивача з Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” на Приватне акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі №33/222 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2011 року не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.06.2011 року за відсутності представників відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2008 року між Приватним акціонерним товариством “Європейський страховий альянс” (страховик) та Конопатським Андрієм Володимировичем було укладено договір страхування транспорту у формі полісу 106 К № 20323 від 18.04.2008 року.

Обєктом договору страхування транспорту є транспортний засіб марки “Ауді-А4”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб марки “Ауді-А4”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном (копія талона наявна в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб ПАТ “Європейський страховий альянс” прийняло на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 15.07.2008 року о 13:00 год. в м. Києві по Одеському шляхопроводу, а саме сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю: ОСОБА_3, який керуючи транспортним засобом марки ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції руху, в результаті чого, відбулося зіткнення з транспортним засобом марки “Ауді-А4”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням Конопатського Андрієм Володимировичем, що призвело до пошкодження транспортних засобів, що підтверджується довідкою управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві.

15.07.2008 року застрахована особа Конопатський Андрій Володимирович повідомив страховика Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” (ПАТ “Європейський страховий альянс”) про подію з транспортним засобом Ауди А4, д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.08.2008 року у справі № 3-30402/08 визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і притягнуто його до адміністративної відповідальності, наклавши адміністративне стягнення у види штрафу 68 грн.

За результатами попереднього огляду транспортного засобу від 16.07.2008 року збитки завдані в результаті ДТП Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 становили 6500 грн.

Для встановлення повної суми збитків ОСОБА_4. було підписано Акт №Калк-00241 з ФОП ОСОБА_2. про виконані технічні роботи та обслуговування автомобіля Ауди А 4, обумовлені нарядом замовленням № Калк-00241 від 29.07.2008 року на суму 6142,51 грн.

Згідно квитанції до приходного касового ордеру № Пко-000072 від 29.07.2008 року ЗАТ “Європейський страховий альянс” (ПАТ “Європейський страховий альянс”) було перерахована ФОП “ОСОБА_2.”6142,51 коп. страхового відшкодування за ремонт застрахованого автомобіля Ауді А4, номерний знак НОМЕР_1.

Згідно страхового акту № 2939/08/50/ТР25/00/2 від 10.10.2008 року позивачем вирішено виплатити ОСОБА_4, у звязку з настанням страхової події 6142,51 грн. готівкою через касу ЗАТ “Європейський страховий альянс” (ПАТ “Європейський страховий альянс”).

Згідно видаткового касового ордеру № 3888 від 11.11.2008 року ОСОБА_4 було здійснено страхове відшкодування в розмірі 6142,51 грн.

15.06.2009 року ПАТ “Європейський страховий альянс” направив ВАТ НАСК “Оранта” претензію про відшкодування збитків у порядку регресу у розмірі 6142,51 коп., оскільки учасником ДТП став автомобіль ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_2, якій належить ВАТ “Обухівський завод пористих виробів”, та цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ВАТ НАСК “Оранта”.

У відповіді на претензію від 11.11.2009 року за № 09-06-04/28185 ВАТ НАСК “Оранта” повідомила, що для задоволення вимог, просить надати документі, підтверджуючи розмір заподіяних збитків, розрахованих у порядку, встановленому уповноваженим органом, власнику автомобіля Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 в наслідок пригоди.

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду в порядку регресу в сумі 6 142,51 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідноп.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом першої інстанції відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог на підставі того, що позивачем не було проведено оцінку визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля Ауді, д.н.з. НОМЕР_1. Надана до матеріалів справи калькуляція №Калк-00241 від 16.07.08 ФОП ОСОБА_2. в розумінні закону не є належним доказом оцінки розміру збитків.

Проте, господарський суд повинен всебічно та повно дослідити всі обставини справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Таким чином, суд першої інстанції не був позбавлений права призначити по справі судову автомобільно-товарознавчу експертизу для встановлення визначення розміру заподіяних збитків власнику транспортного засобу Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок механічних пошкоджень транспортного засобу.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №1368/11-16 від 14.04.2011 року сума витрат, необхідних на відновлювальний транспортний засіб Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 пошкодженого в результаті ДТП складає 4484,39грн. Розмір заподіяних збитків власнику транспортного засобу Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок механічних пошкоджень транспортного засобу складає 4409,00грн.

Отже, Відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 4409,00грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 6142,51 грн. підлягає задоволенню лише частково в сумі 4409,00грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі №33/222 скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 271,40грн.(в тому числі державне мито у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 169,40грн.).

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в розмірі 51 грн. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1446,71грн. покладаються на відповідача (пропорційно задоволеним вимогам).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі №33/222 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (01004 м. Київ, вул. Басейна, 7-В, р/р №2650441214 в ВАТ “СЕБ Банк” МФО 300175, код ЄДРПОУ 19411125) 4 409,00грн. (чотири тисячі чотириста девять грн. 00коп.) страхової виплати в порядку регресу, 102 грн. державного мита та 169, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги, витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1446,71грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №33/222 повернути до Господарського суду м. Києва

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіАлданова С.О.

Смірнова Л.Г.