Постанова № 17674929, 15.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011                                                                                           № 1/67

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           Пашкіної С.А.

          Калатай Н.Ф.

при секретарі:           Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача –Огненний А.Б.,

від відповідача –Гудзь В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного

акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені

Ілліча” №08/1-3-60 від 26.04.2011

на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2011

у справі № 1/67

за позовом публічного акціонерного товариства “Маріупольський

металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь

до Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця”,

м. Київ

про стягнення 9264грн.98коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2011 (суддя Мельник В.І.) відмовлено в задоволенні позову ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення з ДАЗТУ “Укрзалізниця” збитків, що складають суму недостачі вантажу в зв’язку з неналежним виконанням обов’язку з перевезення. Суд дійшов висновку, що позивач при зверненні з позовом порушив вимоги ст. 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та ст. 53 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення, якими встановлено, що право на позов виникає у разі недотримання залізницею термінів розгляду претензії або незадоволення вимог заявника. Повернення претензії без розгляду залізницею (в зв’язку з неподанням позивачем відомостей про вагони) не є відхиленням претензії і не дає права звернутися до залізниці з позовом до суду. Отже, оскільки перевезення по даній відправці здійснювалось у міжнародному залізничному вантажному сполученні, то для даної категорії перевезення позивачем не дотримана процедура досудового врегулювання спору ст. 5 ГПК України, а звернення до суду є передчасним.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апелянт зазначив, що висновок суду про недотримання позивачем досудового врегулювання спору не відповідає дійсності, оскільки позивачем при поданні до відповідача претензії додано до неї вичерпний перелік документів встановлений параграфом 7 ст. 29 Угоди про міжнародне вантажне сполучення., що в свою чергу підтверджується змістом претензії доданої до матеріалів справи. Скаржник вважає, що фактично відповідач намагається уникнути відповідальності і тому витребовує в позивача додаткові документи не передбачені законодавством.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та зазначив, що позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору, а саме вимоги які позивач пред’явив до відповідача не розглядалися по суті через ненадання останнім всіх необхідних для розгляду претензії документів, і тому відповідно до ст. 29 УМВС відповідач позбавлений права звернутися з позовом до суду. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем при зверненні з позовом невірно вказано вартість недостачі вантажу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до договору поставки № КВ 2008/03 від 01.04.2008 укладеного між позивачем та ВАТ “Стойленский ГОК”, Російська Федерація, м.Старий Оскол, Белгородська область, ВАТ “Стойленский ГОК” була відправлена на адресу позивача по залізичній накладній № АК 443541 від 23.06.2010 у вагонах № 67887331, № 66770017, № 66696428 та відгружена продукція (аглоруда).

На шляху прямування була виявлена нестача продукції в кількості 10340.00 кг., а саме: у вагоні № 67887331 -2120 кг, у вагоні № 66766171 -2640 кг та у вагоні № 66770017- 5580 кг, про що складено комерційний акт № 007252/03 від 24.06.2010.

В подальшому наведені вагони прямували по довідправленній накладній №44993226 від 24.06.2010.

Вагон № 66696428 прибув на станцію призначення по довідправленній накладній №44993221 від 25.06.2010 року.

Після прибуття на станцію призначення було здійснено переважування вантажу з представниками залізниці. В результаті переважування вантажу було встановлено, що у вагоні № 67887331 нестача вантажу складає 1480 кг., у вагоні № 66766171 нестача вантажу складає 2860 кг., у вагоні № 66770017 нестача вантажу складає 2820 кг., у вагоні № 66696428 нестача вантажу складає 4600 кг., про що складено відповідні комерційні акти № 389059/178, № 389060/179, № 389061/180, № 389062/181 від 27.06.2010.

Загальна нестача з урахуванням наведених комерційних актів склала 22100 кг. вартістю 9264грн.98 коп., оскільки вартість однієї тони аглоруди складає 419грн.23 коп.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 09/1-3-60 від 13.08.2010 року про відшкодування збитків за недостачу руди агломераційної.

У відповідь на претензію відповідач надіслав лист № ЦРЖМ-73/10 від 27.08.2010, яким повернув претензію без розгляду по суті, у зв’язку з тим, що позивачем не надано відомості вагонів, які перевозяться маршрутом до посилочної накладної № 44993226, та рахунку-фактури, який слідував за накладною.

Отримавши незадовільну відповідь від відповідача позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.

Оскільки дані правовідносини сторін здійснювались у міжнародному залізничному вантажному сполученні, то таких відносин повинні застосовуватись норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), які, зокрема, передбачають обов'язковий досудовий претензійний порядок врегулювання спору.

Щодо претензійного порядку врегулювання спорів, що виникають з міжнародних перевезень вантажів на підставі накладних ЦИМ - СМГС, то відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Пунктом 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Нормою статті 5 ГПК України передбачено, що порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин, якими, зокрема, є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).

За положенням параграфу 1 статті 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення право пред'явлення позову, який ґрунтується на договорі перевезення, належить тій особі, яка має право заявити претензію залізниці. Позов може бути пред'явлений тільки після заявлення претензії відповідно до вимог статті 29 цієї Угоди.

Аналогічне положення щодо обов'язковості досудового претензійного порядку врегулювання спору містить стаття 53 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), до якої Україна приєдналась Законом України від 05.06.2003.

Як зазначено вище позивач звернувся з претензією до залізниці, проте його претензію було повернуто без розгляду в зв’язку з неподанням відомості вагонів, які перевозяться маршрутом до посилочної накладної № 44993226, та рахунку-фактури, який слідував за накладною.

Відповідно до параграфу 7 ст. 29 УМВС повернення претензії без розгляду залізницею не є відхиленням претензії і не дає права звернутися до залізниці з позовом до суду.

У параграфі 2 статті 30 УМВС зазначено, що право на позов виникає у разі недотримання залізницею термінів розгляду претензії та незадоволення вимог, оскільки залізницею строки розгляду претензії не порушено та не відмовлено позивачу в задоволенні його вимог, а у відповіді на претензію лише роз”яснено останньому, які документи необхідно надати для розгляду претензії, звертаючись з позовною заявою, позивач порушив вимоги вказаної статті.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не дотримана процедура досудового врегулювання спору передбаченого ч. 2 ст. 5 ГПК України для даного виду перевезення.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що при поданні претензії до неї додано вичерпний перелік документів встановлений параграфом 7 ст. 29 Угоди про міжнародне вантажне сполучення та вважає, що фактично відповідач намагається уникнути відповідальності і тому витребовує в позивача додаткові документи не передбачені законодавством.

Проте, такі заперечення позивача є невірними з огляду на наступне.

Відповідно до параграфу 7 ст. 29 УМВС до претензій, що пред’являються відповідно до пунктів 1 і 2 даного параграфу, крім перерахованих там документів, повинні додаватися рахунок іноземного постачальника або інші документи, передбачені ст. ст. 25 і 26 і які підтверджують вартість вантажу або зменшують його вартість, а також при необхідності і інші документи, які обґрунтовують претензію (в даному випадку відомість вагонів та рахунок-фактура).

Згідно викладеної норми позивач повинен був на вимогу залізниці надати всі необхідні відомості для розгляду заявленої претензії.

Доводи скаржника є необґрунтованими, та за викладених обставин не спростовують вищезазначених висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №1/67 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” – без задоволення.

2. Справу № 1/67повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Синиця О.Ф.

Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

                                                                                          Калатай Н.Ф.