Постанова № 17674928, 15.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011                                                                                           № 7/36

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           Калатай Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

при секретарі:           Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача –Таранова Х.С.,

від відповідача 1 –Шокур А.Ю.,

від відповідача 2 –Савицька І.В.,

від третьої особи – не з’явились,

від прокуратури – не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" №04/11-14 від 05.04.2011

на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.03.2011

у справі № 7/36

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал"

до 1. Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"

2. Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія

"Автомобільні дороги України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс"

за участю прокуратури міста Чернігова

про стягнення 1008726грн.03 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 32/188 (суддя Хрипун О.О.) частково задоволено позов ТОВ “Фірма “Інтеграл” до ДП “Чернігівський облавтодор” та стягнуто з ДП “Чернігівський облавтодор” 206687грн.31коп. інфляційних втрат в зв’язку з несвоєчасними розрахунками по зобов’язанню за відступним правом вимоги по договору №24-УВ-2 від 09.02.2006 з ТОВ “Укрмонтажсервіс” (п.1.2 договору), а також 36590грн.50коп. 3 % річних та відповідні судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення 551679грн.41коп. боргу припинено за п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. В частині стягнення 157974грн.07коп. пені судом відмовлено, оскільки неустойка не передбачена договором.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просив зазначене рішення скасувати. Апелянт зазначив, що належним відповідачем у справі є Дочірнє підприємство “Чернігівський облавтодор”, яке є окремою юридичною особою та згідно статуту самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому даний спір має розглядатись господарським судом Чернігівської області, за місцезнаходженням відповідача 1. В поданих додатково письмових поясненнях представник відповідача 1 зазначив, що позов до відповідача 2 подано позивачем безпідставно та просив рішення суду скасувати, а справу направити за підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду вказане рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2010 у справі №32/188 скасовано, матеріали справи № 32/188 повернуто до господарського суду міста Києва для направлення за територіальною підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

Господарським судом Чернігівської області справі присвоєно номер 7/36. За результатами розгляду справи господарським судом Чернігівської області винесено рішення від 28.03.2011 (суддя Скорик Н.О.), яке є предметом даного апеляційного оскарження, яким провадження у справі в частині стягнення вартості продукції (551679грн.41коп.) припинено за відсутністю предмету спору (п.1-1 ст. 80 ГПК України), в стягненні інфляційних, річних та пені відмовлено з посиланням на ст. 514 ЦК України за якою до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд посилається на пункт 1.2 договору відступлення права вимоги в якому, крім основного зобов’язання і штрафних санкцій, не передбачено відступлення права вимоги річних та інфляційних. Суд вважає, що за юридичною і фінансовою природою інфляційні є збитками, а річні – платою і не є штрафними санкціями. Що ж стосується стягнення пені, то судом відмовлено в зв’язку з тим, що пеня не передбачена основним договором поставки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та задовольнити повністю позовні вимоги, а саме в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Апелянт зазначив, що обов’язок сплати інфляційних втрат та 3 % річних виникає у боржника в силу вимог ст. 625 ЦК України і окремого зазначення в договору не потребує, оскільки за укладеним договором відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги по сумі основного боргу, то відповідно перейшло і право вимагати виплати передбачені ст. 625 ЦК України.

У письмових пояснення відповідач 2 зазначив, що відповідно до п. 3.5 ст. 3 статуту відповідач 1 самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями, тому вимоги позивача до відповідача 2 є безпідставними. В наданих поясненнях відповідач 2 погодився з висновком суду про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних та просив апеляційний суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив суд залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач 1 вважає вірними висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки їх стягнення не передбачено умовами договору.

В поданих поясненнях Перший заступник прокурора м. Чернігова, також, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості та невідповідності заявлених вимог умовам укладених сторонами спору договорів.

Представники третьої особи та прокуратури в судове засідання апеляційної інстанції не з’явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у письмовій формі належним чином (в справі наявні повідомлення про вручення поштового відправлення). Враховуючи, що неявка третьої особи та прокуратури не перешкоджає розгляду скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників третьої особи та прокуратури.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення з ДП “Чернігівський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 551679грн.41коп. основного боргу, 206687грн.31коп. інфляційних втрат, 156551грн.85коп. пені та 36590грн.50коп. –3% річних.

          В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 24-УВ-2 від 24.10.2008, який укладений між ТОВ “Фірма “Інтергал” та ТОВ “Укрмонтажсервіс”, останній відступив позивачу право вимоги, а саме - заборгованість ДП “Чернігівський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” перед ТОВ “Укрмонтажсервіс” в сумі 2611679грн.40коп., яка існує у відповідача-1 за договором поставки № 09/02/06 від 09.02.2006 дорожнього бітума марки БДН 60/90, БДН 90/130 та пічного палива, як по основному зобов’язанню, так і по штрафним санкціям.

Як встановлено судом першої інстанції відповідачем-1 погашено основний борг перед позивачем в повному обсязі, що сторонами не заперечується. За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з ДП “Чернігівський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” суми основного боргу у розмірі 551679грн.41 коп., у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Погоджується апеляційний господарський суд і з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки пеня може бути стягнута у випадку, якщо її стягнення передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Проте, факту погодження договором поставки № 09/02/06 від 09.02.2006 нарахування пені та її розміру у випадку прострочення грошових зобов’язань не доведено.

Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням суду відмовлено в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та річні за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню за вимогою кредитора, на підставі наведених положень ст. 625 ЦК України.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність стягнення цих нарахувань.

Щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних та річних з ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, то господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні таких вимог, оскільки згідно з п. 3.5 статті 3 Статуту відповідача-1 ДП “Чернігівський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” несе відповідальність за своїми зобов’язаннями згідно з чинним законодавством. Відповідач-1 не відповідає за зобов’язаннями відповідача-2, так само як і відповідач-2 не відповідає за зобов’язаннями відповідача-1.

Відповідач-1 має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському суді (п. 3.6 статті 3 Статуту відповідача-1).

Отже, ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, хоча воно і є засновником відповідача-1, не відповідає за зобов’язаннями останнього, крім випадків, якщо банкрутство відповідача-1 викликане неправомірними діями відповідача-2, як то передбачено змістом 3.5 статті 3 Статуту відповідача-1.

Враховуючи викладені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, в частині відмови в стягненні з відповідача 1 інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Чернігівської області від 28.03.2011 року у справі №7/36 скасувати частково. Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Чернігівської області від 28.03.2011 доповнити словами: “в стягненні пені в сумі 156551грн.85коп. відмовити”.

2. Пункти 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду Чернігівської області від 28.03.2011 викласти в наступній редакції, як пункт 2:

“Стягнути з Дочірнього підприємства “Чернігівський облавтодор “Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17, код 32016315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інтергал” (79026, м. Львів, пл. Стрийська, 98, код 31215780), 206687 (двісті шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 31коп. інфляційних втрат, 36590 (тридцять шість тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 50коп. - 3% річних, 7949 (сім тисяч дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 57коп. державного мита, 98 (дев’яносто вісім) грн. 60коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3. Пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Чернігівської області від 28.03.2011 вважати пунктом 3.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства “Чернігівський облавтодор “Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17, код 32016315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інтергал” (79026, м. Львів, пл. Стрийська, 98, код 31215780) 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн.40коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.

6. Справу № 7/36 повернути господарському суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      Синиця О.Ф.

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

                                                                                          Пашкіна С.А.