Постанова № 17674854, 08.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2011 № 6/169-17/135-09/23-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пантелієнка В.О.

суддів: Верховця А.А.

Гарник Л.Л.

при секретарі: Коваль Н.С.

від позивача - ОСОБА_1. дов. б/н від 07.06.2011р.,

від відповідача - не зявився,

від третьої особи 1 - ОСОБА_2. дов. б/н від 08.06.2011р.,

від третьої особи 2 - ОСОБА_3. дов. б/н від 16.03.2011р.,

СорокаВ.В. гендиректор,

від третіх осіб 3, 4 - не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого

підприємства (далі - МП) „Будкомплект”

на рішення

господарського суду Київської області

від 09.03.2011р.

у справі №6/169-17/135-09/23/11 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

„ІНГА”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трест

(далі - ТОВ „Т) „Поліськсільбуд”

треті особи: 1. Виробничо-торгівельна фірма (далі ВТФ) „Артанія”;

2. МП „Будкомплект”;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

„Артель”;

4. Виробничо-постачальницька фірма Товариство з

обмеженою відповідальністю (далі ВПФ ТОВ)

„Будтранссервіс”

про визнання рішення недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2011р. по справі №6/169-17/135-09/23/11 позов ТОВ „ІНГА” задоволено повністю. Визнано право власності ТОВ „ІНГА” на майно: виробничий корпус №1 площею 2785,8 кв.м., виробничий корпус №2 площею 2740,6 кв.м., будівля контейнерної, мостовий кран, яке придбано на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.1992р. та знаходиться за адресою: смт.Бородянка, вул.Вокзальна, 2.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, МП „Будкомплект” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „ІНГА” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Київської області залишити без змін.

Відзиви на апеляційну скаргу відповідач і треті особи не надали.

Третя особа 4 в заяві до суду просить розглянути справу без її участі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і третіх осіб 1, 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.04.1992р. між орендним трестом „Поліськсільбуд”, правонаступником якого є ТОВ „Т „Поліськсільбуд”, і Господарською асоціацією малих підприємств, правонаступником якого є ТОВ „ІНГА” (протокол №10 від 30.09.1994р. (т.1 а.с.33-35)), укладено договір купівлі-продажу майна (т.1 а.с.25).

Відповідно до пункту 1 договору господарська асоціація малих підприємств купує у орендного треста «Поліськсільбуд» майно, а саме: виробничий цех №1, виробничий цех №2, обладнання цехів, будівлю контейнерної та мостовий кран, загальною вартістю 964094,68 руб.

Пунктом 2 договору передбачено, що оплата за придбане майно повинна бути здійсненна до 15 липня 1992 року.

Згідно пункту 3 договору після оплати основні виробничі фонди переходять у власність асоціації.

На виконання умов пункту 2 договору асоціацією оплачено виставлений трестом рахунок-фактуру за №11 від 3 липня 1992 року на суму 1234040 руб., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення за №101 від 10 липня 1992 року (т.1 а.с.26).

Вказаний договір в бюро технічної інвентаризації зареєстровано не було.

Як вбачається з матеріалів справи на момент її розгляду співвласниками спірного майна на праві спільної сумісної власності, є:

1. Виробничо-торговельна фірма «АРТАНІЯ» у формі Товариства з обмежено відповідальністю: свідоцтво про право власності (б/н) від 16.11.2000 р., видане виконкомом Бородянської селищної ради на підставі рішення виконкому Бородянської селищної ради №103 від 26.10.2000 року;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж»: свідоцтво про право власності (б/н) від 29.11.2001 р, видане виконкомом Бородянської селищної ради на підставі рішення виконкому Бородянської селищної ради №151 від 27.08.2001 року;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмагістральсервіс», свідоцтво про право власності (САВ №265723) від 14.11.2008 р,, видане на підставі рішення виконкому Бородянської селищної ради №32 від 13.02.2008 року;

4. ОСОБА_7: договір купівлі-продажу №1099 від 04.04.2007р., посвідчений ОСОБА_6., приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу;

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАЙН»: свідоцтво про право власності (САВ №265652) від 03.10.2008 р., видане на підставі рішення виконкому Бородянської селищної ради №205 від 18.09.2008 року;

6. ОСОБА_4: договір купівлі-продажу №213 від 24.01.2006 р, посвідчений ОСОБА_5., приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу;

7. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГА»: договір купівлі-продажу б/н від 10.11.1998 р. між юридичними особами з актом прийому-передачі від 07.12.1998 року;

8. Приватне підприємство «Мішель»: договір купівлі-продажу №1213 від 07.07.2009 р, посвідчений ОСОБА_6., приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу;

9. ВПФ «Будтранссервіс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю: свідоцтво про право власності (№29) від 27.01.2003 видане на підставі рішення виконкому Бородянської селищної ради.

На зазначену обставину місцевий суд уваги не звернув і не дав ій належної правової оцінки, хоча всі названі особи мали бути притягнені до участі в розгляді справи, так як спір іде про юридично належне їм майно.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

12 грудня 1994 року між Малим підприємством «Будкомплект» та орендним трестом «Поліськсільбуд» укладено договір купівлі-продажу майна, згідно якого Мале підприємство «Будкомплект» придбало частину спірного майна.

Укладаючи договір купівлі-продажу майна від 12 грудня 1994 року орендний трест «Поліськсільбуд» відчужував належне йому майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу державного майна за №43 від 20 травня 1994 року.

Відповідно до рішення загальних зборів орендарів тресту «Поліськсільбуд», оформленого протоколом №1 від 13 травня 1994 року, при розподілі власного майна орендного тресту «Поліськсільбуд» між його організаціями до Малого підприємства «Будкомплект» перейшло право власності на частину спірного майна.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з витягом Бюро технічної інвентаризації з реєстру прав власності на нерухоме майно від 7 липня 2010 року за №26633076, реєстраційний номер 656658, площа виробничого цеху №1 складає 2799,8 квадратних метрів (збільшена з 2785,8 квадратних метрів до 2799,8 квадратних метрів за рахунок самовільної надбудови над приміщеннями VI, VII, XII, XIII); виробничого цеху №2 складає 2481,3 квадратних метрів; будівля контейнерної у довідці не відображена.

Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі орендним трестом „Поліськсільбуд” спірного майна ТОВ „ІНГА”.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного Кодексу України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини щодо виникнення у позивача права власності на майно виникли у 1992 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення правовідносин між орендним трестом «Поліськсільбуд» та господарською асоціацією малих підприємств.

Таким чином, позовні вимоги, заявлені ТОВ «ІНГА», стосуються відносин, які виникли до 1 січня 2004 р., а саме тому до них слід застосовувати положення ЦК УРСР (в редакції 1963 року), відповідно до ст. 75 якого позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, а згідно вимог ч. 1 ст. 80 цього ж Кодексу термін позовної давності збіг 04.07.1995р. (через три роки після здійснення оплати за спірне майно), а позивач звернувся за захистом свого невизнаного права лише в лютому 2009 року.

Тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати інститут позовної давності на підставі ст.ст.71, 75, 80 ЦК УРСР, оскільки ці правовідносини були під час дії названого вище Кодексу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. В задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити повністю з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу МП „Будкомплект” задовольнити.

Рішення господарського суду м Київської області від 09.03.2011р. по справі №6/169-17/135-09/23/11 скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ „ІНГА” в позові повністю.

Стягнути з ТОВ „ІНГА” (04210, м.Київ, просп. Героїв Сталінграду, буд.14-Б, кв.183, код ЄДРПОУ 19422382, р/р 2600013680001, в АБ „Київська Русь” м.Київ, МФО 319092) на користь МП „Будкомплект” (07800, Київська область, Бородянський р-н, смт.Бородянка, вул.Вокзальна, буд.2-А, код ЄДРПОУ 19417783, р/р 26000249858, в АТ „Райффайзен Банк АВАЛЬ”, МФО 380805) 2156,66 грн. в порядку повернення сплаченого державного мита за подачу апеляційної скарги.

Справу №6/169-17/135-09/23/11 повернути до господарського суду Київської області, який зобовязати видати наказ.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяПантелієнко В.О.

СуддіВерховець А.А.

Гарник Л.Л.

14.06.11 (відправлено)