Постанова № 17674853, 02.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2011                                                                                           № 37/626

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко А.І.

суддів:           Михальської Ю.Б.

          Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Лупачев Д.М. - юрист

від відповідача: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 21.02.2011р.

у справі № 37/626 ( суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

до Комунального підприємства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва

про стягнення 31726, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» звернулась до Комунального підприємства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва про стягнення 31726, 36 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.02.2011 у справі № 37/626 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на неповне з»ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не взято до уваги п.3 додатку 3 до Договору оренди від 27.05.2008 № 24/2008, згідно якого розрахунки за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання здійснюються згідно з табуляграмою постачальника відповідно до площі приміщення, яка орендується, отже відповідач знав про ці умови договору і прийняв на себе зобов»язання шляхом підписання договору.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що протягом 2008 року відповідач сплачував за комунальні послуги саме ту суму, яка була зазначена в табуляграмах, однак за 2009 рік відповідач відмовляється оплачувати комунальні послуги, посилаючись на те, що не займав орендоване приміщення, оскільки відбулась його реорганізація, а тому не повинен платити за комунальні послуги. Апелянт звертає увагу суду на те, що зазначене твердження відповідача не відповідає обставинам справи, оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди закінчив свою дію 31.12.2008р., відповідач у добровільному порядку орендоване приміщення не звільнив, у зв»язку з чим позивач був змушений звертатись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за користування орендованим приміщенням та виселення. Відповідачем 01.02.2010р. орендоване приміщення було звільнене, про що складено відповідний акт приймання-передачі об»єкта оренди.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачу до 01.02.2010р. надавались комунальні послуги та надсилались табуляграми за спожиті комунальні послуги включно по січень 2010р. позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судове засідання повноважний представник відповідача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Колегія заслухавши думку представника позивача, враховуючи строки розгляду справи, вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго”(орендодавець) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва (орендар) був укладений договір оренди нежилих приміщень № 24/2008 від 27.05.2008 р.

Відповідно до пунктів 1.1. та 2.1. договору № 24/2008 від 27.05.2008 р. сторони договору дійшли згоди, що орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 р. № 525/582 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (об’єкт оренди) за адресою: вул. Драйзера, 38-А, для розміщення оперативно-диспетчерської служби. Об’єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 80, 40 кв.м.

Згідно акту приймання-передачі приміщень, що надаються в оренду від 03.01.2008р. згідно договору оренди від 27.05.2008р. № 24/2008 філіал «Теплові розподільчі марежі «Київенерго» передав, а Комунальне підприємство по утриманню житлдового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва прийняло в орендне користування приміщення за адресою: вул.Драйзера, 38-А загальною площею 80,40 кв.м.

Пунктом 3.8 договору оренди нежитлових приміщень № 24/2008 від 27.05.2008 р. передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до пункту 4.9 даного договору орендар зобов’язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеним з цими організаціями ( водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які в установленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

Відповідно до п.3. додатку 3 до договору оренди № 24/2008 сторони погодили, що розрахунки за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання здійснюються згідно з табуляграмою постачальника відповідно до площі приміщення, яка орендується, тобто відповідачу було відомо про умови договору та прийнято зобов»язання шляхом підписання договору.

Постачання теплової енергії у гарячій воді для центрального опалення орендованого відповідачем приміщення здійснюється на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 620150 від 01.02.1999р., укладеного між Енергопостачальною організацією в особі Департаменту Енергозбуту ПАТ «Київенерго» та філіалом “Теплові розподільчі мережі Київенерго”.

Відповідно до п.6.3.4. та п.5 додатку 4 договору № 620150 «Теплові розподільчі мережі Київенерго» ( як абонент) щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору № 620150 в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно п.2.3.4 договору № 620150 та додатку № 9 до договору № 620150 від 01.02.1999р. відповідач користувався центральним опаленням приміщення, розташованого за адресою: вул. Драйзера, 38-А, особовий рахунок № 1640156.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2008р. сплачував платежі за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 9.1. договору оренди від 27.05.2008р. № 24/2008р. строк його дії сторонам договору встановлено до 31.12.2008р.

Листом № 09/357 від 30.01.2009р. позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору та запропонував звільнити орендоване приміщення, підготувавши його для передачі по акту приймання-передачі приміщень, що здаються в оренду.

Однак, відповідач вимоги позивача не виконував та з лютого 2009р. почав не своєчасно сплачувати орендну плату, що змусило останнього звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду м.Кивєа № 37/503 від 30.09.2009р. позовні вимоги задоволено частково, зобов»язано відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення загальною площею 80,40 кв.м., розташованого на ІІ поверсі за адресою: вул. Драйзера, 38-А, м.Київ та за актом приймання-передачі передати приміщення позивачу

Відповідно до п. 3.5. договору № 24/2008 останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об»єкту оренди позивачу. Відповідачем орендоване приміщення було звільнене 01.02.2010р.

Відповідно до табуляграм відповідачу було нараховано за спожиту теплову енергію за період з червня 2009р. по січень 2010р. 29529,95 грн. з урахуванням ПДВ.

Листом від 04.11.2010 р. № 09/3526 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по комунальним послугам та вимогою їх погашення протягом 5 банківських з дати відправлення даного листа днів. Дана вимога позивача залишилась без задоволення, заборгованість не погашена.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 29529, 95 грн. боргу за спожиту теплову енергію та 2196,41 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди нежилих приміщень № 24/2008 від 27.05.2008 р.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 29529, 95 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з з червня 2009 року по січень 2010 року є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2196, 41 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на статтю 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій», яка згідно зазначеного закону розрахована у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за прострочку оплати вартості наданих комунальних послуг.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов‘язання, в силу ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов‘язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов‘язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7. додатку № 4 до договору № 620150 від 01.02.1999р. передбачено, що «Абоненту» на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду ( місяця) «Енергопостачальною організацією» нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Перевіривши правильність нарахування пені за прострочення по сплаті грошового зобов»язання, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2196, 41 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позивачем надано суду належні докази в обґрунтування позовних вимог.

Оцінюючи вищевикладені обставини справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва скасуванню.

В зв’язку з скасуванням рішення місцевого суду витрати апелянта по сплаті державного мита слід покласти на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2011р. у справі № 37/626 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва (02217,м.Київ,вул..Закревського, 15, інд.код 31776030) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» (01033, м.Київ,вул. Володимирська, 82-Г, інд.код 25665166) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з червня 2009 року по січень 2010 року у розмірі 29529,95 грн., пеню у розмірі 2194,41грн., 317,26 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва (02217,м.Київ,вул..Закревського, 15, інд.код 31776030) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» (01033, м.Київ, вул. Володимирська, 82-Г, інд.код 25665166) 158,62 грн. витрат по платі державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко А.І.

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

                                                                                          Отрюх Б.В.