Постанова № 17674851, 02.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2011                                                                                           № 8/160-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мальченко А.О.

суддів:           Майданевича А.Г.

          Гаврилюка О.М.

при секретарі:           Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

на рішення господарського суду Київської області

від 20.01.2011 року

у справі № 8/160-10 (суддя – Скутельник П.Ф.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД», м.Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», Київська область, с.Гаврилівка,

про стягнення 33439,20 грн.,-

представники сторін не з’явились, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» (надалі – ТОВ«МДН-БУД») звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (надалі – ТОВ«Комплекс Агромарс») про стягнення 33439,20 грн., з них: 24960,36 грн. –основний борг, 1452,69 грн. –інфляційні втрати, 2488,16 грн. – пеня, 3744,05 грн. – штраф, 793,94 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.01.2011 року у справі №8/160-10 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ«Комплекс Агромарс» на користь ТОВ«МДН-БУД» 24960,36 грн. основного боргу, 1452,69 грн. інфляційних втрат, 793,94 грн. - 3% річних та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, керуючись статтями 526, 530, 615 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за додатковою угодою №36 від 08.07.2008 року до договору підряду №023-07/КАМ від 23.01.2007 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ«Комплекс Агромарс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.01.2011 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24960,36 грн. основного боргу, 1452,69 грн. інфляційних нарахувань, 793,94грн. 3% річних та судових витрат, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, скаржник посилається на те, що позивач прострочив виконання робіт за додатковою угодою № 36 у зв’язку з чим відповідач правомірно, на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України, утримав з коштів, належних до виплати позивачу, 24960,36 грн. як штрафну санкцію за неналежне виконання робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.04.2011 року.

21.04.2011 року від відповідача надійшло пояснення до апеляційної скарги.

За наслідками судового засідання 21.04.2011 року та 19.05.2011 року, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено до 19.05.2011 року та 02.06.2011 року відповідно.

В судових засіданнях 21.04.2011 року та 19.05.2011 року представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання, призначене на 02.06.2011 року, представники сторін не з’явились, враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, крім того ухвалами апеляційного суду було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

02.06.2011 року в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» (в тексті договору - підрядник) та закритим акціонерним товариством «Комплекс Агромарс» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс») (в тексті договору - замовник) укладено договір підряду № 023-07/КАМ, відповідно до умов якого підрядник зобов’язався своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ діючих на території України та погодженої сторонами кошторисної документації будівельні, монтажні та демонтажні роботи на об’єктах замовника, а замовник зобов’язався надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи і оплатити їх (т.1 а.с.12-15).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.4. договору вартість робіт по даному договору встановлюється на підставі кошторисів та договірних цін і зазначається у додаткових угодах, що додаються до даного договору. Розрахунок замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, у відповідності до фактично виконаних об’ємів робіт. Порядок проведення розрахунку зазначається в додаткових угодах.

Договір вступає в силу з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (пункт 11.5. договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Так, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що початок виконання робіт та термін закінчення виконання робіт передбачається в додаткових угодах, що додаються до даного договору.

08.07.2008 року сторонами підписано додаткову угоду №36 до договору підряду №023-07/КАМ, відповідно до умов якої підрядник зобов’язався своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника на території інкубатора №4 в с.Гаврилівка Вишгородського району Київської області, що належить замовнику, з використанням належних йому матеріалів, роботи по влаштуванню точкових фундаментів під залізобетонні колони та фахверки, а замовник зобов’язався прийняти, у встановлений даним додатком термін якісно виконані роботи, та сплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбаченому додатковою угодою (т.1 а.с.16-18).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. додаткової угоди загальна вартість робіт складає 499216,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 83202,80 грн. У вартість робіт входять всі затрати підрядника необхідні для виконання робіт по даній угоді. Вартість робіт встановлюється у твердій грошовій сумі, на підставі представленої підрядником кошторисної документації і не може підлягати зміні.

Згідно з пунктом 5.1. додаткової угоди, замовник, на другий робочий день після підписання даної угоди, зобов’язаний перерахувати на рахунок підрядника, в порядку передоплати аванс в сумі 375822,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 75164,40грн.

Так, на виконання умов додаткової угоди №36 відповідачем перераховано аванс в сумі 375822,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 23.05.2008 року та не заперечується сторонами (т.1 а.с.32-33).

Строк виконання робіт за цією угодою складає 40 календарних днів з дати отримання підрядником авансу. Початок виконання робіт на місцевості – 2 календарних дня від вказаної дати (пункт 3.1. додаткової угоди).

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що доводи апеляційної скарги щодо прострочення позивачем виконання робіт за додатковою угодою №36, за якою аванс було сплачено 23.05.2008 року, а, відтак, роботи мали були виконані з 25.05.2008 року по 06.07.2008 року, є необґрунтованими та безпідставними, враховуючи наступне.

Частинами 1, 2 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода підписана сторонами 08.07.2008 року, тому, враховуючи вказані вище норми, судова колегія дійшла висновку, що датою сплати авансу необхідно вважати день підписання додаткової угоди №36, відтак, датою початку виконання робіт - 10.07.2008 року.

На виконання умов додаткової угоди №36 позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 499207,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1 від 31.07.2008 року за липень 2008 року на суму 464241,60 грн. та №2/36/023 від 25.03.2009 року за січень 2009 року на суму 34965,60 грн. (т.1 а.с.19-26).

Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень. В матеріалах справи відсутні будь-які претензії або вимоги щодо порушення позивачем своїх зобов’язань за договором та додатковою угодою №36 або заперечення замовника щодо обсягів, сум, якості виконаних підрядних робіт та строків виконання цих робіт.

У відповідності до пункту 5.1.2. додаткової угоди №36 подальші розрахунки замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ2 у відповідності до фактично виконаних об’ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Замовник зобов’язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом 10 днів з дати підписання таких актів.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем роботи за актами приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року та січень 2009 року були оплачені частково на суму 474246,84 грн., з яких 23.05.2008 року аванс у сумі 375822,00 грн., 02.09.2008 року - 69636,24 грн. та 24.03.2009 року - 28788,60 грн. Враховуючи вказані проплати виконаних позивачем робіт, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за додатковою угодою №36 у сумі 24960,36 грн., яка зафіксована у акті звірки взаємних розрахунків станом на червень 2010 року, підписаного сторонами (т.1 а.с.34-35, 79-81).

В пункті 5.2. додаткової угоди сторони визначили, що весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95% від загальної суми угоди, а 5% від загальної суми даної угоди притримуються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов’язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконанням або неналежним виконанням підрядником обов’язків по даній угоді) і оплачуються наступним чином:

– 60% (14976,22 грн.) суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 15 банківських днів з дати підписання кінцевого акту приймання-передачі загального комплексу робіт за угодою;

– 40% (9984,14 грн.) суми притриманих коштів виплачуються після 12 календарних місяців з дати підписання кінцевого акту приймання-передачі загального комплексу робіт, протягом 15 банківських днів з дати закінчення вказаного терміну.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, спірна сума заборгованості у розмірі 24960,36 грн. є двома останніми платежами за угодою, які відповідають 60% та 40% суми притриманих коштів.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Враховуючи положення умов додаткової угоди, судова колегія зазначає, що сплата двох останніх платежів мала відбутися після підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт, відсутність якого сторонами не заперечується. У відповідності до положень частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, позивач не підписав даний акт, відтак, на думку колегії суддів, термін виконання зобов’язання по сплаті двох останніх платежів у сумі 24960,36 грн. не настав.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги твердження скаржника про притримання ним вказаної грошової суми в якості штрафних санкцій за неналежне виконання умов додаткової угоди №36 в частині строків виконання підрядних робіт, оскільки виконання зобов’язання по сплаті штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт не є предметом спору у даній справі.

Варто зазначити, що у зв’язку з відмовою у задоволенні позову про стягнення суми заборгованості у розмірі 24960,36 грн. за додатковою угодою №36 до договору підряду, не підлягають до стягнення заявлені позивачем 1452,69 грн. – сума інфляційних втрат, 2488,16 грн. – пеня, 3744,05 грн. – штраф, 793,94 грн. – 3% річних, оскільки прострочення зобов’язання відповідно до умов додаткової угоди не відбулось.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог до ТОВ«Комплекс Агромарс» відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 20.01.2011 року у справі №8/160-10 прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставами для його скасування.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ«Комплекс Агромарс» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 20.01.2011 року у справі №8/160-10 – скасуванню, з прийняттям апеляційним господарським судом нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 20.01.2011 року у справі №8/160-10 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 20.01.2011 року у справі №8/160-10 скасувати.

3.          Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» (03151, м.Київ, вул. Керченська, 7/7, ідентифікаційний код 33492106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) 136,04 грн. (сто тридцять шість грн. 04 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи №8/160-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Мальченко А.О.

Судді                                                                                          Майданевич А.Г.

                                                                                          Гаврилюк О.М.