Постанова № 17674812, 07.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011 № 38/133

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Моторного О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Браславській А.В.

від позивача Хлопоніна В.О.,

від відповідача-1: Адаменко О.М.,

від відповідача-2: не зявився.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічні системи” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Приватного підприємства „Алеан”

до 1. Відділу Державної виконавчої служби Соломянського

районного управління юстиції міста Києва,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічні

системи”

про зобовязання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 позов ПП „Алеан” задоволено повністю. Виключено з опису та звільнено з-під арешту, вилучений відділом Державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції м. Києва, повнокольоровий копір принтер XEROX DocuColor 242 з зовнішнім контролером Bustler EFI, серійний номер 3512482235 в кількості 1 шт., описаний та арештований за актом опису й арешту від 11.02.2009. Зобовязано Відділ Державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції міста Києва повернути ПП „Алеан” вилучений повнокольоровий копір принтер XEROX DocuColor 242 з зовнішнім контролером Bustler EFI, серійний номер 3512482235 в кількості 1 шт. Стягнуто з відділу Державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції міста Києва на користь ПП „Алеан” державне мито в сумі 85, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення від 15.04.2010 скасувати та припинити провадження у справі. Апелянт вважає, що рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.06.2010.

У звязку з заявленим представником відповідача-2 клопотанням про зупинення провадження по справі, ухвалою суду від 22.06.2010 було зупинено провадження по справі 38/133 до розгляду Печерським районним судом м. Києва справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічні системи” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа Приватне підприємство „Алеан” про визнання договору недійсним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 поновлено провадження по даній справі, розгляд якої призначено на 24.05.2011.

У звязку з неявкою в судове засідання 24.05.2011 представників позивача та відповідача-1, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 07.06.2011.

В судове засідання 07.06.2011 зявилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 в засідання суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 29.12.2008 у справі №2-3263/1/2008, держаним виконавцем відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції було складено акт опису й арешту майна від 11.02.2009 серії АА № 067931, згідно якого описано і накладено арешт на обладнання, а саме повнокольоровий апарат - принтер XEROX DocuColor 242 з контролером Bustler EFI, серійний номер 3512482235 в кількості 1 шт.

27.11.2009 відповідачем-1 був вилучений у позивача повнокольоровий апарат - принтер XEROX DocuColor 242 з контролером Bustler EFI, серійний номер 3512482235 в кількості 1 шт., що підтверджується актом державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про: 1) виключення вилученого майна - повнокольорового апарату - принтер XEROX DocuColor 242 з контролером Bustler EFI, серійний номер 3512482235 в кількості 1 шт. з опису; 2) зобовязання відповідача-1 повернути вилучене майно повнокольоровий апарат - принтер XEROX DocuColor 242 з контролером Bustler EFI, серійний номер 3512482235 в кількості 1 шт.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що майно належить позивачеві на праві власності. Цей висновок суду ґрунтувався на договорі купівлі-продажу № 1205-01 від 12.05.2008, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 продала, а гр. ОСОБА_2 купив спірне майно, і на підставі умов цього договору прийшов до висновку, що гр. ОСОБА_1 добровільно передала це спірне майно гр. ОСОБА_2 В свою чергу гр. ОСОБА_2 вніс спірне майно до статутного фонду позивача, а тому на момент накладення арешту позивач був власником майна.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, не може погодитися із вищенаведеним висновком суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до приписів ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, та власникові належить право володіння користування та розпорядження майном.

У відповідності до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.

Згідно приписів ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з -під арешту.

Отже, з огляду на викладені обставини, підставою виключення майна з акта опису та звільнення майна з-під арешту, згідно ч. 1 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження”, є визнання права на це майно.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2010 по справі № 2-3015/10, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.01.2011, вищезазначений договір купівлі-продажу № 1205-01 від 12.05.2008, укладений між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, визнано недійсним. При винесенні рішення Печерським районним судом м. Києва було встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Суд дійшов до висновку, що в момент укладання спірного договору купівлі-продажу № 1205-01 від 12.05.2008, власником відчужуваного майна залишалися ТОВ „Поліграфічні системи”, а гр. ОСОБА_1 (продавець за спірним договором) не була власником відчужуваного майна, а тому не мала права на його відчуження громадянину ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався.

Таким чином, оскільки Печерським районним судом м. Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1205-01 від 12.05.2008, даний договір є недійсним з моменту його вчинення та не породжує переходу права власності до набувача гр. ОСОБА_2, а тому гр. ОСОБА_2 набув спірне майно неправомірно, і у зв'язку з ухваленим вище рішенням Печерським судом, та в силу вимог чинного законодавства України (ч. 1 ст. 216 ЦК України), повинен повернути спірне майно гр. ОСОБА_1

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства „Алеан” про виключення спірного майна з акта опису та звільнення з-під арешту відмовити.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обовязок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями ст. 49, 101, п.2 ст. 103, ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічні системи” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2010 у справі № 38/133 скасувати і прийняти нове рішення. У задоволені позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Алеан” (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А; код ЄДРПОУ 32423618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічні системи” (03151, м. Київ, вул. Очаківська, 5/6; код ЄДРПОУ 31604488) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяМоторний О.А.

СуддіКошіль В.В.

Шапран В.В.