Постанова № 17674808, 02.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2011 № 37/592

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.02.2011 року

у справі № 37/592 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ,

до Міністерства внутрішніх справ України в особі Господарчого управління, м.Київ,

про стягнення 97906,36 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (дов. №Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011 року).

від відповідача: ОСОБА_2 представник (дов. №05/2010 від 17.03.2010 року).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго») звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Господарчого управління (надалі - Господарче управління МВС України) про стягнення 80452,57 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 2333,12 грн. інфляційної складової боргу, 1408,47 грн. 3% річних, 8080,52 грн. пені, 5631,68 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі №37/592 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з висновку про недоведеність позивачем обставин щодо наявності факту правопорушення, вчинення якого не зафіксовано у належному порядку, а саме, самовільного підключення до електричних мереж АЕК «Київенерго» без укладення договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.04.2011 року.

Відповідач скористався правом, наданим йому ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення.

За наслідками судових засідань 28.04.2011 року та 19.05.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.05.2011 року та 02.06.2011 року відповідно.

18.05.2011 року від позивача до суду надійшло доповнення до апеляційної скарги та клопотання про заміну найменування позивача з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго»). На підтвердження вказаного представник позивача надав суду завірену копію статуту ПАТ«Київенерго» (нова редакція), зареєстрованого Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією від 13.04.2011 року №10701050034000153, копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ«Київенерго» серія А01 №769840 від 13.04.2011 року, копію довідки з ЄДРПОУ АБ №150424 від 14.04.2011 року.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

У звязку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне здійснити заміну найменування позивача акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго».

31.02.2011 року на виконання вимог ухвали суду відповідач надав додаткові документи, які було долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.06.2011 року представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення скасувати, апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю.

02.06.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.03.2010 року на підставі статті 27 Закону України «Про електроенергетику» та пунктів 5.1., 6.41. Правил користування електричною енергією (надалі ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року, уповноваженими представниками АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» за участю головного інженера Державного науково-виробничого підприємства «Рікас» Міністерства внутрішніх справ України (надалі - ДНВП «Рікас» МВС України) СторожукаП.Д. було складено акт №02390, в якому зафіксовано факт порушення відповідачем ПКЕЕ, а саме самовільне підключення адмінбудівлі по вул.Курська, 4Б до електричних мереж АЕК «Київенерго» та користування електричною енергією без укладення відповідного договору. Даний акт підписано представником постачальника електричної енергії та представником споживача, при цьому останнього повідомлено про дату, час і місце проведення засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (а.с.15).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електроенергетику» проектування, будівництво, введення в експлуатацію, експлуатація, виведення з експлуатації обєктів електроенергетики, систем диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, інших об'єктів, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, регламентуються нормативно-правовими актами, обовязковими для виконання всіма субєктами електроенергетики.

Згідно до положень 5.1. ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Відповідно до пункту 6.40. ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №782/12656 від 04.07.2006 року (надалі методика).

Разом з тим, пунктом 6.41. ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору, на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

У відповідності до пункту 6.42. ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2010 року відбулось засідання комісії, на якому в якості представника споживача був присутній головний інженер ДНВП «Рікас» МВС України СторожукП.Д., повноваження якого підтверджуються дорученням Господарчого управління МВС України №14/ГУ-241 від 25.03.2010 року на оформлення документів та укладення 2-х сторонніх актів по енергозабезпеченню адмінбудівлі за адресою вул.Курська, 4Б, підписаним начальником Господарчого управління МВС України Павленко В.О. (а.с.16).

За результатами засідання, що супроводжувалось веденням протоколу №502 від 25.03.2010 року, комісія прийняла рішення про проведення нарахування за актом порушень №02390 від 24.03.2010 року згідно пункту 2.6. методики, виходячи із сили струму навантаження, електроустановки при підключенні усіх наявних струмоприймачів на максимальну потужність на підставі проведеного вимірювання та режимом роботи за 12 місяців (а.с.18).

Згідно з розрахунком вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за актом порушень №02390 від 25.03.2009 року, за період з 25.03.2009 року - 24.03.2010 року нарахування складає 80452,54 грн. з ПДВ (а.с.20-22).

Відповідно до пункту 6.43. ПКЕЕ кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Місцевим господарським судом було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що протокол засідання комісії №502 від 25.03.2010 року, розрахунок вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за актом порушень ПКЕЕ №02390 та рахунок №94002390 від 25.03.2010 року, виставлений для оплати недоврахованої електричної енергії, було отримано нарочно Сторожуком П.Д. 25.03.2010 року, як уповноваженим представником відповідача за дорученням №14/ГУ-241 від 25.03.2010 року.

У відповідності до пункту 6.43. ПКЕЕ строк сплати по вказаним розрахунковим документам за недовраховану електричну енергію сплив 26.04.2010 року.

Враховуючи наявні в матеріалах справи довідки про стан оплати за спожиту від позивача електроенергію за актом порушень ПКЕЕ №02390 від 25.03.2010 року, станом на 25.11.2010 року та на 01.02.2011 року відповідач кошти на погашення заборгованості за даним актом не сплатив (а.с.14, 47).

Варто зазначити, що дії позивача по нарахуванню не облікованої електроенергії за 12 календарних місяців є правомірними з огляду на наступне.

Пунктом 2.6. методики визначено максимальний термін, за який може бути здійснено нарахування 12 календарних місяців, що передували дню виявлення порушення.

Згідно з розрахунками позивача часовий період, за який здійснено нарахування за несанкціоноване користування електроенергією становить максимальний період з 25.03.2009 року по 25.03.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2009 року за актом приймання-передачі адмінбудівля за адресою вул.Курська, 4Б, яка тимчасово перебувала на балансі ДНВП «Рікас» МВС України на підставі наказу МВС України №705 від 27.12.1994 року, була повернута на баланс МВС України (а.с.52-53).

Поряд з цим, в матеріалах справи наявні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД №465092 від 05.07.2010 року та копія Статуту ДНВП «Рікас» МВС України, затвердженого наказом МВС України №398 від 18.04.2006 року, з яких вбачається, що дане підприємство підпорядковане та перебуває у сфері управління МВС України. Таким чином доводи відповідача про підписання акту №02390 від 24.03.2010 року від імені відповідача не уповноваженою особою, є необґрунтованими.

Твердження відповідача про порушення вимог пункту 6.42. ПКЕЕ, що виразилось у проведенні засідання комісії по розгляду акту без належного повідомлення споживача та без його участі, як того вимагають правила колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються листом №10/1004 від 25.03.2010 року, підписаним уповноваженою особою відповідача - СторожукомП.Д., яким надана згода на проведення засідання комісії саме 25.03.2010 року (а.с.17).

Наявний у справі протокол №502 від 25.03.2010 року та копія рахунку від тієї ж дати на його оплату, в отриманні яких СторожукП.Д. розписався в якості представника споживача, спростовують твердження відповідача про те, що про існування такого правопорушення останньому стало відомо лише з матеріалів судового позову.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає порушень при складанні акту №02390 від 24.03.2010 року, що на думку відповідача є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПКЕЕ.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем, у відповідності положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не подано до суду доказів оскарження протоколу комісії з розгляду акту, в порядку та у строки, передбачені положеннями ПКЕЕ.

У звязку з цим судова колегія вважає обґрунтованими доводи скаржника про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача 80452,57 грн. заборгованості за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ.

Згідно з нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Нормами статті 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина 1 статті 231 Господарського кодексу України).

Керуючись частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг) за кожен день прострочення в сумі 8080,52 грн. та 7% штрафу від вартості невиконаного зобовязання в сумі 5631,68 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, в розумінні статті 22 Господарського кодексу України, є субєктом господарювання державного сектора економіки та, у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2333,12 грн. та 3% річних в сумі 1408,47 грн.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що нараховані за актом порушень ПКЕЕ кошти за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ є наслідком скоєного відповідачем правопорушення, а не порушення виконання зобовязання, відтак, позовні вимоги в частині стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання не підлягають задоволенню.

Крім того, доказів того, що Кабінет Міністрів України визначив позивача як субєкта господарювання державного сектору економіки позивачем суду не надано.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені апеляційним господарським судом факти та вищенаведені правові норми, враховуючи, що відповідач в установленому законом порядку обставини, наведені позивачем не спростував, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 80452,57 грн. за недовраховану електричну енергію.

Отже, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені з невірним застосуванням норм матеріального права, неповному дослідженні обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для задоволення апеляційної скарги і скасування спірного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Здійснити заміну найменування позивача акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго».

2.Апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі №37/592 задовольнити частково.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі №37/592 скасувати повністю.

4.Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України в особі Господарчого управління (01024, м.Київ, вул.Богомольця, 10, код. ЄДРПОУ 00032684) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м.Київ, пл.І.Франка, 5, код ЄДРПОУ - 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул.Мельникова 31, код ЄДРПОУ - 26187764) 80452,57грн. (вісімдесят тисяч чотириста пятдесят дві грн. 57 коп.) заборгованості, 804,53 грн. (вісімсот чотири грн. 53 коп.) державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 402,27 грн. (чотириста дві грн. 27 коп.) державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом та 193,93 грн. (сто девяносто три грн. 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6.Копію цієї постанови суду надіслати учасникам спору.

7.Матеріали справи №37/592 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіМайданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.