Постанова № 17674801, 23.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011 № 35/485

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Деснянського району міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.10.2010 року (повний текст підписано 27.10.2010 року)

у справі № 35/485 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новопак», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо», Київська область, с.Новосілки,

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №15/06-10 від 15.06.2010 року

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо», Київська область, с.Новосілки,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Новопак», м. Київ,

третя особа на стороні відповідача за зустрічним позовом -

Київська міська рада, м. Київ,

третя особа на стороні відповідача за зустрічним позовом -

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, м. Київ,

про визнання права власності,-

за участю представників:

від прокуратури: Холявінська І.В. помічник прокурора (посвідчення №70 від 26.03.2011 року);

від позивача за первісним позовом: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1 представник (довіреність №25 від 25.04.2011 року);

від третьої особи-1: ОСОБА_2 представник (довіреність №225-КР-615 від 23.05.2011 року);

від третьої особи-2: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новопак» (надалі ТОВ «Новопак», позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» (надалі ТОВ «Антор-Експо», відповідач за первісним позовом) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №15/06-10 від 15.06.2010 року, предметом якого є комплекс надання послуг короткочасного відпочинку, розташований за адресою: м.Київ, парк Дружби народів, урочище Чорторий.

20.10.2010 року ТОВ «Антор-Експо» звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Новопак» про визнання права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м.Київ, парк Дружби народів, 12.

Рішенням господарського суду міста Києва від25.10.2010року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, визнано за ТОВ «Антор-Експо» право власності на обєкти нерухомого майна нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м.Київ, парк Дружби Народів, 12 та складаються з будівлі охорони літ. «А» загальною площею 12,7 кв.м., будівлі громадського туалету літ. «Б» загальною площею 37,0 кв.м., будівлі літ. «В» загальною площею 195,0 кв.м., будівлі приготування їжі літ. «Г» загальною площею 52,5 кв.м.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор Деснянського району м.Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, як органу, що вирішує питання надання дозвільних документів на будівництво, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року у справі №35/485 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову. Одночасно прокурор просив поновити строк на подачу апеляційної скарги, посилаючись на поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірне рішення постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 07.04.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом залучено Київську міську раду та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві.

Позивач за первісним позовом не скористався правом, наданим статтею 96 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

За наслідками судових засідань 07.04.2011 року, 28.04.2011 року та 16.05.2011 року, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи переносився на 28.04.2011 року, 16.05.2011 року та 23.05.2011 року відповідно.

Представник позивача за первісним позовом та представник третьої особи (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) в судові засідання не зявились, про місце та час розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, за адресами місцезнаходження останніх згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вислухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційне провадження за відсутності позивача за первісним позовом.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив рішення місцевого господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити; представник відповідача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає спірне рішення законним і обґрунтованим, у звязку з чим просив залишити таке без змін.

Представник третьої особи Київської міської ради, надавши письмові пояснення на апеляційну скаргу прокурора, просив оскаржуване рішення скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

Під час апеляційного провадження представником відповідача за первісним позовом було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №35/485 з посиланням на повязаність даної справи зі справою №4/483-16/431 за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Антор-Експо» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, яке колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було відхилено як необґрунтоване.

23.05.2011 року колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, пояснення та доводи представника позивача за зустрічним позовом, представника третьої особи, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення про задоволення зустрічного позову та відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 331, 376 Цивільного кодексу України, виходив з того, що ТОВ «Антор-Експо» за власні кошти здійснило реконструкцію нежилих приміщень та нове будівництво, а тому вправі ставити вимогу про визнання за собою права власності на нерухоме майно.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов без належного зясування дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, в порушення статей 24, 27 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд не залучив до участі в справі в якості другого відповідача Київську міську раду як власника земельної ділянки, на якій розташовані обєкти нерухомого майна, а в якості третьої особи на стороні відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, як органу, що вирішує питання надання дозвільних документів на будівництво.

Варто відзначити, що частиною 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зустрічний позов має бути взаємно повязаний з первісним.

Місцевий господарський суд, прийнявши зустрічний позов ТОВ «Антор-Експо», не мотивував повязаність заявленого останнім позову з первісним.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 15.06.2010 року між ТОВ «Новопак» (в тексті договору - орендар) та ТОВ «Антор-Експо» (в тексті договору - орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна №15/06-10, відповідно до пунктів 1.1., 1.4 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду строкове платне користування - комплекс надання послуг короткочасного відпочинку, який розташований за адресою: м.Київ, парк Дружби Народів, урочище Чорторий (а.с.5-8).

Згідно пункту 2.4 договору орендар зобовязується протягом трьох днів з моменту його укладення сплатити орендодавцю грошові кошти в сумі 6000, 00 грн., які зараховуються в рахунок орендної плати.

У відповідності до пункту 3.1 договору передача обєкта нерухомості в оренду здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі протягом пяти робочих днів з моменту підписання договору.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що вимога пункту 3.1 договору сторонами виконана не була, а позивачем за первісним позовом не було перераховано коштів в рахунок оплати орендної плати у звязку з ненаданням відповідачем за первісним позовом правовстановлюючих документів на орендоване нерухоме майно.

Разом з цим, місцевим господарським судом встановлено, що 31.03.2007 року між відповідачем за первісним позовом - ТОВ «Антор-Експо» та Державним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м.Києва «Плесо» (надалі ДП ОУЕВВ «Плесо») укладено нотаріально посвідчений договір про спільну діяльність, предметом якого згідно пункту 1.1 є ведення господарської діяльності для створення оздоровчої зони і зони відпочинку та отримання прибутку (а.с.59-63).

На виконання пункту 2.5 договору про спільну діяльність ДП ОУЕВВ «Плесо» надало ТОВ «Антор-Експо» всі необхідні документи для розробки та погодження проектної документації, а також документації по здійсненню господарської діяльності на території зони відпочинку в парку Дружби народів, урочище «Чорторий».

17.04.2007 року ДП ОУЕВВ «Плесо» затвердило Програму робіт, які ТОВ «Антор-Експо» зобовязалось здійснити на виконання договору про спільну діяльність, а відповідач за первісним позовом, в свою чергу, здійснило на земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Київ, парк Дружби народів, урочище «Чорторий» роботи по укріпленню берегової частини, очистці водної частини пляжу, плануванню берегу та території під пляж, чистці аварійно небезпечних дерев, благоустрою зони відпочинку.

Суду першої інстанції позивачем за зустрічним позовом був наданий висновок експертного будівельно-технічного дослідження №42/47/10 від 30.07.2010 року, згідно якого нежитлові будівлі за літ. А, Б, В, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,588 га в зоні відпочинку «Чорторий» на території парку «Дружби народів» можливо вважати нерухомим майном, оскільки їх будівельна готовність відповідає 100%, при цьому будівлі придані для експлуатації за функціональним призначенням (а.с.71-82).

Приписами частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Господарський суд м. Києва, з посиланням на положення вищевказаної норми закону, зважаючи на висновок експертного будівельно-технічного дослідження та існуючий між ТОВ «Антор-Експо» та ДП «Плесо» договір про спільну діяльність від 31.03.2007 року, дійшов висновку про обгрунтованість зустрічної вимоги про визнання за ТОВ «Антор-Експо» права власності на нежитлові будівлі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду такий висновок місцевого господарського суду є помилковим, з огляду на наступне.

Механізм оформлення прав на землю юридичними особами визначено статтями 82, 92, 116, 123 та 124 Земельного кодексу України, а також Порядком набуття права на землю юридичними особами та громадянами в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 року №313/1747, Регламентом розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року №457/1867.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Відповідачем за первісним позовом не було надано доказів, які б свідчили про набуття у власність земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як зазначив представник Київської міської ради у своїх письмових поясненнях на апеляційну скаргу, Київська міська рада не приймала рішень та не надавала ТОВ «Антор-Експо» земельну ділянку для будівництва та експлуатації будівлі охорони літ. «А», будівлі громадського туалету літ. «Б», будівлі для приготування їжі літ. «Г».

При цьому, не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача за первісним позовом на договір про спільну діяльність, укладений з ДКП «Плесо» 31.03.2007 року, у відповідності з яким товариством за власні кошти здійснено роботи з благоустрою та реконструкції вищенаведених нежилих приміщень, оскільки ДКП «Плесо» є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади м.Києва, а відтак, майно останнього є комунальною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання. Отже, ДКП «Плесо» не наділений повноваженнями передавати будь-яким особам майно, у тому числі і для ведення спільної господарської діяльності без відповідної згоди Київської міської ради.

У відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів відзначає, що відповідачем за первісним позовом ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на спірні обєкти нерухомого майна.

Місцевий господарський суд, на переконання колегії, правомірно відмовив товариству з обмеженою відповідальністю «Новопак» у задоволенні первісного позову.

Як на підставу своєї вимоги про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним останнє послалось на ст.ст. 203, 207, 215 та ч. 2 ст. 761 Цивільного кодексу України, а також статтю 207 Господарського кодексу України.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату.

Стаття 762 цього Кодексу визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі.

За умовами пункту 2.4 оспорюваного договору оренди нерухомого майна орендар зобовязаний був протягом пяти днів з моменту укладення договору сплатити орендодавцю грошові кошти в сумі 6000,00 грн., проте цього не зробив, вказуючи на відсутність у останнього правовстановлюючих документів на орендоване майно. Відтак, сторонами договору акт прийому-передачі майна не був підписаний також.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем за первісним позовом своїх вимог в розумінні вищенаведеної норми закону. В даному випадку заінтересована сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від25.10.2010року у справі № 35/485 прийнято з порушенням процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та частковою невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, що є підставами для його скасування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010року скасуванню частково, з прийняттям апеляційним господарським судом нового судового рішення в частині, про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу прокурора Деснянського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року у справі №35/485 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року у справі №35/485 скасувати частково в частині задоволення зустрічного позову.

3.В даній частині прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» у задоволенні зустрічного позову.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» (03027, Київська область, с.Новосілки, вул.Садова, 6, код ЄДРПОУ - 31425352) в дохід Державного бюджету України 42,50 (сорок дві гривні 50 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6.Матеріали справи №35/485 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.