Постанова № 17674732, 24.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011 № 28/463-10-56/415

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 - за дов. № 222-40/6 від 22.04.2011

від відповідача 1) ОСОБА_2 за дов. від 16.08.2010

2) ОСОБА_3 за дов. від 17.01.2011

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал»

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.02.2011

у справі№ 28/463-10-56/415 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до 1) Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал»;

2) Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Лемма»

про визнання недійсним пункту 3.6. договору, визнання відсутнім права стягнення коштів, визнання таким, що не підлягає оплаті простий вексель

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» про визнання недійсним векселя № 65305299529427 від 28.09.2001; визнання таким, що не підлягає оплаті Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» векселя від 28.09.2001 № 65305299529427, виданого Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» та визнання недійсним пункту 3.6. Договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 1/9027 від 03.09.2001.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 справу № 28/463-10 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 справу № 28/463-10 прийнято до провадження суддею Джарти В.В. та присвоєно їй номер 28/463-10-56/415.

У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України 23.12.2010 позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив визнати недійсним пункт 3.6. Договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 03.09.2001 № 1/9027 у межах Генеральної угоди від 03.09.2001 № 9027, укладеним між Акціонерним товариством закритого типу Страховою компанією «Лемма» та Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» в частині «або векселем»; визнати відсутнім у Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» права на стягнення грошових коштів за простим векселем від 28.09.2001 № 65305299529427, виданим Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів»; визнати таким, що не підлягає оплаті Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» простий вексель від 28.09.2001 № 65305299529427, виданий Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів».

Вищезазначені зміни були прийняті судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 28/463-10-56/415 позов задоволено частково.

Визнано відсутнім у Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» прав на стягнення грошових коштів за простим векселем № 65305299529427 від 28.09.2001, виданим Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів».

Визнано таким, що не підлягає оплаті Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» простий вексель № 65305299529427 від 28.09.2001, виданий Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів».

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» на користь Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 85,00 (вісімдесят п'ять) грн.

Вищезазначене рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивач зобов'язався за векселем всупереч положень частини 1 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та частини 3 статті 17 Закону України «Про страхування», у відповідача-1 (векселедержатель) відсутнє право вимагати у позивача (векселедавець) оплатити простий вексель № 65305299529427 від 28.09.2001, а тому позовні вимоги про визнання відсутнім у Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» прав на стягнення грошових коштів за простим векселем № 65305299529427 від 28.09.2001, виданим Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» та визнання таким, що не підлягає оплаті Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» простий вексель № 65305299529427 від 28.09.2001, виданий Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині визнання недійсним пункту 3.6. Договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 1/9027 від 03.09.2001 у межах Генеральної угоди № 9027 від 03.09.2001, укладеного між Страховою компанією «ЛЕММА» та Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» в частині можливості здійснення страхового платежу шляхом видачі векселя, судом першої інстанції відмовлено, оскільки позовна давність за даною позовною вимогою сплила 04.09.2004, тоді як позов заявлено 28.09.2010.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить вищезазначене рішення Господарського суду міста скасувати в частині визнання відсутнім у Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» права на стягнення грошових коштів за простим векселем № 65305299529427 від 28.09.2001, виданим ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» та визнання таким, що не підлягає оплаті ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» простий вексель № 65305299529427 від 28.09.2001, виданий ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» у задоволенні позову у повному обсязі. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» суму сплаченого державного мита у розмірі 12750,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у тому числі статей 1, 4-3, 22, 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу, статей 16, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 17, 75, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, статті 4, 13 Закону «Про обіг векселів в Україні» та за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому рішення піддягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає скаргу такою, що не містить достатніх та обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а скаргу такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Представник відповідача-2 письмових пояснень по суті апеляційної скарги не надав, однак у судовому засіданні повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 28/463-10-56/415 скасувати.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

03 вересня 2001 року між Страховою компанією «ЛЕММА» у формі акціонерного товариства закритого типу (відповідач-2 у справі, страховик) та Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (позивач у справі, страхувальник) був укладений Договір добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 1/9027 у межах Генеральної угоди № 9027 від 03.09.2001 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору страховик на підставі Правил страхування фінансових ризиків № 2801 від 30.03.1998 та згідно з цим договором страхує комерційні ризики страхувальника, котрі мають місце у системі правовідносин, що визначена договором та у якій страхувальник є субєктом.

Згідно пункту 1.3. Договору страхувальник зобов'язується сплачувати страхову премію та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3.4. Договору страхова премія становить 10 000 000,00 грн.

Страхова премія сплачується страхувальником на поточний рахунок або векселем у строк до 30 вересня 2001 року (пункт 3.6. Договору).

На виконання умов пункту 3.6. Договору Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» 28.09.2001 видало Страховій компанії «ЛЕММА» у формі акціонерного товариства закритого типу простий вексель № 65305299529427 на суму 10 000 000,00 грн. Строк платежу за даним векселем - 28.09.2003.

У тексті векселя визначено місце, в якому повинен бути здійснений платіж - м. Дніпропетровськ, АБ «Кредит-Дніпро», р/р 2600930129101, МФО 305749. Вексель підписаний керівником та головним бухгалтером векселедавця - ВАТ «Нікопольський завод феросплавів».

09.01.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВА» (векселедержатель) направило векселедавцю Відкритому акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» лист з пропозицією внести зміни до векселя щодо строку платежу «за пред'явленням, але не раніше 28.09.2007».

16.01.2004 позивач вніс зміни до тексту векселя та визначив строк платежу - 28.09.2007.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 у справі № 28/454-10 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення 10 000 000,00 грн. заборгованості за векселем № 65305299529427, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у справі № 28/454-10, залишено буз змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011, яке набрало законної сили, при видачі векселя № 65305299529427 було дотримано вимог статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», а саме спірний вексель виданий за надані відповідачу послуги за Договором добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 1/9027 у межах генеральної угоди № 9027 від 03.09.2001.

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у справі № 28/454-10 Підприємством з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» (відповідач-1 у справі), як покупцем за договором купівлі - продажу від 19.10.2009 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит-Дніпро-Інвест», як продавцем, було придбано у останнього простий вексель № 65305299529427 та 19.10.2009 був підписаний акт приймання-передачі векселя; 27.08.2010 Підприємство з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» направило на адресу Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» лист від 26.08.2010 № 260810-01 з вимогою прийняти та оплатити вексель № 65305299529427. До даного листа-вимоги було долучено два екземпляра Акта пред'явлення векселя до платежу. Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» не оплатило пред'явлений до платежу вексель.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт видачі спірного векселя з дотриманням вимог статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 у справі № 28/454-10 та не потребує доведення у рамках розгляду справи № 28/463-10-56/415.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у звязку з порушенням правил видачі векселя № 65305299529427 позовні вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» у редакції, що діяла на момент складення векселя, вексель визначено цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Спірний вексель відповідає вищезазначеній статті Закону та статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

У разі відсутності будь-якого реквізиту, зазначеного у статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, відповідний цінний папір не буде мати сили простого векселя. Інших підстав, які б позбавляли вексель вексельної сили, зокрема через визнання векселя таким, що не підлягає оплаті, законодавством не передбачено.

Як вбачається з векселя № 65305299529427, всі реквізити, передбачені вищезазначеною статтею, проставлено належним чином. На підставі єдиного бланкового індосаменту, що мається на спірному векселі, відповідач-1 є, згідно зі статтею 14 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, законним векселеутримувачем.

Позовна вимога позивача про визнання відсутнім у відповідача-1 прав на стягнення грошових коштів за векселем задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Право законного векселеутримувача на захист своїх прав шляхом звернення до суду з позовом як до векселедателя, так і до всіх зобов'язаних осіб, передбачене статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 43, 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі і не може бути обмежене спеціальним судовим рішенням. Скасування цього права не передбачене ані Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, ані Законом України «Про обіг векселів в Україні», що регулюють вексельні правовідносини в нашій державі.

Вищезазначеним правом відповідач-1 і скористався, звернувшись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення боргу за векселем, отже у межах судового розгляду за зазначеним позовом і повинна розглядатись підставність права відповдіча-1 на відповідне стягнення.

Особи, на яких подається позов за переказним векселем, відповідно до статті 17 Уніфікованого закону, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом, попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя не діяв свідомо на шкоду боржнику. Будь-які відомості про те, що при придбанні векселя відповідач-1 діяв свідомо на шкоду позивачу у матеріалах справи відсутні. За приписами статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, що стосується індосаменту (статті 11 - 20). Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (стаття 78 Уніфікованого закону). У даному випадку мова йде про таку ознаку векселя, як абстрактність вексельного зобов'язання. У цьому зв'язку питання, пов'язані з дійсністю чи недійсністю пункту договору між первісним держателем векселя (відповідач-2 у справі) та позивачем про внесення страхових платежів з використанням векселів, не мають взагалі жодного значення до дійсності векселя та вимог відповідача-1 як законного векселедержателя.

Вищезазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 20.03.2007 у справі № 10/349/04-НП та постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2007 у справі №11-31-15/139-06-3911.

Крім того, у пункті 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що у разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених статтею 17 Уніфікованого закону.

Згідно із цією статтею особи, до яких пред'явлено позов за переказним векселем, не можуть протиставляти вимогам держателя заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах із трасантом або з попередніми держателями, якщо держатель при придбанні векселя не діяв свідомо на шкоду боржнику. На свої особисті відносини з іншими особами, у тому числі з попередніми векселедержателями, боржник вправі посилатися лише в тому разі, коли векселедержателями при придбанні векселя діяв свідомо на шкоду боржникові, тобто якщо він знав про відсутність законних підстав для видачі (передачі) векселя до або під час його придбання.

Абзацом другим статті 8 вищезазначеної Постанови передбачено, що правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215 - 236 Цивільного кодексу України, із застосуванням між: сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосаментний ряд.

Згідно частини 2 статті 198 Цивільного кодексу України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання недійсним векселя № 65305299529427 від 28.09.2001, виданого Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» та визнання таким, що не підлягає оплаті Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» вексель № 65305299529427 від 28.09.2001, виданий Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним пункту 3.6. Договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 1/9027 від 03.09.2001 у межах Генеральної угоди № 9027 від 03.09.2001 в частині (або векселем), то зазначена позовна вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано тим, що у відповідності зі статтею 19 Закону України «Про страхування» в редакції, що діяла на дату видачі векселя страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник нерезиденти у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошової одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладенні договорів страхування життя.

Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність пункту 3.6. Договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 1/9027 від 03.09.2001 у межах Генеральної угоди № 9027 від 03.09.2001 в частині розрахунків векселем положенням частини 3 статті 17 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній станом на 03.09.2001) та частини 1 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про страхування» в редакції закону станом на 12.07.2001, чинного на дату видачі векселя, страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише валютою України, а страхувальник-нерезидент - іноземною вільно конвертованою валютою або валютою України у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про страхування» в редакції Закону України від 04.10.2001 N 2745-III, страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Отже, станом на дату видачі векселя № 65305299529427 28.09.2001 порядок проведення розрахунків за договорами страхування регламентувався положеннями статті 18 Закону України «Про страхування» в редакції Закону від 07.03.1996, якою встановлено, що страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише валютою України.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в редакції від 19.02.1993 для цілей цього Декрету надалі під терміном «валюта України» розуміється як власне валюта України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» в редакції від 18.06.1991 (втратив чинність згідно з Законом України від 23.02.2006 N 3480-IV) визначено, що вексель це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що пункт 3.6. Договору добровільного майнового страхування фінансових ризиків № 1/9027 від 03.09.2001 у межах Генеральної угоди № 9027 від 03.09.2001 в частині розрахунків векселем не суперечить чинному на дату укладення договору і видачі векселя № 65305299529427 законодавству України, положенням частини 3 статті 17 Закону України «Про страхування», а також частини 1 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», що встановлено у справі № 28/454-10, та позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з цих підстав.

Правила про позовну давність застосовуються тоді, коли буде доведено існування субєктивного права, тому у разі відсутності такого права в позові має бути відмовлено з підстав необґрунтованості самої вимоги.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 28/463-10-56/415 підлягає скасуванню, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» слід відмовити з урахуванням мотивів даної постанови. Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 28/463-10-56/415 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код 00186520) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Роял Капітал» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31 код ЄДРПОУ-31089906) 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 28/463-10-56/415 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддяМихальська Ю.Б.

СуддіОтрюх Б.В.

Тищенко А.І.