Постанова № 17674631, 19.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2011 № 4/434

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1. - представник

від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рофа Мобільбетон Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2011

у справі № 4/434 (Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Київської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рофа Мобільбетон Україна"

про стягнення 7428789,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.01.2011р. № 4/434 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОФА МОБІЛЬБЕТОН Україна” на користь Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” 4299934 грн. 94 коп. основного боргу, 445933 грн. 94 коп. прострочених процентів, 912047 грн. 05 коп. пені, 1529 071 грн. 56 коп. упущеної вигоди, 241801 грн. 58 коп. індексу інфляції, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та направити матеріали справи на розгляд до місцевого суду, посилаючись на неповне зясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального права.

Скаржник зазначав, що він не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з нього пені, у розмірі 912,047,05грн. пені та 1529071,56грн. упущеної вигоди, та інфляційних витрат у розмірі 241801,58грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 14.03.2011 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обовязковою. Розгляд справи призначено на 12.04.2011.

Ухвалою від 12.04.2011 розгляд справи відкладено на 19.05.2011 у звязку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи про неможливість направити повноважного представника в судове засідання.

19.05.2011 в судове засідання представник відповідача повторно не зявився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення представника позивача про час та місце розгляду справи, строки розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

13.09.2007р. між Публічним акціонерним товариством “Кредобанк”та Товариством з обмеженою відповідальністю “РОФА МОБІЛЬБЕТОН Україна”було укладено договір кредитної лінії № 65 (зі змінами та доповненнями внесеними додатковими договорами: № 1 від 14.09.2007р., № 2 від 19.12.2007р., № 3 від 19.12.2007р., № 4 від 12.08.2008р., № 5 від 19.08.2009).

Відповідно до п.1.1., 2.1.1, 2.1.3, 2.1.7, 4.3, 5.1 договору Банк зобовязується відкрити позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, і позичальник зобовязується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі передбачені цим договором; максимальний ліміт заборгованості за кредитної лінією 2500000 грн.; процентна ставка 17% річних у гривні; строк дії кредитної лінії визначений у п.2.1.7. кредитного договору до 12.09.2009р., в редакції додаткового договору № 4 до договору кредитної лінії № 65 від 13.09.2007; відповідач самостійно, щорічно, в термін до останнього банківського дня календарного місяця, сплачує нараховані за цей місяць відсотки за користування кредитом; відповідач зобовязаний своєчасно сплатити заборгованість ( в т.ч. сплатити відсотки, комісії тощо, за користування наданими грошовими коштами) у повному обсязі в порядку і терміни визначені кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, відповідач за договором кредиту має заборгованість по кредиту у розмірі 4299 934,94грн.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом складає 445933,94 грн., і тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми прострочених процентів також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань (повернення кредиту / кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню:

-за зобовязаннями у гривні в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

-за зобовязаннями в іноземній валюті 0,05% за кожен день прострочки від простроченої / несплаченої суми.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення з відповідача нараховану пеню у сумі 912047,05 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до п.7.2 договору при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту Позичальник на вимогу Банку повертає цю суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

Вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України та п. 7.2 договору 241801,58 грн. індексу інфляції, є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції також задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди у сумі 1529071,56грн. на підставі п.7.5 договору, з чим колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

У відповідності до п.7.5 Договору, за невиконання або неналежне виконання відповідачем свого зобовязання по своєчасному поверненню кредиту/Кредитів або його /їх частини в строк дії кредитної лінії вказаний у п.2.1 цього Договору, відповідач крім сплати пені відшкодовує банку заподіяні збитки у повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується за весь час період прострочення шляхом нарахування шляхом на суму прострочення процентної ставки (п.2.1 Договору) збільшеної у півтори рази.

Згідно п.2 ч.2 статті 22 ЦК України упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна поведінка чи бездіяльність іншої сторони є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком такої протиправної поведінки (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 30.05.2006 р. по справі № 42/266-6/492).

Крім того, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 03.04.2007 р. по справі № 2-14/144-2006 (2-19/144-2006, 2-19/137-78-2005).

Згідно з п. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Колегія суддів констатує, що п.7.5 Договору не відповідає вимогам чинного законодавства враховуючи те, що сторони передбачили наперед стягнення такої додаткової санкції, як упущена вигода. Стягнення упущеної вигоди стягується по факту заподіяння збитків, і не може бути визначена на майбутнє. Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Судом не встановлено факту заподіяння позивачу збитків, тому слід відмовити в стягненні збитків, оскільки, як встановлено судом, позивач у передбаченому законодавством порядку не довів наявність та розмір останніх.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011, необхідно змінити на підставі п.1ч.1ст.104 ГПК України, у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рофа Мобільбетон Україна" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 4/434 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОФА МОБІЛЬБЕТОН Україна”(01004, М. Київ, вул. Кропивницького, 18, оф. 4, код ЄДРПОУ 34415064) на користь Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”(03150, м. Київ, вул.Горького, 91/14, код ЄДРПОУ 14361598) 4299934 грн. 94 коп. основного боргу, 445933 грн. 94 коп. прострочених процентів, 912047 грн. 05 коп. пені, 241801грн. 58коп.індексу інфляції.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОФА МОБІЛЬБЕТОН Україна”(01004, М. Київ, вул.. Кропивницького, 18, оф. 4, код ЄДРПОУ 34415064) на користь Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”(03150, м. Київ, вул.. Горького, 91/14, код ЄДРПОУ 14361598) 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”(03150, м. Київ, вул. Горького, 91/14, код ЄДРПОУ 14361598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РОФА МОБІЛЬБЕТОН Україна”(01004, М. Київ, вул.. Кропивницького, 18, оф. 4, код ЄДРПОУ 34415064) 7645грн. 36 коп.державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

6. Справу № 4/434 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяОтрюх Б.В.

СуддіМихальська Ю.Б.

Тищенко А.І.