Постанова № 17674489, 11.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011                                                                                           № 18/5026/263/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Алданової С.О.

суддів:           Смірнової Л.Г.

          Тищенко О.В.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

за участю представників:

від позивача - Джяутов В.В.(директор згідно наказу №30/05-07 від 30.05.2007 р.)

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1»

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 10.03.2011 р.

у справі № 18/5026/263/2011 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

                               Рікон»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1»

про стягнення 50999,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1» про стягнення з відповідача 39999,92 грн. суми основної заборгованості, 11000,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 р. у справі №18/5026/263/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23699,99 грн. основного боргу, 10900,00 грн. штрафу, 419,02 грн. державного мита та 193,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в розмірі 16299,93 грн. припинено. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія Рікон» 5,00 грн. державного мита.

Рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було сплачено 16299,93 грн., а тому борг відповідача перед позивачем станом на 10.03.2011 р. складає 23699,99 грн.. Таким чином, сума боргу в розмірі 23699,99 грн.. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача 16299,93 грн. основного боргу, на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, необхідно припинити. Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 11000,00 грн., судом першої інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено початок перебігу строку нарахування штрафу. Оскільки, строк оплати товару розпочався 16.10.2010 р., то з відповідача підлягає стягненню 10900,00 грн. штрафу. В решті вимог про стягнення 100,00 грн. відмовлено, у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення 10900,00 грн. штрафу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та обмежені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон», як постачальником, було укладено договір поставки №139, згідно умов якого, постачальник зобов’язався поставляти покупцю, а покупець, в свою чергу, зобов’язався приймати та оплачувати рибо–продукцію (товар) в асортименті та кількості, визначеними накладними, які є невід’ємною частиною цього договору. Найменування, кількість, ціна та вартість кожної партії товару визначається в кожному окремому випадку відповідно до замовлення, поданого покупцем.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 101173,50 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РИ-0004935 від 30.09.2010 р..

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з копії довіреності за №003342 від 29.09.2010 р. виданої відповідачем, що міститься в матеріалах справи, підставою отримання цінностей (рибної продукції) від позивача є договір №139 від 01.02.2009 р..

Таким чином, вищевказаний товар відповідачем було отримано саме на підставі договору поставки за №139 від 01.02.2009 р..

З матеріалів справи вбачається, що за прийнятий товар відповідач частково розрахувався, а відтак, доводи останнього щодо того, що між сторонами договір поставки за №139 від 01.02.2009 р. не було укладено, спростовуються вищенаведеними обставинами.

Крім того, умовами договору №139 від 01.02.2009 р. передбачено, що асортимент та кількість товару зазначається в накладних, які є невід’ємною частиною договору. А найменування, кількість, ціна та вартість кожної партії товару визначається в кожному окремому випадку відповідно до замовлення, поданого покупцем. Отже, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Згідно копій банківських виписок, що містяться в матеріалах справи, на момент звернення позивача до суду першої інстанції, відповідачем було лише частково сплачено заборгованість перед позивачем, а сума основної заборгованості відповідача за договором поставки №139 від 01.02.2009 р. становить 39999,92 грн..

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було сплачено 16299,93 грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.02.2011 р., від 18.02.2011 р. та від 03.03.2011 р..

Тобто, сума боргу за поставлений товар станом на 10.03.2011 р. становить 23699,99 грн..

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, оскільки відповідачем, під час розгляду даної справи судом першої інстанції, було частково сплачено суму заборгованості перед позивачем, то місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 16299,93 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з дати виписки видаткової накладної на партію товару в безготівковій формі.

Таким чином, на виконання умов договору відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар не пізніше 14.10.2010 р..

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума боргу в розмірі 23699,99 грн. (39999,99 – 5000,00 – 4000,00 – 7300,00) є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 8.4. договору сторони передбачили, що відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України сторони домовилися, що у разі прострочення оплати товару покупцем, останній сплачує постачальнику договірну санкцію у розмірі 100 грн. за кожен день прострочення.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В постанові Верховного Суду України у справі №3-24 гс10 від 22.11.2010 р. зазначено, що суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності – договірної санкції, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань.

У зв’язку з недотриманням відповідачем умов договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11000,00 грн., який було нараховано за 110 днів простроченння оплати за поставлений товар, а саме за період з 15.10.2010 р. по 01.02.2011 р..

У своєму рішенні суд першої інстанції не обґрунтував чому саме останній прийшов до висновку про те, що позивачем невірно було визначено початок перебігу нарахування штрафу. Суд першої інстанції вважає, що строк прострочення оплати товару розпочався з 16.10.2010 р. (наступного дня після встановленого строку оплати). Тому, з відповідача підлягає стягненню 10900,00 грн. штрафу, а в решті вимог про стягнення 100,00 грн. штрафу відмовлено, в зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Як вже було зазначено вище, п. 6.7. договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з дати виписки видаткової накладної на партію товару.

Видаткова накладна №РИ-0004935 датована 30.09.2010 р., тобто, відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар не пізніше 14.10.2010 р., відповідно нарахування штрафу розпочинається з 15.10.2010 р., наступного дня після встановленого строку оплати.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 11000,00 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі заявленному позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 р. не підлягає задоволенню. Однак, оскаржуване рішення в частині стягнення суми штрафу, а відтак і розподілу судових витрат - підлягає зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 р. у справі №18/5026/263/2011 змінити, в частині стягнення суми штрафу, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1» (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 191, код ЄДРПОУ 30413456, свідоцтво платника ПДВ №32142385, Інд. Податковий номер 304134523010, р/р 2600801003030, МФО 354466), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1Д, код ЄДРПОУ 25641088, свідоцтво платника ПДВ №100115901, р/р 26004014036449, МФО 380333) 23699 (двадцять три тисячі шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 99 коп. основного боргу, 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1» (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 191, код ЄДРПОУ 30413456, свідоцтво платника ПДВ №32142385, Інд. Податковий номер 304134523010, р/р 2600801003030, МФО 354466), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1Д, код ЄДРПОУ 25641088, свідоцтво платника ПДВ №100115901, р/р 26004014036449, МФО 380333) 347 (триста сорок сім) грн. 50 коп. державного мита, 160 (сто шістдесят) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рікон» (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1Д, код ЄДРПОУ 25641088, свідоцтво платника ПДВ №100115901, р/р 26004014036449, МФО 380333) 5 (п’ять) грн. 00 коп. надмірно сплаченого державного мита.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасириба-1» (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 191, код ЄДРПОУ 30413456, свідоцтво платника ПДВ №32142385, Інд. Податковий номер 304134523010, р/р 2600801003030, МФО 354466) 118 (сто вісімнадцять) грн. 50 коп. надмірно сплаченого державного мита.

В решті позовних вимог відмовити.

Справу №18/5026/263/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Алданова С.О.

Судді                                                                                          Смірнова Л.Г.

                                                                                          Тищенко О.В.