Постанова № 17674495, 11.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 № 20/30

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Камінська Т.О.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 03.02.2011);

Від відповідача: ОСОБА_2. (дов. №1/11 від 14.03.2011);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Груп»

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011р.

у справі № 20/30 (суддя Палій В.В.)

за позовом Приватного підприємства «Юридичне бюро «Сайвена» (далі ПП «ЮБ «Сайвена»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Груп» (далі ТОВ «Роланд Груп»)

про стягнення 37656,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 у справі №20/30 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Груп» на користь Приватного підприємства “Юридичне бюро «Сайвена» 24000,00грн. основного боргу, 12000,00грн. штрафу, 922,76грн. пені, 178,02грн. 3% річних, 548,00грн. інфляційних та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Роланд Груп» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 у справі №20/30 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що в червні 2010р. сторони усно дійшли згоди про те, що позивач не буде здійснювати юридичне супроводження діяльності відповідача. Зважаючи на зазначене, скаржником була здійснена повна оплата наданих послуг за червень 2010р., тобто з червня 2010р. позивач не надав відповідачу жодних юридичних послуг.

Відповідач наполягає на тому, що п.п. 4.1, 4.2 Договору №17/2009 на надання юридичних послуг від 12.10.2009р. передбачають те, що оплаті підлягає виключно виконана виконавцем (позивачем) робота. В свою чергу, в спірний період позивач не виконував жодної роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги, наполягаючи на тому, що Договір №17/2009 на надання юридичних послуг від 12.10.2009р. є договором не на конкретно визначений обєм робіт, а на абонентське обслуговування замовника протягом тривалого часу. При цьому, обєм послуг, які надає виконавець, щомісяця чітко не регулюється та може бути різним в залежності від потреб замовника, а оплата є стабільною та не залежить від обєму наданих послуг.

Пунктом 4.4 Договору №17/2009 на надання юридичних послуг від 12.10.2009р. передбачено можливість зміни розміру оплати після узгодження її сторонами, про що укладається додаткова угода про узгодження договірної ціни, яка буде невідємною частиною договору. Відповідач не скористався даною можливістю.

Ухвалою від 14.04.2011 розгляд апеляційної скарги було призначено на 11.05.2011.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 №01-23/2/21 введено до складу судової колегії замість судді Нєсвєтової Н.М. суддю Майданевича А.Г.

В судове засідання зявились представники сторін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м. Києва звернулося з позовною заявою ПП «ЮБ «Сайвена» до ТОВ «Роланд Груп» про стягнення 37656,08грн. (24000,00грн. основного боргу, 554,96грн. інфляційних, 178,13грн. 3% річних, 922,99грн. пені, 12000,00грн. штрафу).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем не виконані зобовязання за Договором №17/2009 на надання юридичних послуг від 12.10.2009р. Також, представник позивача у письмових поясненнях, зазначає, що умовами спірного Договору не визначено конкретного обєму роботи. Умови договору передбачають абонентське обслуговування відповідача, при цьому обєм послуг щомісячно залежить від потреб замовника, а оплата за договором є стабільною та не залежить від обєму наданих послуг.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між ПП «ЮБ «Сайвена» та ТОВ «Роланд Груп» укладено Договір №17/2009 на надання юридичних послуг від 12.10.2009р. (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

В п. 2.1 Договору зазначено, що позивач бере на себе виконання наступної правової допомоги: перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів відповідача, за необхідності візувати їх, надавати допомогу відповідачеві з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; брати участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються відповідачем з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами, візувати їх, надавати допомогу з організації контролю за виконанням цих договорів, слідкувати за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобовязань; проводити юридичний аналіз договорів, які надає відповідач, візувати їх, в разі необхідності надавати допомогу з організації контролю за виконанням цих договорів; організовувати та вести претензійну роботу за матеріалами, які надає відповідач; брати участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі відповідача, та вживати заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; надавати усні або письмові консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності відповідача.

Згідно умов п. 4.3 договору встановлено, що протягом пяти календарних днів після укладення даного договору відповідач перераховує одноразовий платіж (аванс) в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень без ПДВ на користь позивача.

Так, відповідач здійснив сплату авансу за юридичні послуги у розмірі 2000,00грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача за 13.10.2009р.

В подальшому, 01.11.2009р. за ініціативою відповідача між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди призупинити дію Договору з 01.11.2009р. до 30.04.2010р.

В свою чергу, 30.04.2010р. сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до Договору, якою було поновлено дію договору №17/2009р. від 12.10.2009р. з 01.05.2010р.

Згідно із п. 4.1 Договору встановлено, що за роботу, що виконується позивачем, відповідач щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок позивача 4000 (чотири тисячі) гривень без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за виконану роботу здійснюються відповідачем не пізніше 05 числа наступного за звітним місяця.

На виконання умов Договору за період з травня по червень 2010р. позивачем були надані послуги правового характеру загалом на суму 8000,00грн., які, в свою чергу, оплачені відповідачем у повному обсязі, про що свідчать наявні у матеріалах справи виписки банку з рахунку позивача за 08.06.2010р., за 27.07.2010р. та Актами здачі приймання виконаних робіт за травень 2010р., червень 2010р.

Позивач вважає, що відповідач не здійснив оплати його послуг за період з липня по грудень 2010р. на суму 24 000,00грн., у строк, встановлений п.4.2 договору, у звязку з чим, виникла заборгованість за отримані юридичні послуги в розмірі 24 000,00грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови Договору передбачають абонентське обслуговування позивачем відповідача, а оплата за Договором є стабільною та не залежить від обєму наданих послуг, оскільки Двосторонніми актами здачі приймання виконаних робіт за Договором №17/2009 від 17.10.2009 на надання юридичних послуг, за травень, червень 2010р. (копії містяться в матеріалах справи), які сторони склали до початку настання спірного періоду (липень грудень 2010р.), підтверджували обсяг роботи, що відповідав заявленій вартості робіт, однак за спірний період (липень грудень 2010р.) відсутні Двосторонні акти здачі приймання виконаних робіт на підтвердження заявленої позивачем вартості виконаних робіт.

З огляду на викладене, є необґрунтованим твердження позивача про те, що щомісячна сума 4000,00 грн. є абонплатою, оскільки пункти 4.1, 4.2 Договору прямо вказують на те, що розрахунки здійснюються відповідачем саме «за роботу, що виконується виконавцем» (п.4.1), «розрахунки за виконану роботу» (п.4.2).

Перелік робіт передбачено у Розділі 2 договору «Обовязки виконавця», відповідно до якого сторони складають акти виконаних робіт, які відповідають заявленій позивачем вартості робіт 4000,00 грн., узгодженій сторонами при укладанні Договору.

Також, необхідно звернути увагу на те, що у Договорі відсутнє посилання на обовязкове абонентське обслуговування, а сторони своїми діями по складанню актів виконаних робіт також спростовують твердження позивача саме щодо абонентського обслуговування та стабільної оплати незалежно від обєму наданих позивачем послуг.

Тобто, обовязок оплати у відповідача виникає з обовязку виконання позивачем певних обсягів роботи позивачем.

Позивачем було надано до матеріалів справи, як доказ виконання робіт за Договором, проекти: колективного договору, контракту із генеральним директором, договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та трудові договори на підтвердження того, що ним виконувались зобовязання за Договором. В свою чергу, як вбачається з проекту колективного договору, він датований 2009р., про що наголошує відповідач у апеляційній скарзі та зазначає, що даний договір знаходиться у нього ще з жовтня 2009р.

В матеріалах справи відсутні будь які належні докази того, що вищезазначені документи надавалися позивачем відповідачу саме у спірний період (липень грудень 2010р.).

Враховуючи той факт, що позивачем не було надано належних доказів того, що ним надавались та виконувались юридичні послуги, які передбачені умовами Договору, у колегії суддів відсутні правові підстави для стягнення суми основного боргу за період з липня по грудень 2010р. в сумі 24000,00грн. В свою чергу, відсутність боргу тягне за собою відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 12000,00грн. штрафу, 922,76грн. пені, 178,02грн. 3% річних та 548,00грн. інфляційних.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги, що не доведені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що ним надавалися юридичні послуги в спірний період.

Колегія суддів критично відноситься до посилань позивача на те, що Договір №17/2009 на надання юридичних послуг від 12.10.2009р. є договором на абонентське обслуговування замовника, протягом тривалого часу, стверджуючи при цьому, що обєм послуг, які надає виконавець, щомісяця чітко не регулюється та може бути різним в залежності від потреб замовника, а оплата є стабільною та не залежить від обєму наданих послуг, оскільки з аналізу спірного Договору не вбачається того, що він є Договором абонентського обслуговування.

В свою чергу, в пунктах 4.1, 4.2 Договору прямо зазначено, що за роботу, що виконується позивачем, відповідач щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок позивача 4000 (чотири тисячі) гривень без ПДВ. Розрахунки за виконану роботу здійснюються відповідачем не пізніше 05 числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування, у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та з прийняттям нового рішення про відмову у позові. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Груп» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті позивачем державного мита за подання позову при відмові в позові покладаються на позивача, а витрати по сплаті відповідачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даному випадку покладаються на позивача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Груп» задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2011 у справі №20/30 скасувати.

В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Юридичне бюро «Сайвена» (м. Київ, пр-т Гагаріна, 2/35, оф. 126, код ЄДРПОУ 30312780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд Груп» (м. Київ, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 23392793) державне мито в розмірі 188,28 грн. (сто вісімдесят вісім грн. 28 коп.) за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №20/30 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіКорсакова Г.В.

Майданевич А.Г.